28 жовтня 2025 року м. Мукачево Справа №303/5575/25
2/303/2017/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок»
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» від імені якого діє Гурський Герман Юрійович звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №3120400636-507402 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 01.11.2021 року в сумі 32010,00 грн. (в т.ч.: 10000,00 грн. - тіло кредиту, 22010,00 грн. - відсотки за користування позикою).
На виконання вимог частини шостої ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановив зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та виконав свій процесуальний обов'язок, надіславши на цю адресу копію ухвали про відкриття провадження по справі.
Попередньо позивачем було додано до позовної заяви докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п'ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
01 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) було укладено договір №3120400636-507402 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 01.11.2021 року згідно з яким Кредитодавець надав відповідачу споживчий кредит у сумі 10000,00 грн. та сплатою 3317,00 грн. процентів за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 1,07% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Як вбачається зі змісту пунктів 2.1. та 2.2 Договору, сторони домовилися, що кредит надається строком на 30 днів (лояльний період), який може бути продовжено Позичальником, шляхом оплати ним протягом цього періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом.
Відповідно до пункту 3.6 Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.
Зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.
З наступного дня після закінчення лояльного періоду Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 проценти річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Договір між сторонами укладено у вигляді електронного договору, який був підписаний з використанням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором.
Кредитні кошти було перераховано відповідачу за реквізитами електронного платіжного засобу ( НОМЕР_1 ), яку емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), що підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 11.08.2025, відповіддю на лист про підтвердження операції ЦВ ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві від 25.06.2025 №06/642-06/142, повідомленням про успішне зарахування через платіжну систему XPAY Group LLC та рухом коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_1 .
По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи, суд наводить наступні норми права та мотиви їх застосування.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
У відповідності з ст.ст. 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як свідчать подані по справі доказові матеріали, на момент звернення позивача до суду, зобов'язання за Договором, відповідачем не виконані.
Згідно з умовами п. 3.6. та п. 3.7. Договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 01.12.2021 року по 28.02.2022 року (включно), за відсотковою ставкою 2,2% на добу.
Таким чином, на момент подання позовної заяви заборгованість Позичальника по сплаті кредиту та відсотків (детальний розрахунок заборгованості) складає 32 010,00 грн. (в т. ч.: 10 000,00 грн. - тіло кредиту, 3 210,00 грн. - відсотки за початковий строк (лояльний період) користування позикою, 19 800,00 грн. - відсотки за продовжений строк користування позикою) та підтверджена належними доказами відповідно до вимог ст.ст. 76-81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідачем не спростована, тому позовні вимоги щодо її стягнення підлягають задоволенню на підставі статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України.
Судові витрати по справі у сумі 2422,40 грн. підлягають віднесенню на відповідача відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Положеннями статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, уповноважений представник позивача надав суду разом з позовною заявою: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року укладений між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» (надалі - Адвокатське бюро), додаток до договору про надання правової допомоги від 20.10.2025.
Так, вартість послуги з оформлення документів щодо надання правничої допомоги за 30 хв. складає 1000,00 грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору за 1 год. становить 2000,00 грн., складання позовної заяви за 2 год. становить 4000,00 грн., формування додатків (доказів) до позовної заяви за 1 год. становить 2000,00 грн., відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі за 30 хв. становить 1000,00 грн.
Зазначені послуги були надані Адвокатським об'єднанням позивачу, що підтверджується додатком до договору про надання правової допомоги від 20.10.2025.
Разом з тим, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що витрати понесені позивачем на правничу допомогу є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами, а тому така вимога підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
1. Позов - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» суму 32010,00 (тридцять дві тисячі десять гривень 00 копійок) гривень (в т.ч.: 10000,00 грн. - тіло кредиту, 22010,00 грн. - відсотки за користування кредитом) заборгованості за договором №3120400636-507402 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 01.11.2021 року.
2.1. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» суму 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) гривні у відшкодування судових витрат по справі та 10000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
5. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», 08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Кость