Справа № 759/13668/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5699/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисників обвинуваченої на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва з 13 серпня 2020 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні 30.05.2021 року звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що остання обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, неодноразово не з'являється в судові засідання , переховується від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
У зв'язку з ухиленням від суду 30.05.2022 року ОСОБА_7 оголошена у розшук та надано дозвіл на її затримання та доставку до суду для розгляду поданого прокурором клопотання про обрання останній запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
25.09.2025 року ОСОБА_7 затримана.
26 вересня 2025 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора та обрано обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 23 листопада 2025 року та визначено суму застави у розмірі 1 211 200 грн.
Мотивуючи ухвалу, суд зазначив про те, є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування) і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких вона обвинувачуються і щодо яких висунута обґрунтована органами досудового розслідування підозра, вагомість доказів якої ґрунтуються на джерелах, вже досліджених судом під час судового провадження; тяжкість покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою у злочині; фактичне тривале ухилення останньої від суду, пов'язане з невиконанням процесуальних обов'язків.
Крім того, суд прийняв до уваги на виконання вимог ст. 178 КПК України і дані про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , яка, з огляду на її міграцію країною, не має стійких соціальних зв'язків в м. Києві, яке під час судового провадження було заявлено нею як місце свого проживання, офіційно не працює, двох її дітей фактично утримує інша особа, тобто від дітей проживає окремо, хвороби матері документально не підтверджені, а сама обвинувачена визнала, що мама не має статусу особи з інвалідністю, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину (ст.12 КК України), за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком більше п'яти років.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 26 вересня 2025 року, звільнити обвинувачену з - під варти, обравши запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційній скарги захисник ОСОБА_6 зазначає, що ухвала винесена з порушенням процесуального закону, оскільки на момент розгляду клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, остання потребувала професійної правової допомоги, розраховувала на реалізацію судом її конвенційного права на захист, проте захисник не був залучений до участі у справі.
Крім того, вказує на те, що визначений ОСОБА_7 розмір застави, що складає 400 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, з урахуванням її матеріального стану, є цинічним глузуванням над її правом бути звільненою з-під варти, адже визначенням суми застави у такому розмірі фактично перевищує встановлений максимальний розмір у 80 прожиткових мінімумів і є явно та завідомо неправомірним.
У апеляційній скарзі захисник також вказав на те, що ухвала Святошиснького районного суду м. Києва від 26.09.2025 року прийнята незаконним складом суду, оскільки 06.03.2023 року у Святошинському районному суді м. Києва у кримінальній справі № 759/13668/20 був проведений повторний авторозподіл, яким було виключено суддю ОСОБА_1 , як такого, що вже слухав цю справу та неможливістю її слухання з підстав перебування у нарадчій кімнаті. Причини відведення або зміни форми участі : інші обставини, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідальним процесуальним законом. Отже починаючи з 06.03.2023 головуючим суддею у даному провадженні є суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу Святошиснького районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків.
В обґрунтування апеляційній скарги захисник ОСОБА_9 зазначає, що рішення суду суперечить вимогам КПК України та усталеній практиці Європейського суду з прав людини, оскільки ґрунтується на формальному підході. Зокрема суд не вірно оцінив ризики, передбачені ст. 177 КПК України, поспішно дійшов висновків, що обвинувачена може переховуватися від суду, хоча зміна адреси проживання була вимушеною та не свідчить про намір ухилятися від суду.
Також в апеляційній скарзі захисник зазначав, що суд проігнорував дані про особу обвинуваченої, яка є матір'ю - одиночкою двох дітей, батько яких загинув, захищаючи Україну.
Окрім того, звертає увагу на ту обставину, що визначена судом сума альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі понад 1,2 млн. грн. є очевидно непомірною для обвинуваченої, яка не має постійної роботи та заощаджень.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
У судовому засідання захисник та обвинувачена підтримали апеляційні скарги.
Про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурор повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не направляв.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Суд, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 , врахував тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, особу обвинуваченої, яка офіційно не працює, має двоє дітей, однак їх фактично утримує інша особа, хвороби матері, які документально не підтверджуються, а обвинувачена визнала, що не має статусу особи з інвалідністю.
Також суд визнав доведеними ризики переховування ОСОБА_7 від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки існують обставини, які виправдовують обмеження права останньої перебувати на волі, зокрема, зміна місця проживання останньою, ухилення від судового розгляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на час судового розгляду.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Даних про те, що обвинувачена ОСОБА_7 має такий стан здоров'я, який перешкоджає її перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Доводи про те, що у обвинуваченої є двоє дітей, не є тими стримуючими факторками та не переважають можливих ризиків її неправомірної поведінки.
З огляду на матеріали контрольного судового провадження, сформованого у відповідності до вимог ст.422-1 КПК України, колегія не вважає доведеними стороною захисту твердження про порушення права обвинуваченої ОСОБА_7 на захист під час розгляду клопотання прокурора про обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та твердження про його розгляд неповноважним складом суду.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має забезпечити виконання обвинуваченою ОСОБА_7 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Проте, доводи апеляційних скарг про те, що розмір застави, встановлений судом у 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є слушними.
Відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За змістом ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У виключних випадках , якщо суд встановить, що застава у зазначених розмірах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Судове рішення про обрання ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не містить мотивування про виключність випадку та про нездатність загального розміру застави забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків.
У справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ наголосив, що розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести визначену суму , це свідчить про те, що національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Непомірна застава фактично стає продовженням арешту. Суд зобов'язаний проявляти «особливу ретельність» при визначенні суми, щоб право на звільнення з під застави не було ілюзорним.
Із судового рішення вбачається, що матеріальний стан обвинуваченої не був предметом дослідження суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що визначення розміру застави у розмірі, що перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є безпідставним, у зв'язку з чим щодо обвинуваченої ОСОБА_7 його слід зменшити.
За таких обставин ухвала суду у частині визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419,422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисників задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року про обрання ОСОБА_7 , обвинуваченій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у частині визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави змінити.
Зменшити ОСОБА_7 розмір застави та встановити його у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
В іншій частині ухвалу залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: