Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1471/25
Провадження № 2/945/1407/25
(заочне)
28 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючої судді Лопіної О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
09 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - позивач) через свого представника Тараненка Артема Ігоровича в системі «Електронний суд» сформувало до Миколаївського районного суду Миколаївської області позовну заяву до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» посилалося на те, що 21.07.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 612290643 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. У цей же день, 21.07.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувала грошові кошти в сумі 13 250 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім'я ОСОБА_1 . Відповідач умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати нарахованих відсотків не здійснює.
28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк якого закінчився 28.11.2019.
28 листопада 2019 року, а у подальшому 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між Клієнтом та Фактором укладено додаткові угоди № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 (із продовженням строку дії Договору до 31.12.2024). З урахуванням визначених строків дії договору № 28/1118-01 та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Право вимоги за кредитним договором № 612290643 від 21.07.2020 в сумі 27 175,50 грн перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 22.09.2020, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 100.
05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги за договорами кредиту.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, право вимоги до відповідача в сумі 37 987,50 грн перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» право вимоги за договорами кредиту, що підтверджується Реєстром Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025.
Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 37 987 грн 50 коп., з яких: 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 24 737 грн 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам. Крім того позивач просить судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. та на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп. покласти на відповідача.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 відповідачу та зарахування на неї кредитних коштів.
07 жовтня 2025 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2025 року надійшла виписка по рахунку № НОМЕР_2 за період 21.07.2020 по 26.07.2020.
У судове засідання представник Позивача не з'явився, з тексту позовної заяви вбачається, що представник позивача просить розглядати справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання, до суду повернулись судові повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
21 липня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 612290643 (далі - Кредитний договір) у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а. с. 19).
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора E7GT4S67. Зокрема, 21.07.2020 о 11:06:04 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (а. с. 13).
Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За таких обставин, суд вважає доведеним факт укладення Кредитного договору.
Так, за умовами пункту 1.1 Договору, Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 13 250 грн 00 коп. (тринадцять тисяч двісті п'ятдесят грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього Договору.
Кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,81 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом. У випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення).
Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п. 1.2. Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього Договору. Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» взяті на себе зобов'язання за вказаним Кредитним договором № 612290643 від 21 липня 2020 року виконало у повному обсязі та надало ОСОБА_1 кредит, що підтверджується доданою позивачем до позовної заяви копією платіжного доручення від 21.07.2020 (а. с. 10) та Випискою за договором б/н за період 21.07.2020-26.07.2020 з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно (а. с. 139 та на звороті).
Відповідач умови кредитного договору не виконувала, та згідно розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 22.09.2020 виникла заборгованість у сумі 27 175 грн 50 грн, з яких 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 14 190 грн 75 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам (а. с. 39 та на звороті).
Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього договору.
Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався, а саме 28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.21, 31.12.2022.
Відповідно до Реєстру боржників № 100 від 22.09.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 27 400 грн, з яких 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 14 150 грн 75 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам (а. с. 64-65 та на зворотах).
05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги за договорами кредиту.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023, право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» в сумі 37 987 грн 50 коп., з яких 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 24 737 грн 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам (а. с. 55-56 та на зворотах).
04 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» право вимоги за договорами кредиту, що підтверджується Реєстром Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 (а. с. 47-48 та на зворотах).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» нарахування відсотків не здійснювали.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 612290643 від 21 липня 2020 року у сумі 37 987 грн 50 коп.
Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 тощо.
З доказів, наданих позивачем вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором, позивач надав копії відповідних документів, зокрема договорів факторингу з додатковими угодами, реєстрів прав вимоги, акту прийому-передачі реєстру боржників за договорами факторингу, виписку по особовому рахунку боржника.
Отже суд установив, що між первісним кредитором та позичальником укладено Кредитний договір, який було підписано одноразовим ідентифікатором, надісланим відповідачу, на умовах визначених у вищевказаному договорі відповідачу надано кредит, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.
Неналежним виконанням зобов'язань за Договором відповідач порушує умови Договору, права позивача, та вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Так, згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно долученої позивачем виписки з особового рахунку позичальника ОСОБА_1 , зальний розмір заборгованості складає 37 987 грн 50 коп., з яких 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 24 737 грн 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам (а. с. 37).
Відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростовувала, у добровільному порядку станом на день розгляду справи не сплатила.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Надавши належну оцінку доказам суд вважає, що позивачем доведено факт укладення кредитного Договору та перехід до позивача ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн суд враховує таке.
Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує відсутність будь-яких заперечень та клопотань зі сторони відповідача та висновки, викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2025 року, справа № 275/150/22, провадження № 61-13766св24, зокрема: саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, понесені на правничу допомогу згідно Договору № 05/06/25-01 від 05.06.2025, Додаткової угоди № 25770513203 до Договору № 05/06/25-01 від 05.06.2025, акту приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2025 в сумі 7 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи міститься Платіжна інструкція в національній валюті № 16606 від 08 липня 2025 року, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., сплачений позивачем при поданні позовної заяви.
На підставі викладеного, згідно статей 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 141, 258, 259,264, 265, 280-282 ЦПК України,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» суму заборгованості за кредитним Договором № 612290643 від 21 липня 2020 року в сумі 37 987 грн 50 коп., з яких 13 250 грн 00 коп. - заборгованість за кредитом; 24 737 грн 50 коп. - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати з оплати судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн 00 коп.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄРДПОУ 43541163, юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4 А, офіс 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена ЛОПІНА