Справа № 596/409/25Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О.
Провадження № 22-ц/817/907/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
21 жовтня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та представника ТзОВ “Кей-Колект» - Пилипенка С.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Парубія М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 596/409/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей - Колект», в інтересах якого діє представник Вишневська Олена Ігорівна, на заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року, ухваленого суддею Лисюк І.О., повний текст якого складено 13 червня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей - Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у березні 2025 року ТзОВ “Кей-Колект» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме 3 % річних у розмірі 9024,53 доларів США.
В обґрунтування позову посилається на те, що 11.09.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11213381000, згідно з яким останній отримав кредит в сумі 54700 доларів США зі сплатою 12 % річних.
12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором № 11213381000.
У зв'язку із систематичним порушенням умов договору зі сторони позичальника, утворилась заборгованість за кредитним договором в результаті чого ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду за захистом своїх прав.
27 червня 2014 року Гусятинським районним судом Тернопільської області за результатами розгляду справи № 596/2246/13-ц винесено ухвалу, якою визнано мирову угоду між ТзОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладену, зокрема, на таких умовах: 11.09.2007 сторони за цією угодою дійшли згоди про припинення первісних зобов'язань відповідача, які виникли на підставі кредитного договору № 11213381000 від 11.09.2007 року із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі ОСОБА_1 позивачу грошової суми у строк до 25.06.2018. Сторони визнають, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором складає 70360 доларів США, з яких 47334,31 доларів США заборгованість по основній сумі кредиту; 23025,69 доларів США заборгованість за процентами.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014 не виконано, залишок заборгованості складає 61374,22 доларів США.
Заборгованість відповідача за кредитним договором стягнуто в доларах США і саме на цей розмір заборгованості позивачем здійснено нарахування 3 % річних, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23.10.2019 р. по справі № 723/304/16-ц (14-360цс19).
Заочним рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року в задоволенні позову ТзОВ “Кей-Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ “Кей-Колект» - Вишневська О.І. просить скасувати рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що висновки суду першої інстанції про те, що зобов'язання між сторонами є натуральним, а тому положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню є помилковими.
В даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом, а саме ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014 р., якою визнано мирову угоду між ТзОВ «Кей-Колект» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором складає 70360 доларів США, з яких 47334,31 доларів США заборгованість по основній сумі кредиту; 23025,69 доларів США заборгованість за процентами, а отже зобов'язання не можна вважати натуральним.
При цьому, та обставина, що ТОВ «Кей-Колект» пропущено строк на пред'явлення виконавчого документу до виконання чи не реалізовано право на пред'явлення виконавчого документу до виконання не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу представника ТзОВ “Кей-Колект» - Вишневської О.І., у якому зазначив, що мирова угода, затверджена ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2014 року у справі № 596/2246/13-ц містить домовленість сторін справи № 596/2246/13-ц, яка не відповідає cyті правовідносин у цій справі.
Мировою угодою не врегульовано її предмет - сума боргу ОСОБА_3 перед ТОВ “Кей-Колект» на момент її затвердження складає 703602 доларів США (п.1.2) чи 751480 доларів США (7000 доларів США, вказані в п. 1.2.1, які відповідач мав би внести до 28.06.2014 + 744480 доларів США, вказані в п. 1.2.2, які відповідач мав би внести в період з 01.07.2014 до 25.0б.2018).
Згідно відкритих даних системи “Судова влада України» зазначена ухвала не оскаржена ТОВ “Кей-Колект» та набула законної сили 03.07.2014 року.
Заявник після невиконання відповідачем умов мирової угоди у справі № 596/2246/13-ц у 2021 році звертався до Гусятинського районного суду Тернопільської області з скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелих А.І. та зобов'язання вчинити дії, а саме - зобов'язати приватного виконавця Мелиха А.І. відкрити виконавче провадження i прийняти до примусового виконання
Уci заходи, які передбачені чинним законодавством щодо примусового виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2014 року у справі № 596/2246/13-ц позивачем ТзОВ “Кей-Колект» вжито на власний розсуд. За наслідками цього ТОВ “Кей-Колект» втратило своє право кредитора на стягнення зазначеної заборгованості.
Отже, незважаючи на то, що наявне судове рішення (ухвала Гусятинського районною суду Тернопільської області вiд 27 червня 2014 року у справі № 596/2246/13-ц), якою вимога кредитора захищена в судовому порядку, але ця вимога не захищена ним в примyсовомy порядку.
В апеляційний скарзі позивач свідомо упускає слово “примусово», цитуючи постанову Верховного Суду від 06.03.2019 по справі № 757/44680/15, адже у даний ситуації, незважаючи на наявність судового рішення, воно не звернуто позивачем до примусового виконання.
Отже, перебіг позовної давності за виконанням відповідачем умов мирової угоди розпочався 01.07.2014 року.
Факт та усвідомлення пропуску трирічного строку пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання і строку позовної давності взагалі також підтверджено позивачем, адже ще у 2021 році ТзОВ “Кей-Колект» просив суд поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа (мирової угоди) до виконання.
Таким чином, позивач ще у 2021 році вважав строк для пред'явлення до примусового виконання мирової угоди як виконавчого документа пропущеним.
У даній ситуації, позивач маючи статус кредитора, не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитом, втратив своє право вимоги на примусове виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором та рішенням суду. Тому слід вважати, що зобов'язання відповідача є задавненими, в зв'язку з чим набуло характеру натурального зобов'язання.
У судовому засіданні представник ТзОВ “Кей-Колект» - Пилипенко С.В. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених у ній.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Парубій М.М. апеляційної скарги представника ТзОВ “Кей-Колект» - Вишневської О.І. не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 11.09.2007 між АКБ «УкрСиббанк» (змінено на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11213381000, згідно з яким останній отримав кредит в сумі 54700 доларів США зі сплатою 12% річних (а.с. 8-11).
12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТзОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» передало ТзОВ «Кей-Колект» право вимоги за кредитним договором № 11213381000 (а.с. 15-19).
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27 червня 2014, визнано мирову угоду між ТзОВ “Кей-Колект» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладену на умовах:
1.1. Сторони за цією Мировою угодою дійшли згоди про припинення первісних зобов'язань відповідача, які виникли на підставі кредитного договору № 11213381000 від 11.09.2007 із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Відповідачем 1 Позивачу грошової суми у строк до 25.06.2018.
Сторони визнають, що загальна сума заборгованості відповідач 1 за кредитним договором складає 70360 доларів США, з яких 47334,31 доларів США - заборгованість по основній сумі кредиту; 23025,69 доларів США - заборгованість за процентами.
1.2. Відповідач 1 зобов'язується за даною Мировою угодою передати грошові кошти у гривневому еквіваленті 70360 доларів США, що за середнім курсом купівлі-продажу долара США, відображеного на офіційному сайті ПАТ “УкрСиббанк» станом на 26.06.2014 дорівнює 826730 грн. Розмір суми грошових коштів у гривневому еквіваленті зобов'язаний бути переглянутий Відповідачем 1 пропорційно зміні середнього курсу купівлі-продажу долара США ПАТ “УкрСиббанк» на дату здійснення платежу. Грошові кошти Відповідач 1 зобов'язується передати позивачу у строк до 25.06.2018 року.
1.2.1. у строк до 28.06.2014 відповідач 1 зобов'язується передати позивачу грошові кошти у гривневому еквіваленті 7000 доларів США, що за курсом долара США, станом на 26.06.2014 дорівнює 82250 грн, але зобов'язано бути переглянуто відповідачем 1 відповідно до зміни курсу долара США станом на дату здійснення платежу.
1.2.2. Починаючи з 01.07.2014 в строк до 25.06.2018 Відповідач 1 зобов'язується передати позивачу грошові кошти у гривневому еквіваленті 26.06.2014 дорівнює 744480,00 доларів США, що за курсом долара США, станом на 25.06.2014 дорівнює 749548,80 грн, але зобов'язано бути переглянуто відповідачем 1 відповідно до зміни курсу долара США станом на дату здійснення платежу.
1.2.3. Сторони погодили, що розмір щомісячного платежу повинен складати не менше ніж 1320 доларів США, що за курсом долара США, станом на 26.06.2014 дорівнює 15510 грн, але зобов'язано бути переглянуто відповідачем 1 відповідно до зміни курсу долара США станом на дату здійснення платежу і вноситись не пізніше 25 числа кожного календарного місяця починаючи з 01.07.2014 року.
1.3. Грошові кошти передаються позивачу виключно у відповідності до вимог ст. 533 ЦК України.
1.4. Грошові кошти передаються відповідачем 1 позивачу шляхом безготівкового перерахування суми, що визначена п. 1.2 даного Договору, на рахунок позивача.
1.5. Датою отримання грошових коштів позивачем є календарна дата фактичного зарахування суми, визначеної п. 1.2. Мирової угоди, на рахунок позивача, який вказаний в п.1.4 Мирової угоди.
2.1.З дати отримання позивачем грошових коштів у гривневому еквіваленті 70360 доларів США, що за курсом долара США станом на 26.06.2014 дорівнює 826730 грн, але може бути змінено внаслідок зміни розміру щомісячних платежів, здійснених відповідачем 1 на підставі даного договору, припиняються зобов'язання, які визначені кредитним договором, позивач анулює залишок боргу за кредитним договором.
Розпорядження про анулювання боргу вступає в силу з дати отримання відповідачем 1 довідки про анулювання боргу. Дата отримання довідки підтверджується підписом відповідача 1 на такій довідці.
Таким чином, після отримання позивачем грошових коштів в сумі, вказаній в пункті 1.2. цього Мирової угоди, припиняються всі та кожне із зобов'язань, визначені кредитним договором № 11213381000 від 11.09.2007, у тому числі договір іпотеки від 11.09.2007, посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу А.Я. Гречанівським та зареєстрований за № 2122, а сам кредитний договір вважається таким, що припинив свою дію.
2.2. З дати отримання позивачем грошових коштів, які передані відповідачу 1 позивачу на підставі даної Мирової угоди, всі спори і претензії, пов'язані із укладенням, виконанням, змінами та/чи припиненням кредитного договору вважаються врегульованими.
2.3. Позивач зобов'язується після отримання грошових коштів в сумі, вказаній в пункті 1.2. Мирової угоди, надати документи для зняття обтяження з майна, яким забезпечене виконання зобов'язання по кредитному договору, а саме із житлового будинку АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 .
2.4. Кожна із сторін зобов'язується надати на вимогу іншої сторони письмове підтвердження про врегулювання відповідної претензії, складене у належній формі та підписане уповноваженою особою. Провадження в справі закрито. Ухвала набрала законної сили (а.с. 41-42).
Умови мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої судом не виконано ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, сума 3 % річних нарахована на суму простроченого зобов'язання зі сплати заборгованості визначеної рішенням за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року становить: 9024,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України розміщеному на офіційному сайті (https://bank.gov.ua) станом на 18.03.2025 р. (1 долар США = 41,4395 грн.) складає 373972.01 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кей-Колет» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не пред'явило. Позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частини першої статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
(1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
(3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.
Законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на таку вимогу в цьому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22).
Як вбачається із матеріалів справи ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.06.2014, затверджено мирову угоду між ТзОВ “Кей-Колект» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Пред'являючи позов ТзОВ “Кей-Колект» зазначило, що умови мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої судом не виконано ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, сума 3 % річних нарахована на суму простроченого зобов'язання зі сплати заборгованості визначеної рішенням за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року становить: 9024,53 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України розміщеному на офіційному сайті (https://bank.gov.ua) станом на 18.03.2025 р. (1 долар США = 41,4395 грн.) складає 373972.01 грн.
Однак з моменту укладення мирової угоди 27 червня 2014 року до моменту подання ТзОВ “Кей-Колект» позову про стягнення 3 % річних - березень 2025 року пройшло майже одинадцять років, позивач не звертався зі скаргою про оспорення ухвали Гусятинського районного суду від 27.06.2014 в зв'язку з невиконанням, відповідно не звертався з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також не звертав мирову угоду до виконання в примусовому порядку.
Таким чином, оскільки позивач не реалізував своїх прав про стягнення заборгованості в примусовому порядку, відтак зобов'язання відповідача є задавненим у зв'язку з чим набуло характеру натурального зобов'язання.
Тому вимога щодо стягнення 3 % річних, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавленої вимоги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ “Кей - Колект», в інтересах якого діє представник Вишневська О.І., слід залишити без задоволення, а заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишається без змін, перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кей - Колект», в інтересах якого діє представник Вишневська Олена Ігорівна, залишити без задоволення.
Заочне рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 жовтня 2025 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів