Справа № 128/5079/24
28 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання осіб такими, що втратили права на користування будинком, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шикунова А.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання осіб такими, що втратили права на користування будинком.
В позовній заяві викладено наступні обставини.
З 03.07.2007 позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2023 шлюб було розірвано. Нотаріально посвідченим договором про поділ майна від 23.12.2022 вони із відповідачкою дійшли згоди щодо поділу спільного майна. Так, п. 5.1 Договору у особистій приватній власності ОСОБА_2 , окрім іншого майна, залишився цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 293,6 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів від 14.06.2024 за домовленістю батьків встановлено обов'язок батька сплачувати на утримання дітей аліменти в розмірі 40000 грн. щомісячно із розрахунку 10000,00 грн. на кожну дитину до досягнення найменшою дитиною повноліття. Відповідно до п. 4 вказаного договору батьки домовилися, що діти будуть проживати з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , де вони, власне, і проживали постійно. При цьому, умовою укладення договору про поділ майна було також і те, що колишня дружина добровільно здійснить зняття з реєстрації із задекларованого місця проживання себе та неповнолітніх дітей. Однак, остання протягом двох років не виконала своїх обіцянок, що змушує позивача звернутися до суду із даним позовом. Будинок АДРЕСА_2 є його особистим майном в розумінні СК України, оскільки його набуто ним до укладення шлюбу із відповідачкою. Між ним та відповідачкою ОСОБА_2 не було встановлено іншого порядку втрати права на користування житлом, ніж порядок встановлений законом. Відповідачі не проживають у належному йому будинку з 2020 року та не потребують його в якості житла, оскільки постійно проживають в будинку АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного просить визнати відповідачів таким, що втратили право користування будинком АДРЕСА_2 . Понесені позивачем судові витрати просив не стягувати із відповідачів та залишити за ним.
Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Білозором О.Л. подано заяву, в якій, посилаючись на норми ст.ст. 9, 64, 71 ЖК України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 29, 379 ЦК України, Конвенцію про захист прав і осоновоположних свобод, Конвенцію ООН про права дитини, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, з урахуванням інтересів неповнолітніх дітей, вважає, що позовні вимоги позивача незаконні, безпідставні, необгрунтовані та такі, що не підлягають до задоволення, а тому в задоволенні позову просив відмовити. Окрім того, просив розгляд справи проводити у його відсутність (а.с. 59-61).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 21.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 42).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Фанди О.А. від 28.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 63).
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. від 29.07.2025 прийнято до провадження судді Шевчук Л.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 72).
Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Шикунова А.О. в судове засідання не з'явилися, представником позивача подано до суду заяву, в якій вона позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, а справу розглянути у її відсутність та відсутність позивача. Окрім того, зазначила, що права дітей в даному випадку жодним чином не порушуються, оскільки діти та відповідачка забезпечені іншим житлом - будиноком загальною площею 293,6 кв.м, що в с. Бохоники Вінницького району Вінницької області. Також просила не допитувати свідка ОСОБА_8 зважаючи на встановленість обставин не проживання дітей у спірному будинку документами, що містяться в матеріалах справи. Судові витрати просила залишити за позивачем (а.с. 88).
Відповідачка ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , та її представник - адвоката Білозор О.Л. в судове засідання не з'явилися. Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Білозор О.Л. у заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність. Відповідачка ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомила, хоча повідомлялася належним чином та завчасно за адресою реєстрації місяця проживання - АДРЕСА_1 (а.с. 41), таку ж адресу відповідачка вказала і у заяві про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 47)
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради в судове засідання не з'явився, начальник Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради Т. Семенюк-Сотник надіслала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити у відсутність представника третьої особи, просила врахувати висновок Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради про можливість визнання дітей такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с. 69).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, докази, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та з 09.10.2007 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6-7).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 8), копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9), копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 10) та копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 11) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 30.01.2023 у справі №128/3087/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 12-15).
23 грудня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір про поділ майна подружжя. Відповідно до якого ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності належать: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 293,6 кв.м, житловою - 111,1 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0520680500:02:005:0287, площею 0,1493 га, на якій розташований вказаний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0520680500:01:008:0174, площею 0,09 га, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада; земельна ділянка з кадастровим номером 0520680500:01:008:0173, площею 0,09 га, цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада; транспортний засіб Toyota Higlander, 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_6 . ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності належать: земельна ділянка з кадастровим номером 0520680500:01:008:0167, площею 0,09 га, цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Бохоницька сільська рада; транспортний засіб Lexus ES 300H, д.н.з. НОМЕР_7 , а також транспортні засоби марки «Mersedes-Benz Sprinter», д.н.з.: НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , НОМЕР_15 , НОМЕР_16 , НОМЕР_17 , НОМЕР_18 , НОМЕР_19 , НОМЕР_20 . Подальше володіння, розпорядження і користування вказаним нерухомим майном та транспортними засобами здійснюється кожним власником самостійно, на власний розсуд і не потребує додаткової згоди другої сторони. Після підписання та нотаріального посвідчення цього договору право спільної сумісної власності сторін на перелічене в цьому договорі майно припиняється, майнові претензії сторін щодо цього майна вважаються врегульованими (а.с. 19-21).
Окрім того, 14 червня 2024 року сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів, відповідно до умов якого батько дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати на утримання дітей аліменти в розмірі 40000,00 грн. щомісяця із розрахунку 10000,00 грн. на кожну дитину до досягнення найменшою дитиною повноліття з індексацією відповідно до закону шляхом передачі матері дітей ОСОБА_2 готівкою або перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері рахунок. За умовами вказаного договору, окрім сплати аліментів, батько зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дітей розмірі 50%, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дітей, їх хворобою, каліцтвом тощо) (а.с. 22).
Також, п. 4 вказаного Договору визначено, що діти будуть проживати разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріусом роз'яснено сторонам положення ст. 160 СК України.
З додвіки виконавчого комітету Агрономічної сільської ради №1380 від 11.11.2024 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає та зареєстрований ОСОБА_1 ; його колишня дружина ОСОБА_2 зареєстрована, але не проживає; також зареєстровані, але не проживають їх діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 18).
11.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Агрономічної сільської ради із заявою, в якій просив виписати його неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 23).
Листом №1414 від 22.11.2024 Агрономічна сільська рада повідомила ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та п. 50 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, заява власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) має бути встановленої форми та надана особисто такою особою або законним її представником до центру надання адміністративних послуг (а.с. 24).
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради (а.с. 71), що затверджений рішенням виконавчого комітету Агрономічної сільської ради №3144 від 17.06.2025 (а.с. 70), комісія дійшла висновку, що визнання неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням не відповідає їх інтересам та призведе до звуження їх обсягу житлових прав.
Відповідно до інформації адресно-довідкового сектору УДМС України у Вінницькій області (а.с. 41) та відповіді №1906120 від 20.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 90), наданих в порядку вимог ч.ч. 7, 8 ст. 187 ЦПК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 15.11.2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповідей №1906140, №1906157, №1906173, №1906193 від 20.10.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 91-94), наданих в порядку вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 22.12.2021, 11.06.2024, 11.06.2024, 05.09.2016, відповідно, мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Вказаний спір регулюється положеннями Житлового кодексу України та Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ч.1, 2, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що права власника житлового будинку, квартири визначені ст.ст. 317, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).
Частиною першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, позивач та його неповнолітні діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, стверджуючи у позовній заяві, що житловий будинок за вказаною адресою є власністю позивача, що набуто ним до укладення шлюбу із відповідачкою ОСОБА_2 , позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу вказаному.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 з 15.11.2024 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2040/20).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки позивачем у відповідності до ст. 81 ЦПК України не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами порушення його права володіння, користування та розпорядження майном.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено судові витрати, понесені позивачем, залишаються за ним.
Відповідно до ст.ст. 383, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про визнання осіб такими, що втратили права на користування будинком- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_21 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_22 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_23 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідачка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_24 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Л.П. Шевчук