Справа № 147/1882/25
Провадження № 1-кп/147/371/25
іменем України
28 жовтня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040000368 від 05.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
З 23 жовтня 2025 року у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться зазначене вище кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2025 року підготовче судове засідання призначено на 14:30 годину 28 жовтня 2025 року.
Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
У судовому засіданні 28 жовтня 2025 року прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховані на час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, на сьогодні не перестали існувати, тому в обґрунтування продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Наявність зазначених ризиків мотивує тим, що ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також, що він вчинив злочин в умовах воєнного стану та будь-яких мір для повернення до військової служби не вчиняв. Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку прокурора наявний, оскільки ОСОБА_4 може перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, а саме намагатися незаконно перетнути кордон з метою уникнення покарання. Також прокурор вказує на те, що відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 підтримав покликаючись на доводи, викладені в ньому, а також зазначив, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу не змінилися і підстави для застосування запобіжного заходу у більш м'якому виді відсутні.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 , щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, з урахуванням передбаченого чинним законодавством україни безальтернативний вид запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, поклались на розсуд суду.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та відповідно задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.
Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно віднаявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, за змістом ст.131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Відповідно до ч 8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Отже, в даному випадку суд констатує безальтернативність запобіжного заходу згідно із ч. 8 ст.176 КПК України.
Відповідно до ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
З реєстру матеріалів досудового розслідування випливає, що ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 від 01.09.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.10.2025.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що обвинувачений може ухилятись від суду, адже вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі; перебуваючи на свободі може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, суд враховує особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, неодружений, дітей на утриманні немає.
Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
Відповідно до ч. 2 ст.29 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на викладене, а також з урахуванням встановлених обставин та положень ч. 8 ст. 176 КПК України до обвинуваченого можливо застосувати виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тримання обвинуваченого під вартою, в даному випадку, виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, що не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Доказів наявності у обвинуваченого захворювань, які би не давали йому можливості утримуватися під вартою в розпорядження суду не надано.
Суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цьогоКодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст.114-1 та 407 КК Україниє дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд враховує в даному випадку те, що сторона захисту не зазначала щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Частиною четвертою ст. 183 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави.
З врахуванням наведеного, з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження, враховуючи особу обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку, стану здоров'я, відсутності жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, оскільки обвинувачений є військовослужбовцем, якому ставиться в провину вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тому відповідно до вимог приписів ч. 8 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення йому розміру застави суд не вбачає.
У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити.
Щодо призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Під час підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обставин, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду не встановлено, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, вважає за можливе призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду.
Заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.
Копію обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали 14.10.2025.
Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.
Обвинувальний акт складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.
Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає.
Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному проваджені внесеному до ЄРДР за №62025240040000368 від 05.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст. 27 КПК України, не встановлено.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 314-316, 331, 336, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів - тобто до 26 грудня 2025 року включно.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62025240040000368 від 05.02.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, на 14:45 годину 05 листопада 2025 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.
Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Визначити резервну дату судового засідання у вказаному кримінальному провадженні - 14:00 годину 26 листопада 2025 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та направити прокурору та до ДУ «Вінницька УВП №1» для виконання.
На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали складено та оголошено о 08:50 годині 29 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1