2/134/528/2025
Справа № 127/20475/25
Іменем України
23 жовтня 2025 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого-судді: Зарічанського В.Г.
з участю секретаря: Балух О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суд в селищі Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Крижопільського районного суду Вінницької області з Вінницького міського суду надійшла на розгляд цивільна справа за позовом ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на користь ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19402 грн. 40 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу. В обґрунтування вимог покликається на те, що 11.01.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 2684930124. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст.3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1.1 Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 2000 грн. 00 коп. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування Позикою, нараховані згідно п.1.3, п.1.5 таабо 1.6 цього Договору, його додатків. ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання внаслідок чого допустив заборгованість, яка станом на день звернення із позовом до суду становить 16980 грн. 00 коп., з яких 2000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 14980 грн. 00 коп. заборгованість за процентами, а також судові витрати. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.07.2025 справу передано до Крижопільського районного суду Вінницької області за підсудністю. Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов. В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах позовної заяви просить суд розглядати справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але його представник - адвокат Глушкова Т.І. 25.09.2025 подала до суду відзив в якому зазначено, що заявлені позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме тіло кредиту та відсотки в межах передбаченого договором строку дії договору. Просила зменшити витрати на правничу допомогу з 5000,00 грн до 1500,00 грн., а також просила стягнути з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на користь відповідача 3000,00 грн. витрати на правничу допомогу. На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача. Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України). З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів. Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.207,526,527,530,536,546,549,610-611,625,628,629,639,1048,1049,1054,1055 ЦК України. Судом встановлено, що 11.01.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 2684930124, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1.1 Договору позики Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі: 2000 грн. 00 коп. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.1.1.- п.1.1.5. цього Договору, його додатків, а саме: п.1.1.1. Тип кредиту - кредит; п. 1.1.2. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.; п. 1.2. Строк кредиту (строк дії Договору) 30 днів; п. 1.3.1. Дата надання кредиту: 11.01.2024 року; п. 1.3.2. Дата повернення позики 10.02.2024 року; п. 1.1.4. Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ ІННОВА ФІНАНС 0,9% на день (328,5 % річних); п. 1.1.5. Процентна ставка Позаакційна (базова) 2,5% на день (912,5 % річних). Позивачем ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» доведено факт укладення 11.01.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 договору надання грошових коштів у позику №2684930124, а також отримання відповідачем коштів у позику в сумі 2 000 грн. на підставі вищевказаного договору, що також не заперечується відповідачем. Таким чином, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, яка зазначена відповідачем у вказаному договорі. Однак, згідно матеріалів справи відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені цим договором, щодо повернення суми позики та проценти за користування позикою не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 19402,40 грн.., з яких 2000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 14980,00 грн. , проценти нараховувалися по за період з 11.01.2024 - 22.04.2024 - 102 дні в сумі 5100 грн. (2.5%); з 22.04.2024 - 20.08.2024 - 120 днів в сумі 3600,00 грн. (1.5%); з 20.08.2024 - 30.06.2025 - 314 днів в сумі 6280,00 грн. (1,00%) Доказів повернення відповідачем позивачу ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» отриманої у позику за вказаним договором суми позики матеріали справи не містять. Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Як слідує із матеріалів справи, договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: - надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа. Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, відповідач умови договору надання грошових коштів у позику №2684930124 від 11.01.2024 своєчасно і в повному обсязі не виконував, кредит не сплачував. Таким чином відповідачем були порушені вимоги ст.ст.526,527,530 ЦК України та умови договору, через що виникла заборгованість за кредитом. Розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 2 000 грн. підтверджений належними та допустимими доказами, а тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо заборгованості за відсотками, суд дійшов висновку, що сторони в договорі про надання кредиту погодили їх розмір та порядок нарахування, а тому позивач має право на їх стягнення з відповідача, водночас, щодо нарахованого розміру відсотків у сумі 14980 грн. 00 коп., суд звертає увагу на наступне. Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16), де викладені такі правові висновки. Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Таким чином, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. З огляду на викладене, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12(пункт 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16(пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). Відповідно до положень п.1.2 та п.1.3.1 та 1.3.2 Договору надання грошових коштів у позику №2684930124 від 11.01.2024: строк позики (строк дії договору) становить 30 днів; орієнтовний строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково, дата надання позики 11.01.2024, дата повернення позики 10.02.2024. Отже за умовами договору сторони встановили строк кредитування до 10.02.2024, однак ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку за 314 днів, що є безпідставним та необґрунтованим позивачем. Кредитним договором не встановлено порядку пролонгації строку користування позики за відсутності ініціативи позичальника. Доказів того, що ОСОБА_1 ініціював пролонгацію строку користування позикою, матеріали справи не містять. Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом. Оскільки договором надання грошових коштів у позику №2684930124 від 11.01.2024 визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку позивач ТОВ «Іннова Фінанс» мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Пунктом 1.1.4. Договору кредиту встановлено дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» 0,9% на день (328,5% річних), а п. 1.1.5. Процентна ставка Позаакційна (базова) 2,5% на день (912,5 % річних). З викладеного слідує, що оскільки протягом 30 днів (в межах строку позики та дії договору) позику не повернуто, то нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 2,5% на день від суми позики. Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 2 000,00 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 2,5% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за договором надання грошових коштів у позику №2684930124 від 11.01.2024 становить: 2 000,00 грн. *2,5%*30 днів = 1500,00 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у сумі 1500,00 грн., нараховані в межах строку кредитування, погодженого сторонами. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 3500 грн. 00 коп., з яких: 2 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1500 грн. 00 коп.- заборгованість за відсотками. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог. При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 19402,40 грн., а задоволено на суму 3500,00 грн., тобто на 18,04%. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 437,00 грн. При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 5000 грн. суд виходить з такого. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Суд, дослідивши надані представником позивача докази, а також враховуючи виконані адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, судову практику, що склалася, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн є завищеними. Враховуючи вищевикладене, складність справи, яка не є складною, порядок її розгляду, яка проводилася в порядку спрощеного позовного провадження, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 грн, а тому стягнення підлягають частковому задоволенню. Крім того, з огляду на те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, тому заява представника відповідача адвоката Глушкової Т.І. не підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст.12,13,76,89,141,247,259,263-265,273,ЦПК України, ст.525,526,527,530,610,625,629,1050,1054 ЦК України, суд ,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» суму заборгованості за договором надання коштів у позику № 2684930124 від 11.01.2024 року у розмірі 3500 грн. 00 коп. (три тисячі п'ятсот) гривень, з яких 2 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1500 грн. 00 коп. заборгованість за процентами. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 437 (чотириста тридцять сім) гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» витрати на правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі гривень. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Учасники судового розгляду: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: м. Київ, вул. Болсуновська, 8, поверх 9. Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 .
Суддя: