Справа № 739/1505/25
Провадження № 1-кп/739/143/25
28 жовтня 2025 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження,відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025275410000088 від 27.06.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Новгород-Сіверський Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
У період часу з 27 грудня 2024 року по 18 червня 2025 року, ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство стосовно своєї матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є особою похилого віку.
Так, 27 грудня 2024 року, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись по АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї матері - ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку, а саме: умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні до неї нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю. За вказаним фактом стосовно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2025 року №739/14/25 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Крім цього, 26 січня 2025 року, близько 20 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись по АДРЕСА_1 , вчинив насильство в сім'ї фізичного характеру стосовно своєї матері - ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку, а саме: умисні дії, які полягали у нанесенні удару рукою по спині, внаслідок чого була завдана шкода її фізичному здоров'ю. За вказаним фактом стосовно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 31 січня 2025 року №739/213/25 останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк 7 (сім) діб.
Однак, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру стосовно своєї матерії ОСОБА_5 , яка є особою похилого віку та з якою спільно проживає, належних висновків не зробив та знову, 18 червня 2025 року, близько 18 години 00 хвилин, знаходячись у будинку по АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї матері -домашнє насильство, у формі фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні одного удару кистю правої руки в обличчя ОСОБА_5 , чим спричинив матері ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лобної ділянки, які згідно висновку експерта №57, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, тим самим викликав у потерпілої фізичний біль, побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду психічному здоров'ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, призвело до втоми, негативних переживань, а також призвело до фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Тобто, своїми умисними діями ОСОБА_5 , відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного та психологічного насильства.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме у домашньому насильстві, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо іншої особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Прокурор у судовому засіданні просив суд при призначенні покарання врахувати тяжкість скоєння кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, характеризуючи дані обвинуваченого, відсутність пом'якшуючих обставин та обтяжуючу обставину, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого вікута надані підтверджуючі матеріали щодо вини обвинуваченого. На підставі чого просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду, із застосуванням обмежувального заходу у виді направлення ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 України визнав повністю, дав покази на підтвердження обставин скоєння кримінального правопорушення, а саме показав, що він протягом тривалого часу проживає по АДРЕСА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_5 та її співмешканцем. Вони ведуть спільне господарство. Також всі втрьох зловживають алкогольними напоями, після чого між ними виникають сварки та непорозуміння через ведення господарства та того хто саме що повинен робити і кому що належить. Під час сварок він ображає та може вдарити матір. У вчиненому розкаюється, погодився з позицією прокурора щодо призначення йому покарання.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що проживає разом з сином та після вживання алкогольних напоїв, між ними виникають сварки та непорозуміння через ведення господарства та розподілення обов'язків. В ході сварок син часто кричить на неї, ображає та може вдарити. Коли її син сильно на підпитку і починає битися вона його боїться. Підтримує думку прокурора щодо призначення покарання.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви у добровільності його позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи пояснення обвинуваченого, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенням знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Так, обвинувачений дав чіткі та послідовні пояснення стосовно обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказуючи на спосіб, мотив їх вчинення. Надані обвинуваченим пояснення повністю узгоджуються зі встановленими судом фактичними обставинами справи.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме у заподіяні умисного систематичного психологічного насильства щодо особи з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі між собою, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.
Оскільки ОСОБА_4 заподіяв умисне систематичне психологічне насильство щодо особи з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи - ОСОБА_5 , то суд його дії кваліфікує за ст. 126-1 КК України.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні відсутні.
Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Санкцією ст. 126-1 КК України, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, думку потерпілої, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, його вік та стан здоров'я, відсутність пом'якшуючих покарання обставин та обставину, що обтяжує покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк передбачений санкцією ст. 126-1 КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене.
Призначене судом покарання є необхідним і достатнім заходом примусу для перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідає тяжкості вчиненого ним правопорушення, сприятиме дотриманню обвинуваченим правослухняної поведінки у майбутньому.
Крім цього, на переконання суду, призначене покарання забезпечує дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався. Підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 12, 126-1 КК України, ст.ст. 369-371,373-374,381-382, 394 КПК України, суд-
ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою обвинуваченого покласти на органи пробації за місцем його проживання.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду відрахувати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Застосувати до ОСОБА_4 , обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1ст. 91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_4 не обирати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, однак відповідно до ч.2 ст.394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.
Суддя: ОСОБА_1