Справа №766/15321/25
н/п 1-кс/766/7739/25
28.10.2025 року Слідча суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання слідчого СВ ХРУП ГУНП у Херсонській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071170000211 від 08.03.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Херсона, одруженого, офіційно не працевлаштованого, з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.190 КК України,
Слідчий ХРУП ГУНП в Херсонській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням, погодженим прокурором, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025071170000211 від 08.03.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Обґрунтування клопотання
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює неминучість призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого злочину. Крім того підозрюваний проживає за межами населеного пункту м. Херсон, де знаходиться орган досудового розслідування, незастосування запобіжного заходу може призвести до переховування від органів слідства та суду;
- п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, підозрюваний матиме можливість навмисно затягувати досудове розслідування, не з'являтися до органу досудового розслідування та суду;
- п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний раніше судимий за корисливі злочини, що в повній мірі дає підстави вважати про наявність зазначеного ризику.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину в якому підозрюється ОСОБА_4 , наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати досудовому слідству іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним спів розмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
Обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищенню, переховуванню або спотворенню доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, потерпілих, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи учасників провадження у судовому засіданні
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити, з підстав зазначених в ньому.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечуючи обґрунтованості підозри, просив застосувати більш м'який запобіжний захід відносно нього у виді домашнього арешту за місце проживання у нічний час доби.
Мотивація суду
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч.2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три рок.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000211 від 08.03.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
За версією обвинувачення, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та 07.03.2025 року о 13:11:58 год, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно, з корисливих мотивів, з метою отримання незаконного прибутку, використовуючи наявні у його користуванні мобільні термінали REALME C11 з ІМЕІ: НОМЕР_1 із використанням SІМ-картки оператора мобільного зв'язку НОМЕР_2 та REDMI A2 з ІМЕІ: НОМЕР_3 із використанням SІМ-картки оператора мобільного зв'язку НОМЕР_4 , здійснив телефонні дзвінки на абонентський номер НОМЕР_5 , яким користується ОСОБА_7 та представився персональним менеджером АТ «Ощадбанк» з метою коштами, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. При цьому, вводячи ОСОБА_7 в оману, ОСОБА_4 повідомив йому неправдиву інформацію про необхідність зміни лімітів по банківській картці та виконання ним дій у мобільному додатку WEB-банкінгу «Ощад 24/7».
У свою чергу, ОСОБА_7 , будучи введеним в оману та не усвідомлюючи дійсних намірів ОСОБА_4 , перейшов до мобільного додатку WEB-банкінгу «Ощад 24/7» та в ході триваючої телефонної розмови з ОСОБА_4 , вчинив дії відповідно до вказівок останнього, в результаті яких з картки потерпілого, емітованої АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_6 о 13:22:55 год здійснено перерахування грошових коштів в сумі 10800 грн на банківську картку емітованої АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 .
В подальшому ОСОБА_4 , використовуючи банківську картку емітованої АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47, 07.03.2025 року о 13:30:26 год з використання банкомату CAHE5393 АТ КБ «Приватбанк» здійснив зняття грошових коштів у розмірі 10000 грн та 07.03.2025 року о 13:31:26 год у розмірі 800 грн та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 10800 гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
27.10.2025 на підставі ст.ст. 42, 276, 277, 278, 279 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном (шахрайство), вчинене повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування та наявними в матеріалах кримінального провадження:
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий пояснив, що 07.03.2025 року йому зателефонувала невстановлена особа з абонентських номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_4 та представилася особистим менеджером «Ощадбанку» та після виконання дій за вказівками невстановленої особи, виявив, що з його картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_6 здійснено списання коштів у розмірі 10913 грн;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів, а саме до інформації щодо абонентських номерів НОМЕР_2 та НОМЕР_4 телекомунікаційних послуг, які здійснювали з'єднання з абонентським номером потерпілого;
- протоколом огляду диску від 05.05.2025 року, в ході якого встановлено, що абонентські номери фіксувалися базовими станціями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; м. Херсон, вул. Некрасова, 79 та м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 49;
- протоколом тимчасового доступу до речей та документів, що становлять банківську таємницю, а саме по банківському рахунку потерпілого ОСОБА_7 ;
- протоколом огляду диску від 05.05.2025 року, в ході якого встановлено, що з картки № НОМЕР_6 потерпілого ОСОБА_7 07.03.2025 року однією транзакцією здійснено переказ на картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 ;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів, що становлять банківську таємницю, а саме інформація по карті АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 , де зазначено, що вищевказана банківська картка відкрита на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та 07.03.2025 року, після надходження грошових коштів від потерпілого ОСОБА_7 , здійснено дві транзакції по зняттю грошових коштів у розмірі 10000 грн та 800 грн у банкоматі CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів, а саме до фотографій, зроблених камерами банкомату АТ КБ «Приватбанк» CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47 в момент видачі грошових коштів 07.03.2025 року з банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 ;
- протоколом огляду диску від 16.10.2025 року, в ході якого встановлено, що на фотографіях, зроблених камерами банкомату АТ КБ «Приватбанк» CANE 5393, що розташований за адресою: м. Херсон, вул. 49-ї Херсонської Гвардійської Дивізії, 47 в момент видачі грошових коштів 07.03.2025 року з банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Згідно ч. 4 чт. 190 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Отже, відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжкими, передбачає можливість реального позбавлення волі на строк до 8 років, що дає підстави вважати, що підозрюваний з метою ухилення від кримінального покарання може переховуватися від органів досудового слідства та суду, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, доведено існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 4 ст. 190 КК України, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, раніше неодноразово судимого за корисливі злочини, свідчить про можливість, у разі не застосування відповідних обмежень, продовження та повторення протиправної поведінки шляхом вчинення інших кримінальних правопорушень.
Належного обґрунтування та конкретизації ризику, передбаченого п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України, подане клопотання не містить та прокурором не обґрунтовано в судовому засіданні, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає їх недоведеними.
Метою запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, в разі визнання підозрюваного винуватим йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , який народився у 1989 році; на обліку за станом здоров'я у лікаря психолога не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом розлади психіки та поведінки, внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, відомості про потребу у стаціонарному лікуванні відсутні, мав статус інваліда, який на даний час сплинув та не подовжений. Крім того, слідчим суддею враховуються: міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_4 має неповну середню освіту, одружений, має на утриманні дитину 2019 року народження, офіційно не працевлаштований, раніше судимий..
Таким чином, у ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки підозрюваний хоча і має сім'ю, але офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, схильний до протиправної діяльності. Крім того, відносно ОСОБА_4 , 28.11.2019 та 29.11.20219 направлено до суду обвинувальні акти за ч. 2 ст. 185 КК України.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, суд приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового слідства з урахуванням дати повідомлення про підозру, оскільки слідчий в клопотанні і прокурор в судовому засіданні в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права останнього на свободу.
Судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу до ОСОБА_4 для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та забезпечення його належної процесуальної поведінки, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. За вказаних вище обставин запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та є достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантію його належної процесуальної поведінки на даній стадії кримінального провадження, отже, підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту, на чому наголошував сам підозрюваний, на даній стадії кримінального провадження відсутні та не підтвердженні відповідними доказами. В матеріалах клопотання відсутні та не надані в судовому засіданні відомості щодо правових підстав проживання підозрюваного за зазначеною ним адресою, згоди власника на знаходження підозрюваного у такому житлі при застосуванні домашнього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 КПК України будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч. 4 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення. (ч. 3 ст. 182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Частиною 5 ст. 182 КПК України визначені межі розміру застави.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. (ч. 7 ст. 182 КПК України).
Розмір застави, з одного боку, повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 , даних про його особу, наявність на утриманні дитини, розміру збитків, завданих потерпілому та встановлених під час розгляду клопотання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для визначення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього, застава в даному розмірі здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, враховуючи характер та специфіку інкримінованих діянь, тяжкість покарання, передбаченого за вчинення тяжкого злочину, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; здійснення дій, спрямованих на незаконне збагачення, в період воєнного стану.
Наявність виключних випадків, які б свідчили про те, що застава у визначеному розмірі не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, стороною обвинувачення, згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, не доведена та слідчим суддею, в ході розгляду клопотання, не встановлена.
У разі внесення застави згідно ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового слідства строком до 25.12.2025 року (включно).
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту взяття підозрюваного під варту.
Визначити розмір застави - 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, в провадженні яких перебуває кримінальне провадження № 12024071170000211 та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 25.12.2025 року (включно).
Роз'яснити та попередити підозрюваного, що з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
За невиконання процесуальних обов'язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1