Справа № 131/362/25
Провадження № 1-кп/131/23/2025
29.10.2025 м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Іллінці кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 січня 2025 року за №12020020250000007 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Барвінкове Харківської області та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня, непрацюючого, одруженого, раніше судимого, а саме 29.05.2024 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 382 КК України, -
встановив:
ОСОБА_4 постановами Іллінецького районного суду Вінницької області у справах №131/102/24, №131/141/24, №131/198/24 притягнутий за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУПАП до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, достовірно знаючи про наявність вказаних рішень 22.03.2024 року керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21011» державний номерний знак НОМЕР_1 , чим умисно ухилився від виконання вказаних рішень суду.
За вказані дії ОСОБА_4 вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 року засуджений за ч. 1 ст. 382 КК України до двох років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
ОСОБА_4 маючи кримінально-протиправний умисел, будучи раніше судимим за невиконання судового рішення, продовжив умисно не виконувати вищевказані постанови Іллінецького районного суду Вінницької області, що набрали законної сили.
Так, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України 13.01.2025 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що він позбавлений судом права керувати транспортними засобами строком на сім років, будучи раніше судимим за невиконання постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, маючи не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та знову не маючи посвідчення водія, керував транспортним засобом, а саме перебуваючи за кермом автомобіля марки ВАЗ 21104, державний номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вулиці Польова в місті Іллінці Вінницького району Вінницької області та був зупинений працівниками відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за порушення Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень за ч. 2 ст. 122 КУпАП та за ч. 11 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили вчинене раніше судимою особою за злочин, передбачений цією статтею.
Сторона обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просить суд обвинуваченого ОСОБА_4 визнати винним та призначити покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 року та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, просив його виправдати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просив суд виправдати обвинуваченого, а кримінальне провадження - закрити.
В ході судового розгляду кримінального провадження судом досліджено письмові та речові докази відповідно до встановленого порядку їх дослідження, зокрема допитано свідків, обвинуваченого, а також досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення на встановлення обставин вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Допитана в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_6 надала суду покази, що вона працює на посаді інспектора СРПП ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та 12.01.2025 спільно з поліцейським з РПП капралом поліції ОСОБА_7 перебували в складі наряду ГРПП та здійснювали патрулювання. Близько 8 години ними зупинено автомобіль ВАЗ 2110 темного кольору по вул. Польовій у зв'язку із тим, що водій не ввімкнув світловий покажчик повороту, автомобілем керував ОСОБА_4 . В подальшому викликали СОГ, так як ОСОБА_4 неодноразово керував транспортним засобом, будучи позбавлений права керування.
Свідок ОСОБА_7 надав суду покази, що працює на посаді поліцейського з РПП № 1 ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області. 13.01.2025 року під час патрулювання з інспектором СРПП ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 де по вулиці Польова побачили як автомобіль порушив правила дорожнього руху, зупинили авто, запросили документи, водій відповів, що документи він не отримував та реєстраційних документів у нього не було. В ході перевірки з'ясувалось, що водій ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130, 126-5 КУпАП.
Свідок ОСОБА_8 надав суду покази, що у січні 2025 року його зупинили працівники поліції та запросили прийняти участь у процесуальних діях. На місці події були працівники поліції, в тому числі жінка поліцейська, двоє дітей дошкільного віку водія правопорушника. Його ознайомили з протоколом, роз'яснили права та він разом з іншими понятими його підписав. В подальшому був вилучений автомобіль, дітей працівники поліції завезли додому. ОСОБА_4 не висловлював заперечень.
Свідок ОСОБА_9 надав суду покази, що по вул. Польовій біля магазину «Пан Диван» наприкінці зими 2025 року в день його зупинили працівники поліції. На місці був ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та працівники поліції. Складали протокол, ОСОБА_4 заперечень не мав, не сварився, сидів у авто.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду покази, що їздив без посвідчення водія. 13 січня 2025 року, керуючи автомобілем ВАЗ21104 д.н.з НОМЕР_3 був зупинений працівниками поліції через порушення правил дорожнього руху, а саме не ввімкнений поворотник. Посвідчення водія ніколи не отримував. Свою вину не визнає оскільки йому не відомо, що його позбавлено права керування транспортними засобами.
Відповідаючи на запитання вказував, що притягувався до адміністративної відповідальності за ст.ст.126,130 КУпАП, претензій до розгляду кримінального провадження за ч. 1 ст. 382 КК України не мав, суддя ознайомлював його з вироком суду та забороною на керування транспортними засобами.
Невизнання обвинуваченим своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченні та невизнання обставин кримінального правопорушення суд розцінює як обрану обвинуваченим стратегію свого захисту з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Суд приймає до уваги твердження захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про порушення порядку вручення повідомлення про підозру, проте з матеріалів кримінального провадження вбачається що повідомлення про підозру, вручено ОСОБА_4 особисто про що свідчить його підпис, як того вимагає ст. 278 КПК України.
Показання свідків є послідовними та повністю узгоджуються між собою щодо обставин провадження, тому суд приходить до висновку, що покази, які вони давали в судовому засіданні правдиві, оскільки знаходяться у взаємозв'язку з іншими об'єктивними доказами по справі, які судом досліджено та якими підтверджується винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин в межах обвинувачення, визнаного доведеним.
Доказами, на які посилається сторона обвинувачення, та які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та згідно із ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, являються:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.01.2025 за № 12025020250000007, згідно якого внесено відомості про те, що 13.01.2025 р. до ч/ч ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення інспектора СРПП ВП №3 лейтенанта поліції ОСОБА_6 про те, що 13.01.2025 р. в м.Іллінці по вул. Польова, 8, було зупинено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , який був засуджений Іллінецьким районним судом за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та знову керував автомобілем марки ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_3 будучи позбавлений права керування терміном на 7 років, на підставі рішення Іллінецького районного суду від 14.02.2024 (а.с. 145);
- рапорт ст. інспектора-чергового ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_10 про те, що в ході патрулювання в м.Іллінці, вул. Польова виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме п.п. 9.2 б ПДР України, ТЗ ВАЗ 2110 з н/з НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є позбавленим в праві керування та знаючи про це не виконує рішення суду(а.с.146-147).
- протокол огляду місця події від 13.01.2025 року з фототаблицею до протоколу, відповідно до якого під час огляду виявлено та вилучено автомобіль марки Ваз моделі 21104 сірого кольору д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.148-149);
- вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 року відповідно до якого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном 1 рік (а.с. 153-156);
- ухвала слідчого судді Іллінецького районного суду від 15.01.2025 року про накладення арешту на автомобіль марки ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_3 (а.с.157-158);
- супровідний лист Іллінецького районного суду Вінницької області від 14.01.2025 року на адресу ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області щодо надсилання копій постанов відносно ОСОБА_4 (а.с.159);
- постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 14.02.2024 року у справу за №131/102/24 відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП (а.с.160-162);
- постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 20.02.2024 року у справі за №131/198/24 відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП (а.с.163-164);
- постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 19.02.2024 року у справі за №131/207/24 відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.165-166);
- рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 (а.с.157).
Щодо визнання недопустимими доказами вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 29.05.2024 про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України та постанов Іллінецького районного суду Вінницької області про притягнення його до адміністративної відповідальності з підстав невідкриття їх стороні захисту суд зважає на те, що дані докази містяться в матеріалах кримінального провадження і були відкритими та були предметом дослідження в ході досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження та містяться в його матеріалах.
Суд звертає увагу на доводи захисту в частині порушення права на захист ОСОБА_4 під час досудового розслідування та зазначає, що таке твердження не може бути прийняте до уваги, оскільки відповідно до ст. 278 КПК України слідчим вручено копію повідомлення про підозру ОСОБА_4 в день її складання - 21.01.2025, що підтверджується наявним підписом самого ОСОБА_4 в копії повідомлення про підозру, яка надана суду стороною обвинувачення. Також в матеріалах справи наявна постанова слідчого від 21.01.2025 про доручення призначення адвоката для здійснення захисту за призначенням за результатами розгляду усного клопотання підозрюваного.
Слідчі дії із підозрюваним ОСОБА_4 без участі захисника не проводились, допит підозрюваного слідчим теж не проводився, оскільки судом досліджено протокол від 22.01.2025 зі змісту якого слідує, що ОСОБА_4 відмовився від надання показів на підставі ст. 63 Конституції України, маючи на той час захисника за призначенням. Відтак, як на стадії досудового розслідування так і під час судового провадження не був позбавлений чи обмежений права на захист.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрали законної сили вчинене раніше судимою особою за злочин, передбачений цією статтею.
Враховуючи правову позицію Верховного суду у справі №464/4690/20 у постанові від 08.02.2023 року. У ч. 1 ст. 2 КК зазначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.
Обов'язковими елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єктивна сторона злочину та суб'єкт злочину.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є кримінальним правопорушенням.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК, є умисне невиконання судового рішення, що набрало законної сили, і означає повне його ігнорування. Об'єктивна сторона зазначеного кримінального правопорушення також проявляється і в перешкоджанні виконанню судового рішення, що набрало законної сили, яке полягає в активній протидії його виконанню.
Суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК, може бути фізична особа не на користь якої ухвалено рішення суду та яку зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Таким чином, на думку колегії суддів Верховного Суду, особа, яку позбавлено права керування транспортними засобами, зобов'язаний утриматися від керування транспортними засобами протягом визначеного судом строку.
Позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.
Така систематичність порушень особою Правил дорожнього руху, на думку колегії суддів Верховного Суду, свідчить про ухилення останнього від виконання судового рішення, що є однією з форм невиконання судового рішення, як підстави для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК.
На думку колегії суддів Верховного Суду, суд, призначаючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, обмежує його таке право на певний строк, що призводить як до формального, так і до реального унеможливлення керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 за рішенням суду був позбавлений права керувати транспортними засобами, проте, незважаючи на це знову керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами, вкотре допустивши порушення Правил безпеки дорожнього руху після притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 382 КК України.
При цьому судове провадження за ч. 1 ст. 382 ККУ відбувалося за його участі, вирок суду йому було оголошено, відтак ОСОБА_4 було відомо про те, яку міру покарання та за яке кримінальне правопорушення йому призначено. Також головуючий у справі попереджав останнього про заборону керування транспортними засобами, що ОСОБА_4 підтвердив своїми поясненнями в судовому засіданні.
Згідно доктрини адміністративного права суть кожного адміністративного стягнення полягає у застосуванні певних правообмежень безпосередньо до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (принцип персональної відповідальності). І в цьому відношенні безпосереднім виконавцем судового рішення про позбавлення права керувати транспортними засобами є особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Саме тому назва адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у своєму змісті абсолютно чітко передбачає заборону особі здійснювати таке керування на визначений судом строк. При цьому зміст покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зокрема, і позбавленні права керувати транспортними засобами полягає у забороні особі реалізовувати певне право або здійснювати певну діяльність.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України, яке у відповідності до статті 12 цього Кодексу є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та не звертався за медичною допомогою до лікаря психіатра, раніше судимий 29.05.2024 року вироком Іллінецького районного суду Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Частиною 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами статей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Відповідно до вимог частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, наявність пом'якшуючих обставин та обставин, що обтяжують покарання, а саме рецидив злочину, при визначені виду покарання, яке слід застосувати до ОСОБА_4 за частиною 3 статті 382 КК України, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нових злочинів буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону у виді позбавлення волі.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2024 року, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
Матеріальна шкода не заподіяна. Цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Суд не обирає відносно обвинуваченого запобіжний захід, оскільки таких клопотань до суду не надходило.
Керуючись ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 382 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2024 року, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з керуванням транспортними засобами на строк 3 роки.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
Речові докази у кримінальному провадженні №12025020250000007 , а саме:
- DVD-R диск білого кольору з відеозаписами з нагрудного відеореєстратора працівника поліції від 13.01.2025 р. - залишити в матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль марки ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який переданий на відповідальне зберігання власнику - залишити власнику ОСОБА_4 .
Арешт накладений ухвалою Іллінецького районного суду від 15.01.2025 року - скасувати.
Запобіжний захід не обирати.
Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Іллінецький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: