вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 757/2754/25-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/15798/2025Головуючий у суді першої інстанції - Кирильчук І.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду в цивільній справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про відшкодування упущеної вигоди,
У січні 2025 року Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» (далі - АО «Гапоненко Роман і партнери») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2025 позовну заяву АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди направлено для розгляду за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10.04.2025 залучено ОСОБА_1 до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у справі за позовом АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01.08.2025 матеріали цивільної справи за позовом АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди передано за виключною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (т. 2 а.с. 244-248).
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач, звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що Голосіївським районним судом м. Києва, передаючи матеріали справи за виключною підсудністю на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, грубо порушено ст. 32 ЦПК України, так як приписи ЦПК України не передбачають спору між судами про підсудність, і дана справа має розглядатися Голосіївським районним судом м. Києва за місцем проживання відповідача (т. 3 а.с. 1-2).
Ухвалами Київського апеляційного суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (т. 3 а.с. 21-23).
Зазначені ухвали були направлені на адресу позивача, відповідача та третьої особи.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, щодо передачі справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що матеріали справи свідчать про те, що заявленою вимогою у даній справі є відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних відповідачем ОСОБА_1 , внаслідок ухилення від виконання зобов'язань за договором оренди квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Печерського районного суду міста Києва, що вказує на те, що спір у справі стосується нерухомого майна (оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із вказаним нерухомим майном), а отже, у розумінні частини першої статті 30 ЦПК України, підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто, за місцем знаходження об'єкта нерухомості - АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, який уповноважений розглядати конкретну справу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції й у законному складі суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.
За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч. 1, 2 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Печерський районний суд в ухвалі від 24.01.2025, передаючи справу на розгляд Голосіївського районного суду м. Києва вказав, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження заподіяння шкоди майну позивача чи наявності зареєстрованого майна позивача у Печерському районі м. Києва, оскільки позивач у позові посилався на звернення до суду у порядку ч. 6 ст. 28 ЦПК України, а тому вважав належним судом для розгляду даної цивільної справи Голосіївський районний суд м. Києва, з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача.
За правилами ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Голосіївський районний суд м. Києва дану цивільну справу до провадження прийняв та відкрив провадження у справі, призначивши справу до підготовчого судового засідання, про що постановив ухвалу від 28.02.2025.
За змістом п.п.2-3 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін. У разі виявлення під час проведення попереднього судового засідання чи під час судового розгляду справи по суті порушення правил виключної підсудності суд ухвалою передає справу на розгляд іншому суду.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення підготовчого судового засідання Голосіївським районним судом м. Києва було з'ясовано, що справа не підлягає розгляду судом, якому вона була надіслана, а саме: Голосіївському районному суду м. Києва.
Суд першої інстанції, мотивуючи ухвалу про передачу справу на розгляд іншого суду вказав, що позивачем заявлені вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних ОСОБА_1 , внаслідок ухилення від виконання зобов'язань за договором оренди квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 185/8191/16-ц зазначено, що «виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Якщо пред'явлено позов про право власності на кілька приміщень, розташованих у різних районах міста чи в різних містах, або позов про поділ спадкового майна, яке складається з кількох об'єктів нерухомості у різних місцевостях, тобто вимоги, для кожної з яких встановлено виключну підсудність, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини нерухомого майна, яка за своєю вартістю перевищує ті, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення».
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Віднесення позовів до виключної підсудності здійснюється, виходячи із критерію їх виникнення з приводу нерухомого майна, навіть коли вимоги не заявлені безпосередньо відносно самого нерухомого майна.
Колегія суддів погоджується із такими доводами суду першої інстанції, оскільки спір у справі нерозривно пов'язаний із нерухомим майном, оскільки випливає із правовідносин, які урегульовані між сторонами договором оренди, а тому спір має бути розглядатися за правилами виключної підсудності, що узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 30 ЦПК України та правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.02.2022 у справі № 185/8191/16-ц.
Таким чином, враховуючи, що спір стосується нерухомого майна, а тому дану цивільну справу слід розглядати за правилами виключної підсудності, Голосіївський районний суд м. Києва дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для передачі даної цивільної справи на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції положень ст. 32 ЦПК України щодо недопущення спорів між судами про підсудність як підстави для скасування оскаржуваної ухвали, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки саме Печерський районний суд м. Києва є судом, встановленим законом, для розгляду цієї справи.
Недотримання правил виключної підсудності є порушенням процесуального закону, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги вірних висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не вбачається.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду в цивільній справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про відшкодування упущеної вигоди - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова