Справа № 682/2846/25
Провадження № 2-н/682/282/2025
іменем України
29 жовтня 2025 року
Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області Мотонок Т.Я., ознайомившись із скаргою ОСОБА_1 про видачу судового наказу,
28.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду та просив видати судовий наказ про виплату щомісячної пенсії та відшкодування матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 ЦПК України.
Статтею 161 ЦПК України визначено виключний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ.
Так, судовий наказ може бути видано, якщо:
1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;
2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;
3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;
4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів;
7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наказне провадження є особливою формою судочинства, яке має на меті оперативний розгляд заяв та не передбачає проведення попереднього судового засідання для з'ясування вимог заявника, а тому ці вимоги мають бути чіткими та відповідати положенням ст. 161 ЦПК України.
В заяві про видачу судового наказу заявник просить суд видати судовий наказ про виплату йому щомісячної пенсії та відшкодування матеріальної шкоди йому, ОСОБА_1 , та Президенту України Зеленському В.О.
З наведених вище норм закону слідує, що вимога заявника ОСОБА_1 , подана від його імені та від імені Президента України Зеленського В.О., не відповідає положенням ст. 161 ЦПК України, а отже за такою вимогою судовий наказ не може бути виданий.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Статтею 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» встановлено, що кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови) положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким «державною мовою в Україні є українська мова», треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо),а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Отже, мовою актів, роботи, діловодства та документації в судах України є виключно Українська мова.
Відповідно до ст. 14 Закону, у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
З матеріалів скарги вбачається, що вона написана російською мовою, тобто мовою країни-агресора.
Відтак, звернення до суду з процесуальними документами (клопотаннями, заявами, скаргами) на будь-якій іноземній мові, зокрема російській, без подання їх перекладу державною мовою, є неприпустимим.
Керуючись ст.ст. 161, 163, 165 ЦПК України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Мотонок Т. Я.