Справа № 129/2461/25
Провадження по справі № 2-о/129/139/2025
"29" жовтня 2025 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючої судді Бондар О.В.,
розглянув без участі сторін та їх представників у місті Гайсині цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, -
встановив:
09.07.2025 р. до суду подано заяву, в якій заявниця просить встановити факт прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Жерденівка Гайсинського району, в розумінні ч.3 ст. 1268 ЦК України, як особа яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня із відповідачем ОСОБА_2 мати, ОСОБА_3 , яка постійно проживала в АДРЕСА_1 , місцем реєстрації якої було АДРЕСА_2 , після її смерті відкрилась спадщина, зокрема, у виді земельної ділянки площею 2,3680 га, розташованої на території Жерденівської сільської ради Гайсинського району, що належала спадкодавиці на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 011456 від 01.03.2004 р., ОСОБА_1 пояснила, що її мати ОСОБА_3 починаючи з 2016 року постійно проживала з нею АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання.
В даний час в заявниці виникла необхідність оформити свої права на спадкове майно.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, письмово заявлені вимоги просила задовільнити повністю, справу розглянути у її відсутність.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, письмово проти задоволення заявлених вимог не заперечував, справу просив розглянути без нього.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі прав та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З положень ч.2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов'язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Отже, для того, щоб набути право на спадщину, спадкоємці за заповітом або за законом мають прийняти її у порядку та у строки, встановлені законом.
Таким чином, ст. 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
З урахуванням позиції сторін, досліджених доказів та вимог закону суд визнає заявлені вимоги повністю обґрунтованими з таких міркувань.
На підставі ч.ч.3, 5ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Метою звернення позивача до суду є встановлення факту його постійного проживання, як спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч.3ст.1268 ЦК України.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України №6-7165св 09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Судом встановлено, що від встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна.
Відповідно до ч.1ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно роз'яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляду на те, що в складі спадщини наявне майно яке підлягає державній реєстрації, в силу вимог ч.1ст.1299 ЦК України спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію, для цього заявнику необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3,12,258,259,265,273,315,354,355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву задовільнити повністю.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), після смерті її матері, ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розумінні ч.3 ст. 1268 ЦК України, як особи яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.
Суддя: