Справа № 143/804/25
22.10.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
у складі: головуючої судді Тітової Т. Л.,
за участю секретаря Затоковенко Т. О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» в особі представника Столітнього М. М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 136 250 грн.
Позов обґрунтовується тим, що 18.06.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1666976, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 21 800 грн на строк 350 днів і зобов'язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов'язки, передбачені договором. ТОВ «Слон кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало та надало відповідачці грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі, однак відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала.
24.12.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» укладено договір факторингу № 24122024, згідно з яким право вимоги за договором № 1666976 перейшло до позивача і станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складала 83 603 грн, з яких: 21 800 грн - тіло кредиту, 61 803 грн - проценти. ТОВ «Фінтраст капітал» скористалося свої правом здійснити донарахування сум, передбачених графіком платежів до кредитного договору з 25.12.2024 по 03.06.2025, і тому заборгованість відповідачки за процентами за цей період становить 52 647 грн.
Ухвалою судді від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) (а. с. 98-99).
Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
В позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у відсутності представника ТОВ «ФК «Фінтраст капітал».
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзиву на позов не подала.
Судом ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За змістом ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За правилами статей 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Так судом встановлено, що 18.06.2024 між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1666976, який позичальницею підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н965 (18.06.2024 о 12:59), відповідно до умов якого товариство надало споживаці в кредит грошові кошти в сумі 21 800 грн (п. 1.3) строком на 350 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 25 днів (п. 1.4), а споживачка зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п. 1.2) (а. с. 19-23).
За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,5% в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.5.1). Відповідно до п. 1.5.2 договору якщо ж споживач до 13.07.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, то розмір процентів, що повинен сплатити споживач до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою, яка становить 0,675% в день.
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 136 250 грн (п. 1.10.1), а з урахуванням зниженої процентної ставки 131 753 грн 75 коп. (п. 1.10.2).
Кошти кредиту надаються ТОВ «Слон кредит» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).
ТОВ «Слон кредит» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (п. 4.1 договору).
Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом, дати платежів (а. с. 23 на звороті).
Копією листа ТОВ «Пейтек» від 19.06.2025 № 20250619-9 підтверджено успішне перерахування грошових коштів у розмірі 21 800 грн на картку № НОМЕР_1 (а. с. 81 на звороті).
У листі АТ КБ «Приватбанк» від 11.09.2025 № 20.1.0.0.0/7-250908/62393-БТ зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 18.06.2024 в сумі 21 800 грн (а. с. 106).
Реквізити банківської карти № НОМЕР_1 в листах ТОВ «Пейтек'та АТ КБ «Приватбанк» співпадають із банківськими реквізитами карти, вказаними в п. 2.1 договору від 18.06.2024 № 1666976.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 18.06.2024 № 1666976 ОСОБА_1 станом на 03.06.2025 утворилась заборгованість у розмірі 147 150 грн, з яких: 21 800 грн - тіло кредиту, 61 803 грн - проценти, 61 803 грн, 10 900 - штраф (пеня) (а. с. 29).
24.12.2024 ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» уклали договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон кредит» відступає (передає) ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуває права вимоги до боржників від ТОВ «Слон кредит» (а. с. 72-75). Про що складено акт прийому-передачі реєстру боржників від 24.12.2024 (а. с. 80 на звороті).
Згідно платіжної інструкції № 6308 від 26.12.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на користь ТОВ «Слон кредит» кошти згідно договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 (а. с. 37).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 24.12.2024 № 24122024 від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1666976 на загальну суму 94 503 грн (а. с. 33).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з 25.12.2024 по 03.06.2025 здійснило нарахування відсотків за 161 календарних днів за процентною ставкою 1,5%, що становить 52 647 грн (а. с. 30-31).
Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ст. 1077 ЦК передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від ТОВ «Слон кредит» до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за договором про надання споживчого кредиту № 1666976, який укладений між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
Відповідно до частин 1, 3 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннямст. 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 с. 1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Приписами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Судом встановлено, що між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту від 18.06.2024 № 1666976 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Відповідно до умов договору ТОВ «Слон кредит» надало відповідачці кошти в сумі 21 800 грн строком на 350 днів, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.
18.06.2024 кредитні кошти в розмірі 21 800 грн перераховані відповідачці.
Отже, факт отримання відповідачкою коштів від ТОВ «Слон кредит» суд вважає доведеним.
У подальшому позивач ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту від 18.06.2024 № 1666976, укладеним між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 .
У підписаному відповідачкою договорі про надання споживчого кредиту від 18.06.2024 № 1666976 визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк кредиту, а отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору. Такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину і у зв'язку з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, за приписами ст. 526 ЦК України , мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18.06.2024 № 1666976, яка становить 136 250 грн, з яких: 21 800 грн - тіло кредиту, 61 803 грн - проценти, 52 647 грн - нараховані позивачем проценти за 161 календарних днів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.
Вказані обставини відповідачка не спростувала, інших розрахунків чи доказів про належне виконання умов договору суду не надала.
Отже, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором від 18.06.2024 № 1666976: 136 250 грн, з яких: 21 800 грн - тіло кредиту, 114 450 грн - проценти.
При цьому, суд не знаходить підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК до моменту виконання рішення згідно з частинами 10, 11 ст. 265 ЦПК України, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно із платіжною інструкцією № 4225 від 11.08.2025 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» в розмірі 2 422 грн 40 коп. (а. с. 93).
Ціна позову становить 136 250 грн. За наслідками розгляду справи судом стягнуто із відповідачки на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» 136 250 грн, що становить 100% відсотків від ціни позову.
Таким чином із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., сплачений при поданні позову.
Вирішуючи питання про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, суд виходить із наступного.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги від 10.12.2024 № 10/12-2024 (а. с. 70-71), заявки № 9254 від 14.07.2025 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 (а. с. 15-16), ордера на надання правничої допомоги (а. с. 24), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 (а. с. 39 на звороті), рахунка на оплату від 12.08.2025 № 9254-12/08-2025 (а. с. 28), акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) 12.08.2025 № 9254 (а. с. 32). Загальна вартість послуг складає 10 000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Однак зважаючи на складність справи, яка є справою незначної складності, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема те, що надання правничої допомоги становила лише у складенні позовної заяви та усної консультації, тому необхідно дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, який є завищеним.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.
Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 року у справі №205/5969/15-ц.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 351, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1666976 від 18.06.2024- задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 18.06.2024 № 1666976 у розмірі 136 250 (сто тридцять шість тисяч двісті п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони по справі:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150;
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 27.10.2025.
Суддя