Справа № 947/10540/21
Провадження № 6/947/238/25
28.10.2025 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси заяву ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, про зобов'язання ОСОБА_2 подати до суду звіт про виконання судового рішення, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, суд -
04.06.2025 року заявник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ростомова Г.А., звернулась до Київського районного суду м.Одеси, зацікавлені особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради з клопотанням/заявою про зобов'язання відповідача ОСОБА_2 подати до суду звіт про виконання судового рішення у цивільній справі № 947/10540/21, а саме ухвали Київського районного суду міста Одеси від 28 вересня 2021 року про затвердження мирової угоди, виконавче провадження № 70679603 від 09.01.2023 року.
Заява мотивована тим, що в провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа № 947/10540/21 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.09.2021 року було затверджено умови мирової угоди, укладеної 28.09.2021 року між позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та провадження по справі закрито. Ухвала набрала законної сили. Після затвердження мирової угоди судом, ухвала про її затвердження стає виконавчим документом, та у разі невиконання ухвали однією зі сторін, інша сторона може звернутися до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження та надати йому оригінал ухвали.
У зв'язку з невиконанням умов мирової угоди з боку відповідача ОСОБА_2 , по вказаній справі було видано виконавчі листи, які в подальшому були пред'явлені до примусового виконання ухвали суду. Було відкрито виконавче провадження № 70679603, та неодноразово постановами державного виконавця на ОСОБА_2 накладався штраф у розмірі 1700 грн. за невиконання ухвали суду.
Посилаючись на те, що ухвала суду про затвердження умов мирової угоди до наступного часу не виконана, законні вимоги державного виконавця Шапоренко Д.В. відповідач ігнорує, заявниця змушена звернутись до суду із вказаною заявою відповідно до ст. 453-1 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 року справу за вказаним позовом було розподілено судді Гниличенко М.В.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.
До судового засідання з'явилась заявниця ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , та в їх інтересах адвокат Ростомов Г.А., які підтримали клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання рішення та просили його задовольнити.
До судового засідання з'явилась відповідач ОСОБА_2 та в її інтересах адвокат Тодирець А.О., які просили відмовити у задоволенні клопотання про зобов'язання подати звіт про виконання рішення.
Третя особа представник Київської районної адміністрації, як органу опіки та піклування Ю.Зелінга до судового засідання не з'явилась, через канцелярію суду надала заяву, якою просила розглянути справу за відсутністю їх представника, у вирішенні всіх питань учасників процесу покладаються на розсуд суду, та при винесенні рішення просимо врахувати права та інтереси дітей.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.09.2021 року було затверджено умови мирової угоди, укладеної 28.09.2021 року між позивачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 та провадження по справі закрито.
Ухвалою суду було затверджено наступні умови мирової угоди -
1. ОСОБА_2 зобов'язується не чинити перешкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спілкуванні з внуками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визначають наступний спосіб участі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні внуків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 :
- у період жовтень, листопад, грудень 2021 року - щонеділі з 09.00 годин до 13.00 годин, у присутності матері дітей ОСОБА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , чи у іншому попередньо узгодженому сторонами місці;
- у період з січня 2022 року щонеділі з 09.00 годин до 13.00 годин, без присутності матері дітей за місцем проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , з можливістю прогулянок по місту і відвідування закладів культури з урахуванням погодних умов, стану здоров'я дітей, режиму їхнього дня та харчування, неухильно дотримуючись при цьому карантинних заходів, впроваджених органами державної влади та місцевого самоврядування України;
- додатково, за попередньою домовленістю сторін та враховуючи бажання дітей, побачення та спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з внуками у дні їх народження та під час свят.
3. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зобов'язуються, у разі неможливості зустрітися з внуками, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , завчасно, але не пізніше ніж за 1 (одну) добу, повідомити ОСОБА_2 про неможливість зустрічі засобами телефонного зв'язку, шляхом направлення письмового повідомлення (СМС, Viber, Telegram).
4. ОСОБА_2 , у разі виникнення незалежних від неї обставин (хвороба дітей, участь дітей у будь-яких видах змагань, екскурсіях) зобов'язується завчасно повідомити ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про неможливість організації їх зустрічі з внуками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та її причини, засобами телефонного зв'язку, шляхом направлення письмового повідомлення (СМС, Viber, Telegram).
5. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 погодили, що у разі досягнення спільної домовленості, враховуючи життєві обставини, можуть змінити або перенести час зустрічі та спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з внуками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
6. Сторони погодили, що вказана мирова угода складена з урахуванням інтересів малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для їх повного, всебічного та гармонійного розвитку.
7. Сторони також свідчать про відсутність будь-якого незаконного тиску з боку однієї сторони на іншу та зі сторони третіх осіб з метою укладення та підписання дійсної мирової угоди.
Ухвала суду набрала законної сили та є виконавчим документом.
Постановою державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пєрковою Л.В. від 09.01.2023 року відкрито виконавче провадження № 70679603 з примусового виконання виконавчого документа - ухвали про затвердження мирової угоди від 28.09.2021 року № 947/10540/21, ідентифікатор доступу до інформації про виконавче провадження 67Е75ВД49694. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_2 . У вказаній постанові зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів./а.с.6,8/
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шапоренко Д.В. від 12.05.2025 року за невиконання вимог виконавчого документу немайнового характеру накладено на боржника ОСОБА_2 на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф в розмірі 1700 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів, попередивши про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду./а.с.9/
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шапоренко Д.В. від 26.05.2025 року за невиконання вимог виконавчого документу немайнового характеру накладено на боржника ОСОБА_2 на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф в розмірі 3400 грн. Зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти днів, попередивши про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду./а.с.10/
27.05.2025 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шапоренко Д.В. на адресу Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області було направлено Повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника ОСОБА_2 в межах примусового виконання ВП 70679603./а.с.7/
В травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу від 12.05.2025 року та від 26.05.2025 року за ВП 70679603.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року по справі № 420/17297/25 адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов було задоволено повністю.
Визнати протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренка Д.В. від 12.05.2025 року у виконавчому провадженні №70679603 про накладення на ОСОБА_2 штрафу.
Визнати протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренка Д.В. від 26.05.2025 року у виконавчому провадженні №70679603 про накладення на ОСОБА_2 штрафу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 року вказане рішення суду залишено без змін.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст.258 ЦПК України видами судових рішень є ухвали, рішення, постанови і судові накази.
Згідно до положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень у цивільних справах здійснюють державні та приватні виконавці на підставі виконавчого документа (виконавчого листа, ухвали тощо). Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Крім того, розділом VI ЦПК України зазначено процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень.
Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження. У заяві обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.
Відповідно до ст.453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, в даному випадку доказами невиконання відповідачем рішення суду/мирової угоди було посилання на постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренка Д.В. від 12.05.2025 року та від 26.05.2025 року у виконавчому провадженні №70679603 про накладення на ОСОБА_2 штрафу, про вказані постанови були скасовані рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року по справі № 420/17297/25, яке набрало законної сили.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
13.10.2025 року через систему Електронний суд представником ОСОБА_2 адвокатом Тодирець А.О. було надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 року, якою рішення суду від 14.07.2025 року залишено без змін.
Відповідно ч.4 ст.82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При дослідженні мотивувальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2025 року по справі № 420/17297/25 вбачається, що «предметом перевірки у межах розгляду цієї справи є правомірність постанов державного виконавця про накладення на ОСОБА_2 , як боржника у виконавчому провадженні №70679603, штрафу у розмірі 1700 грн. та 3400 грн. за невиконання нею рішення суду за відсутності поважних причин.
З огляду на приписи законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання судового рішення варто з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
У цьому взаємозв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналіз вказаних обставин свідчить, що державний виконавець, виносячи оскаржувані постанови, повністю проігнорував як фактичні обставини, що склалися, так і інтереси дітей, не зважаючи на їх психоемоційний стан та реальну життєву ситуацію. Натомість, формально і безпідставно зазначив про невиконання умов мирової угоди, що не відповідає дійсності.
Таким чином, є очевидним, що оскаржувані постанови є протиправними, оскільки не грунтуються на реальних обставинах справи, не враховують найкращих інтересів дитини та містять упереджене, спрощене тлумачення дій позивача.»
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 17.08.2020 р. по справі №160/4615/19, від 05.06.2024 р. по справі №480/6452/23, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Поважність причин невиконання судового рішення повинна оцінюватися у кожному конкретному випадку з урахуванням того, наскільки ці причини об'єктивно перешкоджали його виконанню.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що обґрунтування поважності/неповажності причин невиконання рішення суду повинна містити саме постанова про накладення штрафу, оскільки саме вона є актом індивідуальної дії.
Про дотримання старшим державним виконавцем вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акту індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин поважності/неповажності причин невиконання рішення суду, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини можуть бути підтверджені, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі №729/694/24 (провадження №61-2637св25), дитина, яка здатна сформулювати та висловити свою думку, повинна бути вислухана при вирішенні спору щодо її виховання не лише між батьками, але й іншими особами спору. Такий підхід відповідає принципу найкращих інтересів дитини та положенням статті 171 Сімейного кодексу України. Ігнорування думки дитини в подібних ситуаціях є порушенням її прав і ставить під сумнів обґрунтованість та законність прийнятих рішень.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Однак, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" (частина 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»), та нормами статей 435, 447 ЦПК України, відтак у задоволенні заяви про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 260-261,353, 453-1 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ростомовим Грантом Артуровичем, про зобов'язання ОСОБА_2 подати до суду звіт про виконання судового рішення, по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.10.2025 року.
Суддя М. В. Гниличенко