вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 361/7711/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16041/2025Головуючий у суді першої інстанції - Писанець Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд в складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Грабчаком Віктором Михайловичем, на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року про відмову у видачі судового наказу в цивільній справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,
У липні 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» (далі - ОСББ «Соборний 8») звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання за період з листопада 2022 року по травень 2025 року у сумі 60 219 грн. 40 коп.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31.07.2025 у видачі судового наказу відмовлено з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України (а.с. 51).
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Броварський міськрайонний суд Київської області неправомірно відмовив ОСББ «Соборний 8» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 , залишивши поза увагою той факт, що заяву про видачу судового наказу було подано за місцезнаходженням об'єкту нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належного на праві власності ОСОБА_1 .
При цьому вказує, що до суду було зазначено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27.06.2025 в межах справи № 752/15714/25 було відмовлено ОСББ «Соборний 8» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 з посиланням на порушення правил підсудності (а.с. 53-54).
Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що в липні 2025 року ОСББ «Соборний 8» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по внесках і платежах співвласників об'єднання за період з листопада 2022 року по травень 2025 року з ОСОБА_1 користь ОСББ «Соборний 8» у розмірі 60 219 грн. 40 коп., яка обліковується за квартирою АДРЕСА_2 .
Обґрунтовуючи своє звернення до Броварського міськрайонного суду Київської області, заявник посилався на те, що своєю ухвалою від 27.06.2025 у справі № 752/15714/25 Голосіївський районний суд м. Києва відмовив у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з посиланням на статтю 30 ЦПК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429569707 від 02.06.2025, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , що вказує на те, шо заяву було подано з порушенням правил підсудності, а тому у видачі судового наказу слід відмовити.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Територіальна юрисдикція (підсудність) цивільних справ визначена в параграфі 3 глави 2 ЦПК України.
Так, частиною першої статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, позов або заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна, має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, відповідно до положень ст. 30 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи, предметом заяви є зобов'язання, які випливають з надання послуг по утриманню та обслуговуванню багатоквартирного будинку, та які надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Надання послуг з утримання та обслуговування будинку нерозривно пов'язане з об'єктом нерухомого майна.
Так, заявник, ОСББ «Соборний 8», своє звернення до суду першої інстанції обґрунтовував тим, що квартира, за якою обліковується заборгованість, знаходиться у будинку АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429569707 від 02.06.2025 (а.с. 29).
Таким чином, з огляду на те, що заборгованість виникла у зв'язку з отриманням/наданням послуг з утримання та обслуговування будинку за квартирою АДРЕСА_2 та перебуває у межах територіальної юрисдикції Броварського міськрайонного суду Київської області, дана справа підсудна саме цьому суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг на підставі п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, залишивши поза увагою той факт, що нерухоме майно, за яким обліковується заборгованість, знаходиться у межах Броварського міськрайонного суду Київської області, а тому заяву було подано з додержанням правил підсудності.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8», подану від його імені та в його інтересах адвокатом Грабчаком Віктором Михайловичем - задовольнити.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2025 року про відмову у видачі судового наказу в цивільній справі за заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 8» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова