Справа № 127/7621/25
Провадження № 2/127/1390/25
23 жовтня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання дитини,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебував у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем ОСОБА_2 . Від таких відносин у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відносини між позивачем та відповідачем не склались, та сторони почали проживати окремо. За судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2019 у цивільній справі №127/6649/19, з ОСОБА_1 , стягується на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки його доходу. Позивач в повному обсязі виконує свої аліментні зобов'язання за вище зазначеним судовим наказом, а тому заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня. З 21.10.2021 неповнолітня дитина проживала із батьком ОСОБА_1 у місті Вінниця. 30.10.2021 ОСОБА_2 забрала доньку ОСОБА_3 до себе додому з оголошених ОСОБА_1 мотивів спільного проведення часу, однак наступного дня ОСОБА_2 не повернула доньку до місця її постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом близько двох місяців відповідач ігнорувала намагання ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, блокувала мобільні контакти останнього та перешкоджала батькові бачитись з донькою. З 30.10.2021 до лютого 2022 року неповнолітня дитина сторін проживала разом із матір'ю у місті Києві, в послідуючому останні виїхали на тимчасове проживання до Польщі, а згодом до Португалії. Протягом цього часу, позивач неодноразово звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради з метою визначити ОСОБА_2 способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_3 , із зазначенням того, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки. Крім того, позивач здійснював звернення Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації. Також, позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів та повідомляв, що ОСОБА_2 не дає бачитись останньому із донькою ОСОБА_3 . Протягом цього часу, позивач намагався дійти згоди із ОСОБА_2 з приводу спілкування, із донькою та участі останнього у її вихованні, здійснював телефонні дзвінки, які відхилялись відповідачем, надсилав повідомлення через додаток «Telegram», «WhatsApp» однак всі намагання позивача у спілкуванні з донькою були проігноровані відповідачем. Відповідач дозволяла позивачу лише періодично спілкуватись із донькою ОСОБА_3 засобами зв'язку «WhatsАpp». Позивач не мав можливості особисто бачитись із донькою у зв'язку з тим, що у період часу з лютого 2022 року до 18.12.2024 року відповідач не поверталась на територію України разом із донькою, а позивач, будучи військовозобов'язаним, не мав можливості перетнути державний кордон України.
10.12.2024 ОСОБА_3 повернулася разом із матір'ю на територію України у м. Вінниця. 22.12.2024 позивач зустрівся зі свою донькою ОСОБА_3 після чого останнім було виявлено, що дитина знаходиться у недоглянутому та занедбаному стані, а саме ОСОБА_4 просила їжі, розповідала про те, що матір не давала їй їсти, вдома їжі не було. Дитина повернулась з гнійним запаленням вух, хворобами зубів та синехії (зрощення статевих губ, що доставляло їй постійний дискомфорт та біль). ОСОБА_4 знаходилась в емоційно неврівноваженому стані, постійно плакала, просила не відпускати її до матері.
Крім того, 04.01.2025 неповнолітня дитина сторін ОСОБА_3 почала розповідати позивачу про речі, які свідчать про психологічне, фізичне та сексуальне насильство з боку матері ОСОБА_2 та її співмешканців. ОСОБА_3 розповідала, що намагалась вчинити суїцид, а саме «вбити себе ножем». У зв'язку з чим, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 звернувся до лікаря-психолога ОСОБА_5 , яка здійснила психологічне обстеження. По результатам індивідуальної психорекційної роботи встановлено фіксацію на психотравмуючих подіях, які відбулись під час спільного проживання разом із матір'ю в Португалії та ознаки насилля (психологічного, фізичного, сексуального характеру) з боку матері та її співмешканців.
Психологічне насилля проявлялось, в гучному крикові, грубому та образливому поводженні, критиці, обзиваннях, висміюваннях, приниженнях та погрозах. Фізичне насилля проявлялося в штовханнях, ударах та ляпасах, після яких залишалися гематоми. Сексуальне насильство проявлялось в розбещені - залучені до спостереження за статевим актом, перегляду порнографічних відео.
Згідно консультаційного висновку КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.Д. Ющенка Вінницької обласної ради» №56 від 06.03.2025, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діагностовано F43.2 - Розлад пристосованих реакцій у вигляді емоційних порушень, підвищеної тривожності, розладів поведінки.
Наразі, неповнолітня дитина сторін проживає разом із позивачем, навчається у 1-A класі ТОВ «Приватний дитиноцентралізований заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «ХАБ СКУЛ». Неповнолітня дитина сторін прихильно ставиться до свого батька, виявляє до нього повагу та любов. Таким чином, позивач ОСОБА_1 створив усі належні умови для гармонійного розвитку, існування та комфортного проживання його доньки ОСОБА_3 . Позивач 18.09.2021 уклав шлюб з ОСОБА_6 , та мають спільну дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_8 прихильно ставиться до дружини свого батька, останні проводять разом спільний час та організовують дозвілля. Таким чином, позивач є сімейною людиною зі сталими соціальними зв'язками, що дає змогу останньому забезпечити своїй дитині належне виховання, яке сприятиме встановленню у останньої поваги до сім'ї та родини.
Наразі, між позивачем та відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини сторін, оскільки позивач наполягає на тому, аби остання проживала разом в ним, а відповідач проти цього заперечує, та наполягає на тому, аби дитина проживала разом з нею.
Крім того позивач просить припинити стягнення з нього аліментів на утримання дитини, оскільки на даний час спільна дитина проживає з ним та знаходиться на його повному матеріальному утриманні, а отже змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача.
Вищевикладене і стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та витребувано у Служби у справах дітей Вінницької міської ради письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
12.05.2025 представник відповідача адвокат Ткачук В.В. подала до суду письмові пояснення. В поясненнях зазначає, що судове провадження в частині вимоги про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , разом із батьком ОСОБА_1 , підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору на час пред'явлення позову. У даній справі мати і батько визначились що спільна донька проживатиме з батьком в Україні, тоді як мати проживатиме у Португалії. Таким чином, на момент подання позовної заяви спір відносно місця проживання дитини ОСОБА_9 відсутній, що підтверджується тим, що дитина з 22.12.2024 проживає разом з батьком ОСОБА_1 . Заперечень матері з цього приводу немає, вона погодилась з цим про що, крім іншого повідомила ювенальну поліцію. Крім того, в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала цивільна справа №127/28278/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини. У зв'язку з відсутністю заперечень та спору щодо місця проживання дитини, ОСОБА_2 подала заяву про залишення вказаного позову без розгляду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2025 за заявою позивача - ОСОБА_2 позов у справі №127/28278/21 було залишено без розгляду. Більше того, ОСОБА_2 звернулась до батька з проханням надати реквізити для сплати аліментів на утримання доньки, де також вказує на відсутність заперечень проти проживання доньки з батьком. З огляду на вищевикладене, враховуючи що на час подання позовної заяви спір відносно місця проживання дитини ОСОБА_9 відсутній, просила закрити судове провадження в цій частині.
Відповідач категорично заперечує щодо обставин на які посилається Позивач і які не підтверджені жодними належними доказами. Згідно з фактичними обставинами ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_10 проживали на території Португалії з початку війни у 2022 році до грудня 2024 року. Весь цей час мати повністю забезпечувала життєві потреби дитини, займалася її розвитком, емоційним та фізичним здоров'ям. У ОСОБА_11 відвідувала школу, заняття з плавання, українську суботню школу, а також додаткові заняття з іноземних мов. У неї був стабільний побут, друзі та домашня тварина.
Вказані обставини підтверджуються рішенням Сімейного суду та суду з питань неповнолітніх Окружного суду Порту від 06.06.2023 року, за рішенням якого, затверджено мирову угоду, яку було досягнуто, на наступних умовах: «Місце проживання дитини ОСОБА_12 встановити за місцем проживання матері. Батьківські обов'язки, пов'язані з питаннями, які мають істотне значення для життя дитини, виконуються спільно обома батьками за винятком очевидно невідкладних ситуацій, коли будь-хто з батьків може діяти самостійно, при цьому він повинен якнайшвидше надати інформацію іншому з батьків.
У 2024 році, після тривалого перебування за кордоном ОСОБА_2 вирішила приїхати до Вінниці, щоб відвідати батьків і друзів. Перед приїздом до України, у спілкуванні з родиною ОСОБА_1 та бабусею з боку батька - ОСОБА_13 , було встановлено, що обоє батьків мають спільну мету - забезпечити благополуччя ОСОБА_9 . Після приїзду до Вінниці у кінці 2024 року мати передала ОСОБА_14 до родини батька, та вимушена була виїхати за кордон. Проти проживання доньки з батьком мати не заперечує, про що заявила в органах ювенальної поліції та органах опіки і піклування. На даний час ОСОБА_2 проживає у Португалії, де працевлаштована і має зобов'язання перед роботодавцем, повернутися до України на постійне місце проживання наразі не має змоги, тому передала дитину до родини батька.
Таким чином, жодного спору про місце проживання дитини немає, натомість визнаючи місце проживання ОСОБА_9 з батьком, матір наполягає на реалізації свого права на участь у вихованні дитини у спосіб спілкування за допомогою телефонного та інтернетзв'язку, оскільки на даний час Батько чинить перешкоди у спілкуванні матері з дитиною. У зв'язку з чим, матір вимушена подавати запити до школи та лікарів з метою дізнатися про стан здоров'я доньки, її емоційний та фізичний добробут, стан навчання, тощо.
При цьому, надані до справи Висновки лікаря - психолога ОСОБА_5 свідчать про те, що після проживання протягом трьох місяців доньки ОСОБА_9 разом з батьком в неї погіршився психологічний і емоційний стан, а також відношення до матері, з якою вона пов'язана тісним емоційним зв'язком, що може свідчити про те, що на дитину тиснуть психологічно та намагаються змінити думку про матір в гіршу сторону. Відповідач просить суд звернути увагу, що донька ОСОБА_4 перебувала у кращому психоемоційному стані при передачі її батьку, ніж вона перебуває зараз, після проживання у його родині.
В частині позову про припинення стягнення аліментів, відповідач не заперечує та визнає вимогу про припинення стягнення аліментів. Більше того, вона сама звернулась письмово до позивача з пропозицією надати їй реквізити банківського рахунку з метою перерахування коштів (аліментів) на утримання доньки на час перебування її за кордоном.
16.05.2025 представник позивача адвокат Вдовцова А.Д. подала заперечення на письмові пояснення відповідача. Сторона позивача не погоджується із твердження відповідача про відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, вважає таку позицію свідомо неправдивою та такою, що має на меті введення суду в оману з метою уникнення розгляду справи по суті.
Представник відповідача у своїх письмових поясненнях зазначає про те, що з 22.12.2024 ОСОБА_8 проживає разом із батьком ОСОБА_1 , з приводу чого заперечень у ОСОБА_2 немає, про що остання повідомила ювенальну поліцію. Однак, варто зазначити, що відповідач мала розмову з ювенальною поліцією з тих підстав, що 06.01.2025 останньою був здійснений виклик на лінію «102» відносно ОСОБА_1 з приводу непорозуміння щодо місця проживання їхньої спільної неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , що є ще однією переконливою обставиною, яка свідчить про наявність між сторонами спору, щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 . Сама по собі заява відповідача про відсутність спору між нею та позивачем щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , яка озвучена у письмових поясненнях представника відповідача від 09.05.2025, не є дійсним свідченням про відсутність такого спору зважаючи на наявність такого спору з 2021 року, що підтверджується рядом доказів, долучених по позовної заяви по суті справи. Крім того, про наявність між сторонами спору щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 свідчать категоричні заперечення відповідача щодо обставин, на які посилається позивач, які представник відповідача виклала у письмових поясненнях.
19.05.2025 від служби у справах дітей Вінницької міської ради надійшов висновок про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.09.2025 відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі в частині визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Представник позивача адвокат Вдовцова А.Д. подала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином в порядку визначеному законодавством, доказів поважності причин неявки, а також клопотань щодо відкладення розгляду справи суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Від представника Служби у справах Вінницької міської ради Ключковської Ю.П. надійшла заява, у якій просила розглядати справу та виносити рішення у її відсутність, підтримала наданий висновок органу опіки та піклування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с. 21,т. 1).
Вінницьким міським судом Вінницької області 25.03.2019 видано судовий наказ, яким стягується з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.03.2019 і до досягнення повноліття (а.с 22, т. 1).
Третій відділ ДВС у м. Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) надав наступну інформацію: боржником ОСОБА_15 сплачуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.03.2019. Станом на 01.01.2025 заборгованість по аліментах відсутня (а.с. 23, т. 1).
ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної ради в місті Києві, з заявою про неналежне виконання матір'ю ОСОБА_2 батьківських обов'язків та про необхідність визначити їй способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (а.с. 28- 31, т. 1).
ОСОБА_1 також звертався до поліції з заявою щодо перешкоджання ОСОБА_2 бачить з дочкою ОСОБА_16 (а.с. 32-34, т. 1).
Відповідно до консультаційного висновку лікаря оториноларинголога від 19.12.2024 ОСОБА_3 поставлено діагноз: гострий поствірусний риносинусит. Двобічний сектеторний середній отит. Гіпертрофія носоглоткового мигдалика (а.с. 36, т. 1).
02.01.2025 ОСОБА_8 була оглянута лікарем центру сучасної педіатрії «Evidence». На прийомі дитина була з бабусею. Звернулись зі скаргами на затримку сечовипускання, страх пити воду та мати сечовипускання, часті позиви до сечовипускання. Виділення з лівого вуха, болі у вухах, закладеність носу, хропіння носом (а.с. 37, т. 1).
03.01.2025 ОСОБА_1 була оглянута дитячим гінекологом, який поставив їй діагноз Q52.5 Зрощення статевих губ. (а.с. 38, т. 1).
З виписки з амбулаторної медичної картки пацієнтки ОСОБА_3 від 08.01.2025, наданої ТОВ «Вінінтермед-Технік» вбачається, ОСОБА_3 проведено цифрову ортопантограму і загальний огляд. Відмічається період змінного прикусу. Молочні зуби лікуванню не підлягають. (а.с. 39, т. 1).
В матеріалах справи також міститься висновок психолога щодо ОСОБА_17 від 15.01.2025. За результатами обстеження та психокорекційної роботи діагностовано: - багаторівнева травматизація внаслідок психологічного, фізичного та сексуального насильства з боку матері; - посттравматичний стресовий розлад; - панічний розлад та виражені соматичні симптоми тривоги; - генералізований тривожний розлад; - розлад сепераційної тривоги; - невластиві віку знання про сексуальні стосунки; - порушення довіри до світу; - екстрапунітівна агресія; - порушення сну з кошарами сновидіннями та криком крізь сон; - порушення апетиту; - невротичні прояви (обгризання нігтів, розчухування тіла руками); - схильність до суїцидальних дій (а.с. 40-51, т. 1).
Судом оглянуто відео докази, які містяться на компакт-диску. Зміст цих відеозаписів свідчить про неналежний догляд та обстановку, в яких проживає дитина (розкидані речі), а також про неприйнятну поведінку матері, яка виражається у вживанні нецензурної лексики та розпиванні спиртних напоїв.
Згідно довідки від 08.01.2025 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , донька ОСОБА_3 , батьки ОСОБА_18 , ОСОБА_13 (а.с.53, т. 1).
ОСОБА_3 навчається в 1-А класі ТОВ «Приватний дитиноцентровий заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «ХАБ СКУЛ», що підтверджується довідкою №01-13/14 від 15.01.2025 (а.с. 54, т. 1).
ТОВ «Приватний дитиноцентровий заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів «ХАБ СКУЛ» надано характеристику ОСОБА_3 №01-13/101 від 14.03.2025, з якої слідує, що ОСОБА_4 зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця, навчальні досягнення високого і достатнього рівня. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Безпосередньо участь у житті і вихованні ОСОБА_9 бере батько ОСОБА_1 , відвідує батьківські збори, які проводить класний керівник, підтримує тісний зв'язок з учителем щодо навчання дитини, цікавиться її успіхами та стосунками в колективі (а.с. 85, т. 1).
Довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №2622 від 14.01.2025 підтверджується відсутність у ОСОБА_1 протипоказань для виконання опіки (а.с. 55, т. 1).
Згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2024 рік, відносно ОСОБА_1 , вбачається, що обсяг доходу за звітний період становить 1853665,45 грн (а.с. 56-57, т. 1).
18.09.2021 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_19 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 58, т. 1).
У шлюбі народився син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 59, т. 1).
З листа ВРУП ГУНП у Вінницькій області слідує, що відомості які можуть свідчити про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення у ВРУП ГУНП у Вінницькій області відсутні. Разом з тим 6 січня 2025 року на телефон екстреного виклику поліції «102» надійшло звернення від ОСОБА_2 , з приводу непорозуміння із ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання їх доньки - ОСОБА_3 . У зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення вищезазначене звернення розглянуте у відповідності до вимог ЗУ «про звернення громадян» за №159 від 06.01.2025 (а.с. 86, т. 1).
27.03.2025 психологом ОСОБА_5 за результатами психокорекційної та психотерапетичної роботи з ОСОБА_3 складено висновок психолога, в якої діагностовано: - багаторівнева травматизація внаслідок психологічного, фізичного та сексуального насильства з боку матері; - посттравматичний стресовий розлад; - фізіологічна, емоційна і соціальна депривація в минулому; - генералізований тривожний розлад; - розлад сепераційної тривоги; - порушення прив'язаності; - невластиві віку знання про сексуальні стосунки; - порушення базової довіри до світу; - екстрапунітівна агресія; - викривлені уявлення про себе, низька самооцінка; - деструктивні уявлення про стосунки між чоловіками і жінками; - порушення сну; - порушення апетиту; - невротичні прояви (обгризання нігтів, розчухування тіла руками); - суїцидальні дії та думки в минулому (а.с. 40-51, т. 1).
06.01.2025 ОСОБА_20 уклала з Педро Мануел ОСОБА_21 строковий договір оренди житла, а саме квартири АДРЕСА_3 . Договір оренди на один рік, з 06.01.2025 і буде продовжуватися на рівні наступні періоди за умови відсутності заперечень. Договір надано мовою оригіналу, а також його нотаріального посвідчений переклад (а.с. 101-104, т.1).
15.01.2025 ОСОБА_20 уклала з ЛІНКС АДВКАНТС КОМПОЗІТС, Лда уклали безстроковий трудовий договір. Договір діє з 15 січня 2025 року, його укладено на невизначений термін. В договорі прописані посадові обов'язки ОСОБА_2 , оплата праці, місце роботи, режим роботи, та інші умови. Договір надано мовою оригіналу, а також його нотаріального посвідчений переклад (а.с.105-107, т. 1).
ОСОБА_2 пройшла профілактичний наркологічний огляд, що підтверджується сертифікатом серії 10ААЗ №097553 від 08.01.2025, яким встановлено, що наркологічні протипоказання до виконання не виявлено, на обліку не перебуває (а.с. 107 зворот, т. 1).
ОСОБА_2 також пройшла обов'язковий попередній та періодичний психіатричний огляд, що підтверджується медичною довідкою серії 2ААМ №0365244 від 01.06.2021 (довідка дійсна до 01.06.2026), якою встановлено, що ОСОБА_2 на обліку не перебувала, за медичною допомогою не зверталась, психіатричні протипоказання до провадження відсутні (а.с. 108, т. 1).
Окружним судом Порту від 05.06.2023 визначено місце проживання дитини ОСОБА_12 за місцем проживання матері Документи надано мовою оригіналу, а також нотаріального посвідчений переклад (а.с.108 (зворот) -112, т. 1).
25.04.2025 ОСОБА_2 звернулась з письмовим зверненням до ОСОБА_1 , в якому зазначила, що ОСОБА_22 проживала з нею на території Португалії з початку війни в Україні протягом трьох років. Після приїзду до Вінниці в кінці 2024 року вона передала ОСОБА_14 до родини батька, та вимушена виїхати за кордон. Проти проживання доньки з батьком не заперечує. Натомість просить надати можливість підтримувати зв'язок з донькою за допомогою телефонного та інтернет зв'язку і таким чином брати участь у її вихованні. При цьому, оскільки ОСОБА_4 на даний час проживає разом з батьком та бабусею по лінії батька, ОСОБА_2 хоче приймати участь в утриманні дитини та її потреб шляхом перерахування коштів (аліментів) на картковий рахунок батька (а.с. 114, т. 1).
08.01.2025 інспектором з ювенальної поліції прийнято пояснення в ОСОБА_2 , відповідно до яких остання повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 віддала доньку ОСОБА_14 її батькові на новорічні свята. Донька побула в них до ІНФОРМАЦІЯ_5 та на даний час доньку їй не віддають. ОСОБА_2 має намір повернутися до Португалії без доньки. Доньку хоче залишити на виховання рідному батькові ОСОБА_1 . Однак вимагає щоб ОСОБА_23 надав можливість спілкуватися з донькою по телефону, а також надавав дозвіл бачитись доньці з батьками ОСОБА_2 (а.с. 143, т. 1).
Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведено експертне психологічне дослідження ОСОБА_3 , про що 29.05.2025 складено експерта №880/25-21. Експертом встановлено, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 має наступні індивідуально-психологічні особливості. Активність, кмітливість, допитливість, адаптивність, відчуття справедливості, емоційна лабільність, емоційна реактивність. (із можливими проявами вербальної агресії), підвищена тривожність, залежність від «безпечної» авторитетної особи, якою виступає батько та острах залишитися без нього. Притаманні прояви інтровертованості, готовності до захисту, амбівалентна самооцінка, яка коливається у бік адекватної при взаємодії з батьком та у бік низької при взаємодії з матір'ю. Актуальна сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батька ОСОБА_1 особливості його виховної поведінки визначаються найвищим рівнем прийняття дитини та гармонійним стилем виховної поведінки. Стиль виховання вміщує всі найкращі риси i якості, присутні в інших стилях. Сім'я, у якій проживає дитина, сприймається нею як безпечне середовище, де вона відчуває підтримку, розуміння, доброту, увагу до себе та гарне ставлення. Взаємодія з рідною матір'ю для дитини неприємною. Дитина уникає та не бажає присутності біологічної матері у своєму житті. Стиль виховання батька сприяє формуванню гармонійної особистості дитини, правильному психосоціальному розвитку дитини, формуванню у неї належного образу чоловіка та батька, а також правильних уявлень про модель сімейних і подружніх відносин (а.с.156-177, т. 1).
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 СК якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 161 СК передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 суд дійшов висновку, що тлумачення частини першої статті 161 СК свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що малолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком, який належним чином дбає про виховання та умови проживання дитини. Будь-яких обставин чи доказів того, що подальше визначення місця проживання дитини з батьком не відповідатиме інтересам дитини судом не встановлено.
У свою чергу відповідач не заявляла вимог чи будь-якої ініціативи стосовно того, щоб визначити місце проживання її доньки з нею, оскільки погоджується з тим, щоб дитина проживала саме з батьком.
Суд звертає увагу, що відповідач, як мати дитини, не позбавлена прав та можливостей здійснення представництва та захисту законних прав та інтересів своєю доньки, як і не обмежена у праві брати участь у вихованні дитини. У випадку, якщо виникнуть обставини, які свідчитимуть, що перебування дитини за попереднім місцем проживання разом з батьком створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що подальше проживання дитини з батьком суперечитиме інтересам дитини, то відповідач не обмежений у праві звернутись до суду з позовом до батька дитини про зміну місця проживання дитини шляхом визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 19 СК орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Служба у справах дітей Вінницької міської 13.05.2025 надала суду висновок №01/00/011/30578 про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 . З висновку вбачається що на засіданні комісії мати дитини ОСОБА_2 зазначила, що донька ОСОБА_24 бажання проживати з батьком, ОСОБА_1 , у зв'язку з чим вона не заперечує проти такого рішення. Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 05.05.2025 працівниками служби у справах дітей Вінницької міської ради, дитина ОСОБА_8 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де створені належні умови для виховання, проживання та навчання дитини ОСОБА_17 .
Згідно з актом оцінки потреб сім'ї, складеним Вінницьким міським центром соціальних служб від 24.04.2025, в сім'ї батька ОСОБА_1 ознаки та чинники, що спричиняють складні життєві обставини, відсутні. Оскільки мати ОСОБА_2 , перебуває за межами України, працівники служби у справах дітей Вінницької міської ради та фахівці із соціальної роботи не мали можливості обстежити умови їх проживання у місті Вінниці та провести оцінку потреб сім'ї для встановлення спроможності матері виконувати обов'язки з виховання та догляду за дитиною відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи пояснення матері ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 з'ясовано, що спір між матір'ю та батьком щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 відсутній.
Враховуючи вищевикладене, оскільки спір між батьками щодо місця проживання відсутній, орган опіки і піклування Вінницької міської ради вважає за недоцільне визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
В даному випадку суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_9 з батьком, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на припущенні про відсутність між батьками спору, що не відповідає обставинам спірних правовідносин.
За таких обставин, виходячи із найкращих інтересів малолітньої ОСОБА_9 , враховуючи вік дитини, обставини та умови життя дитини, беручи до уваги право дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов'язками батьків, враховуючи, що батьки не змогли самостійно дійти згоди щодо вирішення питань про визначення місця проживання дитини, то суд доходить висновку, що на даному етапі життя малолітньої ОСОБА_9 визначення її місця проживання із батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини та сприятиме реалізації правової визначеності у стосунках сторін, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вирішення позовної вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання дитини суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті скасування їх присудження.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Судом встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає з матір'ю ОСОБА_2 , на користь якої судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2019 у справі № 127/6649/19 були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, в той час як наразі дитина проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 , позивачем по справі.
Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як встановлено неповнолітня ОСОБА_3 , проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінилися обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дітей, які стягуються на підставі судового наказу Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2019 у справі № 127/6649/19.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги позивача в частині припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачем, враховуючи його клопотання.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою реєстрації батька: АДРЕСА_1 .
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу виданого Вінницьким міським судом Вінницької області від 25.03.2019 року у цивільній справі №127/6649/19, з дати набрання рішенням законної сили.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
третя особа: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ 44566028, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 50, м. Вінниця.
Повний текст рішення складено 23.10.2025.
Суддя О.О. Жмудь