Справа № 336/7602/25
Провадження № 2/331/2953/2025
іменем України
29.10.2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Н.В.Фісун, за участю секретаря - Коростельової К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 04.06.2021 року між ТОВАРИСТВОМ з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 624299. Підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов'язався виконувати його умови.
Відповідно до умов договору відповідачці ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 000,00 грн.
28.08.2023 р. згідно умов Договору факторингу № 2808-23, ТОВ "Слон Кредит» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 624299 від 04.06.2021 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 624299.
Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20 482,15 грн., з яких: 12 336,91 грн.; - заборгованість за тілом кредиту; 8 145,24 грн. - заборгованість за відсотками; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2025року справу передано до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2025року відкрито спрощене позовне провадження, у якій роз'яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відзив на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву у якій просить розглянути справу без його участі, прохає суд позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 624299.
Сторони договору погодили, що сума кредиту (загальний розмір) складає 18 750 грн., строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном поверненням 04.06.2022 (включно) - п. п. 1.3, 1.4 договору.
Відповідно до п. 1.5 цього договору його сторони визначили тип процентної ставки - фіксована, а також встановили, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить:
- за перший день користування кредитом (включно) 25 % в день (9125 % річних);
- за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85 % річних.
В п. п. 1.7, 1.8 договору визначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 270,73% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 32 227грн 49коп.
Відповідно до п. 2.1 договору його сторони погодили, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 15 000 грн на поточний рахунок споживача № НОМЕР_1 та у розмірі 3750,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом відповідно до п. 3.5 договору.
Як вбачається зі змісту п. 3.5 договору, сплата процентів за перший день користування кредитом здійснюється в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом споживач доручає товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.
Також відповідачем ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, який передбачає в собі порядок повернення кредиту, основні умови кредитування та графік платежів .
Власноручним підписанням Договору ОСОБА_1 , підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», Ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, видана згідно з Розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 року № 1891, яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua/, в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тарифів та складають Договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідачка ОСОБА_1 погодила та зобов'язалася виконувати його умови.
Відповідно до умов договору відповідачці ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 15 000,00 грн.
28.08.2023 р. згідно умов Договору факторингу № 2808-23, ТОВ "Слон Кредит» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 624299 від 04.06.2021 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 624299.
Відповідно до п. 4.1 цього договору, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених розділом 3 договору.
В день укладення договору Факторингу, 28.08.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» і ТОВ «Слон Кредит» підписано акт приймання передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № 2808-23 від 28.08.2023, відповідно до якого кредитор передав, а фактор (новий кредитор) прийняв реєстр прав вимоги за договором, складений за формою згідно із додатком № 1 до цього договору .
На підтвердження виконання умов договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 до позовної заяви долучено платіжну інструкцію № 4565 від 28.08.2023 .
Зі змісту витягу з додатку до договору факторингу № 2808-23 від 28.08.2023 вбачається, що ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 624299 від 04.06.2021 на загальну суму 20 482,15 грн., з яких: 12 336,91 грн.; - заборгованість за тілом кредиту; 8 145,24 грн. - заборгованість за відсотками; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.
31.07.2024 адвокат Міньковська А. В., діючи в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс», направила відповідачу досудову вимогу (повідомлення) про набуття 28.08.2023 ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги за кредитним договором № 624299 від 04.06.2021 та необхідність погашення заборгованості за договором у розмірі 20 482,15грн.
Таким чином, ТОВ «Діджи Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «Слон кредит» втратило такі права.
Відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 20 482,15 грн., з яких: 12336,91 грн.; - заборгованість за тілом кредиту; 8145,24 грн. - заборгованість за відсотками; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.
На спростування вказаної заборгованості, або ж неправомірності її нарахування, відповідачем належних та допустимих доказів не надано.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно із п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за договором про споживчий кредит №624299 від 04.06.2021 року, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості у розмірі 20 482,15 грн., з яких: 12 336,91 грн.; - заборгованість за тілом кредиту; 8 145,24 грн. - заборгованість за відсотками; - заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн., а тому позов підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 р.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від.; додаткову угоду № 624299 до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 30.05.2025 р.; акт про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 30.05.2025 р.
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень та 3000,00 гривень - за надання правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 263-265, 282 ЦПК України, ст. ст. 514, 516, 526, 530, 599, 610, 611, 1082 ЦК України,суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1,код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ»,МФО:334851) заборгованість за Кредитним договором №624299 від 04.06.2021р. у розмірі 20 482,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1,код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ»,МФО:334851) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 42 копійки та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 29.10.2025 року.
Суддя: Н.В.Фісун