Справа № 456/913/25
Провадження № 2/456/862/2025
іменем України
10 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/913/25 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.09.2019 в розмірі 90340,11 грн, яка складається з наступного: 78052,13 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12287,98 грн заборгованість за простроченими відсотками та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25.09.2019 відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» з метою укладення кредитного договору та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 42,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов та правил Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, становлять укладений між сторонами кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідач підписав власноруч на планшеті, що відповідає вимогам постанови НБУ № 151 від 13.12.2019 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 17.11.2024 має заборгованість у розмірі 90340,11 грн, яка складається з наступного: 78052,13 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12287,98 грн заборгованість за простроченими відсотками, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
На запит суду щодо доступу до персональних даних відповідача отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.04.2025. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.
Ухвалою суду від 10.04.2025 судове засідання відкладено на 23.06.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
Ухвалою суду від 23.06.2025 судове засідання відкладено на 10.10.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
Розгляд справи по суті відбувся 10.10.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з'явилась, про причину неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст.247ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 25.09.2019, згідно з якою отримала кредитний ліміт 5000,00 грн. (який в подальшому збільшився до 80000,00 грн) на кредитну карту «Універсальна» зі строком дії до 08/23.
В заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг зазначено, що ОСОБА_1 , згідна з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.09.2019, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , судом встановлено, що станом на 17.11.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , перед банком становить 90340,11 гривень.
Окрім того, наданою позивачем випискою по особовому рахунку відповідача за період з 25.09.2019 по 01.03.2024 підтверджується рух коштів по його картрахунку, в тому числі отримання та використання кредитних коштів відповідачем.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 , своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 25.09.2019.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст.527Цивільного кодексуУкраїни боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Однак відповідач даного обов'язку не виконав.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховуєтьсявід дня,коли речімали бутиповернуті,до дняїх фактичногоповернення позикодавцеві,незалежно відсплати процентів,належних йомувідповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010 ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, виписку по особовому рахунку відповідача, в яких відображено всі операції щодо отримання позичальником ОСОБА_1 , кредиту, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальником та наявність заборгованості.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачем не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого станом на 17.11.2024 утворилася заборгованість перед банком у сумі 90340,11 грн, яка складається з наступного: 78052,13 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12287,98 грн заборгованість за простроченими відсотками.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 25.09.2019, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі - 78052 (сімдесят вісім тисяч п'ятдесят дві) грн. 13 коп., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 12287 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 98 коп., що в загальній сумі складає 90340 (дев'яносто тисяч триста сорок) грн.. 11 коп. та судові витрати в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн..40 коп. .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 20.10.2025.
Суддя Р. Т. Шрамко