Справа № 334/7576/25
Провадження № 2/331/3597/2025
іменем України
28.10.2025
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Фісун Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначенням способу участі матері у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми, -
До Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначенням способу участі матері у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми, згідно ухвали Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала чинності 16.08.2017.
Отже, з 16.08.2017 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Таким чином, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 року у справі№554/7669/21 вказав, що в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. А тому, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Згідно відповіді №1779132 від 16.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально за підсудністю відноситься до Енергодарського районного суду Запорізької області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року № 4/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість суду здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Енергодарського міського суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності справ за Ленінським районним судом м. Запоріжжя, який перейменовано на Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.
Отже, Олександрівському районному суду міста Запоріжжя територіально не підсудна відповідна справа.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для передачі вказаної справи за підсудністю до належного суду, яким є Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,-
Матеріали цивільної справи №334/7576/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування про визначенням способу участі матері у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми, передати на розгляд до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (вул Незалежної України,1/2, м. Запоріжжя).
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 28 жовтня 2025 року.
Суддя Н.В.Фісун