Справа № 758/11143/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12552/2025
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року у складі судді Захарчук С.С.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальному розмірі 68 638 грн 24 коп за кредитним договором № 3957151, та заборгованість у загальному розмірі 54 709 грн 17 коп за кредитним договором № 6763205. Вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 05 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 3957151 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 10 000 грн, строк кредиту - 360 днів. Дата повернення кредиту - 30 серпня 2024 року.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 68 638 грн 24 коп.
Враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеруа Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі: заборгованість за тілом кредитного договору - 9 999 грн 99 коп, сума процентів за користування кредитом - 58 638 грн 25 коп, загальний розмір - 68 638 грн 24 коп.
Крім того, 14 червня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 6763205 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту складає 20 000 грн, строк кредиту - 360 днів. Дата повернення кредиту - 08 червня 2024 року.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору кредитний договір було автопролонговано.
Внаслідок вказаних обставин у нього виникла заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2023 року загальному розмірі 27 606 грн 55 коп.
Враховуючи невиконання ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань перед кредитором, 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27 травня 2024 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі: заборгованість за тілом кредитного договору - 19 602 грн, сума процентів за користування кредитом - 35 107 грн 17 коп, загальний розмір 54 709 грн 17 коп.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 3957151 від 05 вересня 2023 року у розмірі 9 999 грн 99 коп та за кредитним договором № 6763205 від 14 червня 2023 року у розмірі 19 602 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2 422 грн 40 коп судового збору.
В апеляційній скарзі адвокат Городніщева Є.О. в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Авентус України» та ТОВ «Лінеура Україна» електронні договори та підписав їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором М908339), а тому договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.
Вказує, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказаний кредитний договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому позов в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 3957151 від 05 вересня 2023 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 999 грн 99 коп та за кредитним договором № 6763205 від 14 червня 2023 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 19 602 грн підлягає задоволенню.
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по відсоткам за кредитними договорами № 3957151 від 05 вересня 2023 року та № 6763205 від 14 червня 2023 року у розмірі 35 107 грн 17 коп та 35 107 грн 17 коп.
Зазначає, що 27 травня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено Договір факторингу 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Посилається на те, що відповідач, оформлюючи кредитні договори, заходив на Веб-сайт ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» або Мобільний застосунок «Credit7» та Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» реєстрував та створював електронні кабінети, в яких йому надходили текст Кредитних договорів, та де він мав та на теперішній час має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого, інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом. Таким чином, Відповідач має примірники оригіналів кредитних договорів та паспортів споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.
Вказано, що переказ коштів, виданих в рамках Кредитних договорів здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заявах на отримання кредитів та підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
Зазначає, що підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.
Щодо судових витрат в суді першої інстанції вважає, що з відповідача слід стягнути витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір витрат на оплату адвоката є співмірним та обґрунтованим, підтвердженим детальним звітом про надання правничої допомоги.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належно (а.с. 134-135 т.2), а тому у відповідності до ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до змісту апеляційної скарги, рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оспорюється, тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Зі справи вбачається, що 05 вересня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 3957151 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 92-101 т.1).
Відповідно до п. 1.1 укладення договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.
Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 9.9 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що:
- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація:
а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;
б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;
в) він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Лінеура Україна», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом № 07-ОД від 19 лютого 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно листа ТОВ «Пейтек Україна» вих. № 20240531-654 від 31 травня 2024 року між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір на переказ, 05 вересня 2023 року на банківську картку № НОМЕР_2 були перераховані кошти у розмірі 10 000 грн, номер транзакції - 39571511693924271 (а.с. 176 т.1).
14 червня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 6763205 про надання споживчого кредиту (а.с. 64-68 т.1).
Відповідно до п. 1.1 укладення цього договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ТС Товариства.
Відповідно до п. 1.2 договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п.п. 1.3., 1.4. договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
В додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 6763205 від 14 червня 2023 року, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 20 000 грн (а.с. 69 т.1).
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 29 травня 2024 року на банківську картку № НОМЕР_1 було перераховано суму коштів у розмірі 20 000 грн (а.с. 175 т.1).
Крім того, 27 травня 2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»було укладено договір факторингу 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором№ 6763205 від 14 червня 2023 року (а.с. 157-162 т.1).
24 травня 2024 року між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором № 3957151 від 05вересня 2023року (а.с. 163-167 т.1).
Крім того додатками № 1 до вказаних договорів факторингу сформовано витяги з реєстру боржників за кредитними договорами № 6763205 від 14 червня 2023 року на суму 54 709 грн 17 коп та № 3957151 від 05 вересня 2023 року на суму 56 638 грн 25 коп (а.с. 181-182 т.1).
Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, районний суд виходив з того, що позивачем доведено укладення кредитних договорів з відповідачем та перехід прав вимоги до нього за вказаними договорами, а тому стягнув заборгованість за тілом кредиту, однак вважав, що проценти є недоведеними, оскільки не наданого обґрунтованого розрахунку їх нарахування.
Між тим з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що проценти за користування кредитом це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник.
Як регламентовано ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ст. 1080 ЦК України).
За сформованою позицією Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до зазначених положень закону сторони договору факторингу можуть самостійно визначити спосіб та порядок передання права вимоги до третьої особи (боржника) і момент набуття фактором такої вимоги визначається умовами договору факторингу.
Згідно положень ч. 1 ст. 15, частини першої статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається в письмовій формі.
Відповідно до положень ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з абз. 1 ч. 1, ч. 3ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування".
Відповідно до ч. 1 ст. 512ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За правилами ч. 1ст. 638 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 6ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
За приписами п. 12 ч. 1 вказаної статті Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений;
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
У своїй постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/21/20 Верховний Суд України зазначив, що електронний доказ може бути поданий у формі паперової копії.
Подання електронного доказу в паперовій копії не свідчить про недопустимість такого доказу. Надані до суду докази у паперовій формі належним чином засвідчено відповідно до Державного стандарту України.
Відповідно до ст. ст. 13,43,81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Рішення суду в частині встановленого судом факту укладення кредитних договорів та набуття ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право вимоги за цими договорами не сопорюється, тому в цій частині не переглядається.
Відповідно до кредитних договорів про надання споживчого кредиту у них встановлені процентні ставки, у договорі № 3957151 становить 2,00%, у договорі № 6763205 - 1,99 %.
З розрахунку заборгованості за договором № 3957151 від 05 вересня 2023 року, у період з 05 вересня 2023 року по 24 травня 2024 року включно, первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 46 638 грн 26 коп (а.с. 62 т.1).
Відповідно до умов п. 1.3 договору № 3957151 строк кредиту 360 днів: з 05 вересня 2023 року по 30 серпня 2024 року.
Станом на дату укладання договору факторингу від 24 травня 2024 року №24/05/2024, строк дії даного договору не закінчився.
А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 999.99 грн
9 999,99 грн * 2,00% = 200 грн*60 календарних дні = 11 999, 99 грн.
Отже, у даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 3957151, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 58 638 грн 25 коп (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 46 638 грн 26 коп, проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у сумі 11 999 грн 99 коп).
Також з розрахунку заборгованості за договором № 6763205 від 14 червня 2023 року у період з 14 червня 2023 року по 26 травня 2024 року включно, первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 35 107 грн 17 коп (58 733, 72 (нараховані) - 27 208,55 (сплачені) (а.с. 52 т.1).
Відповідно до п. 1.4 договору № 6763205 строк кредиту - 360 днів з 14 червня 2023 року по 08 червня 2024 року.
Станом на дату укладання договору факторингу від 27 травня 2024 року №27.05/24-Ф, строк дії Договору № 6763205 від 14 червня 2023 року не сплив.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у період з 27 травня 2024 року по 07 червня 2024 року (12 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4 680 грн 96 коп,
19602,00 грн * 1,99% = 390,08 грн*12 календарних днів = 4680,96 грн.
Отже проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 6763205 від 14 червня 2023 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 39 788 грн 13 коп (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 35 107 грн 17 коп та проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» у сумі 4 680 грн 96 коп).
Доказів здійснення відповідачем оплати за кредитними договорами матеріали справи не містять, тому, позивач правомірно нарахував передбачені відсотки за користування кредитом, що охоплюється строком визначеним у договорах.
Таким чином суд першої інстанції належної оцінки змісту кредитних договорів не надав і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення відсотків.
При цьому колегія суддів зауважує, що позивач оскаржуючи рішення за змістом апеляційної скарги непогодився з ним лише в частині відмови в задоволенні вимог, однак в прохальній частині просив скасувати рішення суду в повному обсязі, що є безпідставним, оскільки рішення суду в задоволеній частині є законним й підлягає залишенню в силі.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат пов'язаних з розглядом справи, варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вбачається, що під час розгляду справи районним судом стягнуто з відповідача судовий збір сплачений позивачем сумі 2 422 грн 40 коп в повному обсязі, а тому рішення суду в цій частині також підлягає залишенню без змін.
Водночас, задовольняючи вимоги апеляційної скарги в частині відмовити в стягненні відсотків, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 3 633 грн 60 коп (а.с. 24 т. 1) сплачений позивачем.
Окрім цього згідно ст. ст. 15, 133 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Звертаючись у суд із позовом ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» просило стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Так, відповідно до договору про надання правової допомоги № 17/07-2024 від 17 липня 2024 року, акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату по замовленню № 4334/256/08 від 26 серпня 2024 року, адвокат Столітній М.М. надав стороні позивача юридичні послуги відповідно до вказаного договору (а.с. 70, 169-170, 184 т.1).
Загальна сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 10 000 грн.
Крім того, в апеляційному суді позивачу надавала послуги з правничої допомоги адвокат Городніщева Є.О., які складають 4 000 грн.
На підтвердження надання правничої допомоги до апеляційної скарги долучено договір № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку на оплату по замовленню № 102-10/12-2024 від 27 травня 2025 року на суму 4 000 грн (а.с. 26, 27, 29-30 т.2).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись уразі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів, беручи до уваги, що понесені стороною позивача витрати на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій підтверджені належними та допустимими доказами, які були подані суду своєчасно, разом з позовною заявою, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат, беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги з урахуванням рішення суду апеляційної інстанції задоволені в повному обсязі, вважає за необхідне задовольнити вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн понесених витрат на правничу допомогу в суді першої та 4 000 грн апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 травня 2025 року скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами та витрат на професійну правничу допомогу й ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) проценти за користування кредитними коштами за договором № 3957151 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 05 вересня 2023 року в сумі 58 638 грн 25 коп, за договором № 6763205 про надання споживчого кредиту від 14 червня 2023 року в розмірі 39 788 грн 13 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ: 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) судові витрати в апеляційному суді, а саме судовий збір в розмірі 3 633 грн 60 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: