Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13616/2025
24 жовтня 2025року місто Київ
справа № 373/1070/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Опанасюка І.О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №200347520 від 31 травня 2021 року у розмірі 103763,64 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 70217,41 грн.; заборгованості за відсотками - 6,23 грн.; заборгованості за комісією - 33540 грн.; а також просив стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 31 травня 2021 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ОСОБА_1 був укладений договір про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом підписання анкети-заяви №200347520 про акцепт Публічної пропозиції АТ «БАНК ФОРВАРД», відповідно до умов якого відповідачу був відкритий поточний рахунок та надано кредит у сумі 86287,50 грн., на строк 1313 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Вказував, що 25 липня 2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір №CL1N426202/1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200347520 від 31 травня 2021 року.
Зазначав, що банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак останній умови кредитного договору не виконує, грошові кошти не повертає, а тому просив стягнути з відповідачазаборгованість за кредитним договором.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 рокупозов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість по кредитному договору №200347520 від 31 травня 2021 року у розмірі 70223,64 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 70217,41 грн., заборгованість за відсотками - 6,23 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 1639,23 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції,позивач ТОВ«Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у стягненні із відповідача витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнутиіз відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7000грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 7000 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року та замовлення до вказаного договору, що підтверджується детальним описом наданих послуг та рахунком на оплату.
Вказував, що до позовної заяви предстаником позивача було додано низку документів на підтвердження надання професійної правничої допомоги, а саме: засвідчена копія ордера на надання правничої (правової) допомоги; копія договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01березня 2024 року; копія витягу із замовлення до договору про надання правової (правничої) допомоги; копія детального опису наданих послуг від 04квітня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги; копія рахунку на оплату від 31березня 2025 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшла заява, в якій останній просив розглядати справу у відсутність його представника.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості по кредитному договору №200347520 від 31 травня 2021 року у розмірі 70223,64 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 70217,41 грн., заборгованість за відсотками - 6,23 грн. та судових витрат у розмірі 1639,23 грн. не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не було надано акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору підписаного сторонами, платіжної інструкції чи інших доказів на підтвердження здійснення оплати за послуги адвоката.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічнийправовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановахОб'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 7000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року, укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»; витяг із замовлення №40 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року; детальний опис наданих послуг від 04 квітня 2025 року; рахунок на оплату.
Відповідно до наданого витягу із замовлення №40 до договору про надання правової (правничої) допомоги №0103 від 01 березня 2024 року, датованого 31 березня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» уклали замовлення, відповідно до якого клієнт замовляє, а виконавець зобов'язується надати послуги з комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право якої належить клієнту, стосовно наступних боржників, зокрема, ОСОБА_1 - вартість послуги становить 7000 грн.
У пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України (схожі положення містяться у статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Безпідставними є посилання суду першої інстанції на відсутність доказів оплати позивачем послуг адвоката, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція викладена у постановами Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Таким чином, беручи до уваги складність справи, обсяг та час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачу в суді першої інстанції, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про доведеність понесених позивачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково, а відтак відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України виходячи з пропорційності задоволених вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 4736,90 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236 судові витрати за надання правової допомоги в суді першої інстанції у розмірі 4736 грн. 90 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Головуючий:
Судді: