29.10.2025 Справа № 331/4789/25
Провадження № 3/331/1696/2025
29 жовтня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Стратій Є.В.,
за участі адвоката Шестенко А.Л., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Запорізькій області ДПП, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
-до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 414994 від 07.08.2025 р.: «07 серпня 2025 р. о 07 год. 44 хв. в м.Запоріжжя, по вул.Фортечна, буд.34, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Cerato» д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки ТЗ у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатору Alcotest Drager 6820, тест 3585, результат 0,90 проміле, з результатом згоден. Від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП».
На виклики до суду для розгляду справи ОСОБА_1 повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Будь-яких заяв або клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без його участі до суду не надходило.
З огляду на положення ст.268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 2 ст.268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.5 КУпАП не є обов'язковою.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про можливість розгляду даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі доказів, долучених до матеріалів справи, оскільки судом використанні всі процесуальні можливості щодо повідомлення ОСОБА_1 , проте останній з невідомих суду причин в судове засідання не з'явився, рівно як і особисто не доклав зусиль для дізнання про дату судового розгляду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, - сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.1, ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Під час судового розгляду адвокатом Шестенко А.Л. заявлено клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі ст.247 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перевіривши докази у справі на допустимість, проаналізувавши їх у сукупності, суддя дійшла наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до вимог ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у адміністративних справах є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст. 247 і 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, звертаючи особливу увагу на з'ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб'єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст.38 Кодексу України про адміністративні правопорушення; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
Відповідно до п.2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, надані матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 414994 від 07.08.2025 року, Направлення водія на огляд, рапортом інспектора УПП, результати спеціального технічного приладу - газоаналізатору Alcotest Drager 6820, тест 3585, результат 0,90 проміле, матеріалами відеофіксації правопорушення, інші матеріали справи.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні «О'Галлоган та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до положень статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст.276 Кодексу України про адміністративні правопорушення» зазначено, що згідно зі ст.245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Виходячи з системного аналізу положень ст.ст.7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
На диску, який доданий до протоколу, наявний запис Xiaomi70mai, а також записи з боді-камер №№470279, 475295. У той же час, у протоколі серії ЕПР1 №414994 від 07.08.2025 р. зазначено, що до протоколу долучено лише технічні засоби відеозапису з боді-камер №№470279, 475295.
Таким чином, запис Xiaomi70mai не може бути прийнятий судом, як належний та допустимий доказ.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння регламентовано ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно пп.1 п.2 розділу 1 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 р. № 1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до п.2 Розділу 3 вказаної Інструкції, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Отже, відповідно до відеозапису з нагрудної камери (боді-камер) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що в порушення вимог вказаної Інструкції він не є безперервним.
При цьому, відповідно до п.5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Отже, відповідно до відеозаписів з нагрудної камери (боді-камери) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що в порушення вимог вказаної Інструкції він не є безперервним, а як наслідок відеозаписи не можуть вважатися допустимими доказами.
Відповідно до вимог КУпАП розроблені та затверджені наказом МВС від 07.11.2015 за №1395 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/278853 «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», наказом МВС від 06.11.2015 за №1376 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27942 «Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», спільним наказом МВС і МОЗ від 09.11.2015 за №1452/735 з реєстрацією в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 «Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» недотримання норм яких дає підстави для висновку про недопустимість доказів на підтвердження обставин подій та доведеності вини особи у вчиненні відповідного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 зі змінами та доповненнями, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1413/27858, пункт 5: Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В порушення цих вимог поліцейські не інформували ОСОБА_1 про порядок застосування технічного засобу, якого саме.
Передумовою для проходження водієм огляду на стан сп'яніння має бути виявлення (встановлення) поліцейським ознак сп'яніння, які передбачені пунктом 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 р. № 1452/735.
При цьому, жодна з ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 встановлена не була. Без встановлення цих ознак, водію було запропоновано вийти з автомобіля і вже після цього перелічено ознаки сп'яніння (відеозапис з боді-камери №470279 від 07.08.2025 рю о 07.45) та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння.
В Акті огляду на стан сп'яніння також зазначено наступні ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, але наявним відеозаписом не підтверджується виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, з огляду на що слід вважати, що співробітники поліції зазначили не фактично встановлені ознаки, а загальновідомі ознаки на свій розсуд.
Таким чином, поліцейським було порушено вимоги п.п. 2-3 Розділу І Інструкції №1452/735, а його вимога щодо проходження огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності вважається необґрунтованою та безпідставною.
В порушення пунктів 4, 5 Розділу II Інструкції №1452/735 перед проведенням огляду поліцейським не роз'яснено ОСОБА_1 порядок застосування технічних засобів та проведення процедури огляду на стан сп'яніння, а саме: не роз'яснено право відмовитись від проходження на місці зупинки та пройти огляд в закладі охорони здоров'я, чи пройти на місці зупинки, але не погодитись з результатом, та забезпечити проходження його огляду в закладі охорони здоров'я, як і не роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду на місці, згоди чи незгоди з результатом тесту.
Також, матеріали справи не містять достеменних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем «KIA Cerato» д.н.з. НОМЕР_2 . На відеозаписі з боді-камер зафіксований лише факт сидіння ОСОБА_1 на водійському сидінні в автомобілі, який припаркований.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення є саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, органами патрульної поліції не доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто відсутня об'єктивна сторона правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.95 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є підстави вважати, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно, воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» в розумінні статті 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, з огляду на викладене, суддя не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суддя приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні об'єктивні дані, які вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі чого справу про адміністративне правопорушення стосовно нього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, слід закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.130 ч.1, 247, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, закрити в зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Суддя Стратій Є.В.