Справа № 127/33661/25
Провадження № 1-кс/127/13162/25
Іменем України
24 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селище Шабо, Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою, АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Старший слідчий Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_6 24.10.2025 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040003133 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
В межах даного кримінального провадження 23.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На думку слідчого та прокурора, в даному кримінальному провадженні виникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України та є достатні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою.
Зокрема, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, особову справу та інші документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України.
Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема останній продовжує вчиняти злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, тобто тяжкий злочин. Крім того, необхідно врахувати ситуацію, яка склалась в Україні, адже підозрюваний, перебуваючи на волі, може розголосити відомі йому відомості, що містять державну таємницю, громадянам та військовослужбовцям інших держав, що може завдати істотної шкоди суверенітету та територіальній цілісності України, а також підірвати боєздатність Збройних Сил України.
У зв'язку з вищевикладеним, слідчий, за погодженням з прокурором звернулася до суду з вищевказаним клопотанням та просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №62025240040003133, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими Четвертого слідчого відділу (з дислокацією в м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025240040003133 від 16.07.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , призваний 23.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу за призовом під час мобілізації.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 114 від 23.04.2025, солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_4 , вважається таким, що прибув та облікований як тимчасово прикомандирований військовослужбовець, на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 № 7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 № 6837.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 27.04.2025 у військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 в порушення вищевказаних нормативно - правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, близько 20 год. 00 хв. 27.04.2025 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , що дислокується у АДРЕСА_2 та ухилявся від проходження військової служби перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , до 08.05.2025 коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 , чим фактично припинив вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
За час відсутності у розташуванні військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби не повідомляв, та проводив час на власний розсуд.
23 жовтня 2025 року о 17 год. 05 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
23 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, тривалістю понад три доби.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з ЄДРД за №62025240040003133 від 16.07.2025; повідомлення про кримінальне правопорушення; акту службового розслідування; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.10.2025; повідомлення про підозру від 23.10.2025; інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності; пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України обґрунтована.
Відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, неодружений, відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності раніше матеріали справи не містять.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом.
В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Як зазначено вище, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.
Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.
Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 17:05 год. 21 грудня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 21 грудня 2025 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120,00 грн. (сто двадцять одна тисяча сто двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя