29.10.2025
Справа № 489/10365/24
Провадження №2/489/1057/25
29 жовтня 2025 м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого - судді Рум'янцевої Н.О., із секретарем судового засідання - Ставратій Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості
встановив.
Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом, яким просив:
- стягнути солідарно з відповідачів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заборгованості за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 580594,92 грн., та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 71492,28 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 509102,64 грн.;
- стягнути солідарно з відповідачів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заборгованості за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 580594,92 грн., та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 71492,28 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 509102,64 грн.;
- стягнути солідарно з відповідачів, якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , заборгованості за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦПК України, за невиконання грошового зобов'язання встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 становить 580594,92 грн., та складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 71492,28 грн. та суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість 509102,64 грн.
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Вимоги мотивовані тим, що 24.07.2009 між ЗАТ «Альфа банк» та ОСОБА_5 укладено Договір кредиту № SME0017315. Відповідно до умов кредитного договору банк (кредитор) надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 14000,00 доларів США. Відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в договорі, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, сплатити неустойку та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором. На забезпечення виконання умов кредитного договору, між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладені з кожним окремо, договори поруки, відповідно до яких поручителі разом з позичальником солідарно відповідають перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором. Відповідно до рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.05.2014 на користь АТ «Альфа банк» було стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009 у розмірі 348910,38 грн. Дане рішення суду відповідачами не виконане. ЗАТ «Альфа банк» приведено назву організаційно-правової форми шляхом перейменування в ПАТ «Альфа банк», після чого в АТ «Сенс банк». У зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009, просить стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат.
Ухвалою суду від 13.01.2025, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 07.05.2025, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, шляхом надіслання листа рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.
Судом встановлено, що 04.09.2008 між ЗАТ “Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № SME0017315, згідно якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 14 000 дол. США під 19% річних, строком користування на 72 місяців.
24 липня 2009 між сторонами було укладено додаткову угоду до основного кредитного договору, відповідно до якої відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 237 013,30 грн. під 19% річних, строком користування на 62 місяців.
04 вересня 2008 між ЗАТ “Альфа-Банк» та ОСОБА_2 (далі - поручитель) укладено Договір поруки №SME0017315/2, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № SME0017315 від 04.09.2008, в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання чи неотримання вимоги кредитора про погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №SME0017315/2, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди до договору поруки №SME0017315/2 від 04.09.2008, укладеної мід ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_2 , проценти за користування кредитом встановлено у розмірі 14% річних, з 01.10.2010 у розмірі 15,5% річних, з 15.12.2010 у розмірі 14% річних, з 15.01.2011 у розмірі 22% річних.
24 липня 2009 між ЗАТ «Альфа банк» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки № SME0017315/4, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № SME0017315 від 04.09.2008, в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання чи неотримання вимоги кредитора про погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.1 Договору поруки №SME0017315/4, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди до договору поруки №SME0017315/4 від 24.07.2008, укладеної мід ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_4 , проценти за користування кредитом встановлено у розмірі 14% річних, з 01.10.2010 у розмірі 15,5% річних, з 15.12.2010 у розмірі 14% річних, з 15.01.2011 у розмірі 22% річних.
24 липня 2009 між ЗАТ «Альфа банк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №SME0017315/3, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору № SME0017315 від 04.09.2008, в повному обсязі цих зобов'язань, незалежно від отримання чи неотримання вимоги кредитора про погашення кредиту.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди до договору поруки №SME0017315/4 від 24.07.2008, укладеної між ПАТ «Альфа банк» та ОСОБА_3 , проценти за користування кредитом встановлено у розмірі 14% річних, з 01.10.2010 у розмірі 15,5% річних, з 15.12.2010 у розмірі 14% річних, з 15.01.2011 у розмірі 22% річних.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.05.2014, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» заборгованість за договором кредиту № SME0017315 від 04.09.2008 р., та додаткових угод до нього, на загальну суму - 348 910 грн. 38 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 223 869,86 грн., нараховані відсотки - 89 894,60 грн., пеня - 35 145,92 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» пеню у розмірі - 1 042 грн. 09 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» пеню у розмірі - 1 042 грн. 09 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» пеню у розмірі - 1 042 грн. 09 коп.
Позивач в своєму позові зазначає, що у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № SME0017315 від 24.07.2009, просить стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційних витрат.
Норми права та мотиви їх застосування.
За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду..
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.
Відповідно до частини першої статті 541 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
Наслідки солідарного обов'язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, ЦК України передбачає і гарантії для боржника, який виконав солідарний обов'язок, на зворотну вимогу.
Тому з огляду на солідарний обов'язок боржника за основним зобов'язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо (Постанова ВП ВС від 01.09.2020 по справі № 198/305/15-ц).
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та неустойку припиняється. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання щодо стягнення заборгованості за кредитним договором за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16.05.2014, яке набрало законної сили.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу ч. 2 ст. 625 ЦК України випливає, що нарахування інфляційних витрат на суму боргу і 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права і інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними їм грошовими коштами. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц (провадження №14-360цс19)).
Оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань і 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права і інтересу, вони нараховуються незалежно від провини боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-цзробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
Аналіз зазначених норм, дає підстави дійти висновку про те, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання у зв'язку із стягненням заборгованості за кредитним договором, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Правовий аналіз норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України свідчить про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору та не звільняє боржника від цивільно-правової відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.
Такий правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов'язання.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
12.08.2022 Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
На підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15.05.2014, Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист по справі № 488/5838/13-ц (провадження № 2/488/319/14) за позовом ПАТ «Альфа банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов'язку відповідача сплатити заборгованість.
Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Закінчення строку пред'явлення виконавчого документа про стягнення основної суми боргу за рішенням суду, не позбавляє кредитора права нарахування 3% річних від суми боргу внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Відповідачами наданий банком розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідачів суду надано не було.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Враховуючи те, що відповідачі не виконують рішення суду від 15.05.2014, продовжують користуватися грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що порушує право стягувача, із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в солідарному порядку 3% річних та інфляційні витрати за увесь час прострочення.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про задоволення позову.
Щодо судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6967 грн. 15 коп.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» три проценти річних у розмірі 71492 грн. 28 коп. та інфляційні втрати у розмірі 509102 грн. 64 коп., всього 580594 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» три проценти річних у розмірі 71492 грн. 28 коп. та інфляційні втрати у розмірі 509102 грн. 64 коп., всього 580594 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» три проценти річних у розмірі 71492 грн. 28 коп. та інфляційні втрати у розмірі 509102 грн. 64 коп., всього 580594 грн. 92 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 6967 грн. 15 коп., з кожного 1741 грн. 78 коп.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Відповідачі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
ОСОБА_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повний текст судового рішення складено «29» жовтня 2025.
Суддя Н.О. Рум'янцева