Справа № 576/2639/25
Провадження № 2-з/576/11/25
24 жовтня 2025 року м. Глухів
Суддя Глухівського міськрайонного суду Сумської області Сапон О.В., розглянувши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову поданого ним до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Обґрунтував заяву тим, що 11 квітня 2025 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики у виді розписки, написаної власноручно відповідачем. У відповідності до даної розписки, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 70000,00 грн. та 500,00 доларів США і зобов'язалась їх повернути у термін до 10 червня 2025 року.
Відповідач не виконала умови договору позики, тому на даний момент вона має заборгованість за договором позики у розмірі 77193,70 грн., яка складається із суми боргу - 70000,00 грн., процентів - 7193,70 грн., а також 500,00 доларів США.
Відповідач має у власності майно, за рахунок якого в майбутньому може бути фактично виконане можливе рішення суду про стягнення заборгованості, та яким відповідач може вільно розпорядитись для уникнення сплати за рахунок цього майна значної суми заборгованості на користь позивача - земельну ділянку з кадастровим номером 5921583500:04001:0418 для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 0,3609 га, розташовану на території Обложківської сільської ради Глухівського району Сумської області.
Вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними із позовними вимогами, оскільки внаслідок вжиття цих заходів єдиним негативним наслідком для відповідача буде відсутність можливості відчуження майна, яке може бути реалізовано в рахунок стягнення з відповідача заборгованості. Натомість, невжиття цих заходів може призвести до неправомірного відчуження майна третім особам, і як наслідок до додаткового порушення прав як позивача, так і третьої особи покупця майна. Застосування заходів забезпечення позову жодним чином не призведе до порушення прав відповідача щодо користування та володіння майном, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та дозволить забезпечити реальне виконання можливого рішення суду та захисту прав позивача.
За таких обставин просить суд накласти арешт на належну відповідачу земельну ділянку з кадастровим номером 5921583500:04001:0418 для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 0,3609 га, розташовану на території Обложківської сільської ради Глухівського району Сумської області.
Розгляд заяви про забезпечення позову проведено судом без повідомлення учасників справи, що не суперечить ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 6 вказаної Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.
Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.
Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ними заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.
Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів співмірності із заявленими позивачем вимогам засобу забезпечення позову. Суд не вбачає необхідності у забезпеченні позову, так як доводи позивача не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову за безпідставністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.149-153, 157, 258-260 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон