Справа № 755/1306/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12984/2025
22 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2025 року у складі судді Панченко О.М.,
у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якомупросило стягнути із відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, яка становить 247 168 грн 38 коп в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 184 222 грн 79 коп; заборгованість по відсоткам 13 грн 27 коп; заборгованість за щомісячними процентами - 62 945 грн 59 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 6205908777. Відповідачка отримала кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на таких умовах: сума кредиту - 256 137 грн; строк користування - до 06 серпня 2027 року; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,749 % від суми кредиту.
01 вересня 2021 року права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21.
Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 12 серпня 2022 року, позивач є новим кредитором за Кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року з усіма наступними додатками та змінами.
Станом на 02 грудня 2024 року заборгованість позичальниці за Кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, становить 247 168 грн 38 коп.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2025 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» задоволено. Розстрочено вдповідачці викоання рішення про сятнення з неї заборгованості в розімірі 247 168 грн 38 коп наступним чином: а саме по 41 699 грн 39 коп на 6 місяців. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що витяг з реєстру прав вимоги від 01 вересня 2021 року не є належним доказом, який підтверджує той факт, що до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до відповідача.
Звертає увагу, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Скаржниця вказує, що на момент укладення між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, його боргові зобов'язання за кредитним договором від 10 серпня 2022 року ще не існували, а тому в силу положень ст. 514 ЦК України не могли бути передані новому кредитору, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, судом повідомлені належним чином (а.с. 155, 156) від адвоката Зачепіло З.Я. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до справи, 10 серпня 2022 рокуміж ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір № 6205908777, згідно якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі 256 137 грн строком на 60 місяців, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (щомісячні в розмірі 2,49 % від суми кредиту, річні проценти в розмірі 0,01 % від суми боргу за договором) за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту.
Також відповідачкою підписано заяву-анкету на отримання послуг 10 серпня 2022 року та паспорт кредиту № 5908777 (а.с. 16-18).
Кредит відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в паспорті кредиту № 5908777 (п. 4).
01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЦФР" передало АТ "ТАСКОМБАНК" права вимоги в тому числі за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, укладеним з відповідачем (а.с. 91-94).
Всі умови кредитного договору викладені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР", які розміщені на сайті ТОВ "ФК "ЦФР" (www.kreditmarket.ua) та за якими позичальник ознайомився до укладення цього договору та до яких приєднався підписавши цей договір.
Відповідно до графіку платежів, відповідач зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту із визначенням кількості та розміру платежів, періодичністю їх внесення терміном до 06 серпня 2027 року.
Також АТ "ТАСКОМБАНК" надіслало відповідачу повідомлення-вимогу від 10 серпня 2022 року, якою сповіщено про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року (а.с. 23).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, укладеному з позичальником ОСОБА_1 , станом на 02 грудня 2024 року заборгованість становить 247 168 грн 38 коп, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 184 222 грн 79 коп, заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 13 грн 27 коп; заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) 62 945 грн 59 коп (а.с. 34).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з підстав його доведеності.
З таким висновком районного суду погоджується й апеляційний суд.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Судом встановлено, що кредитний договір № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а отже з 10 серпня 2022 року між сторонами виникли договірні відносини, щодо користування кредитними коштами у розмірі 256 137 грн шляхом підписання кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, вказаними документами передбачені всі істотні умови надання кредиту, сплати відсотків та повернення таких коштів позичальником банку.
Відповідач добровільно погодилася на визначені в них умови кредитування та взяла на себе відповідні зобов'язання.
Крім того, згідно з п. 2.1. Кредитного договору позичальник підписуючи цей договір, підтверджує, що до укладення договору ТОВ "ФК "ЦФР" надав йому всю необхідну інформацію для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття рішення про укладення цього договору, в тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту (паспорт споживчого кредиту) відповідно до затвердженої законодавством форми.
Згідно з п. 3.6. Кредитного договору цей Договір та Умови отримання фінансових кредитів ТОВ "ФК "ЦФР" в редакції від 02 лютого 2022 року складають єдиний кредитний договір. Позичальник підписавши цей договір підтверджує, що свій примірних цього договору він отримав.
10 сепня 2022 року ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту № 5908777, що підтверджується матеріалами справи, на який є посилання в кредитному договорі, яким передбачено сплату 0,01 % річних відсотків від суми боргу та 2,49 % щомісячних процентів від суми кредиту.
Також, паспортом кредиту передбачено графік повернення кредиту та процентів, з якими відповідачка погодилась, підписавши його. Також, відповідачка підписала положення кредитного договору про те, що вказаний паспорт кредиту є невід'ємною частиною кредитного договору.
За п. 4 Паспорта кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору.
Позичальник своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з інформацією, вказаною в ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 6, 9 Закону України "Про споживче кредитування", ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншою інформацією (п. 2.2 Договору).
За ч. 1 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредит у розмірі 256 137 грн відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в кредитному договорі (п. 1.2 Договору), що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку, а тому кредитодавець виконав свої обов'язки за кредитним договором у повному обсязі.
Відповідачка не оспорує, що вона підписала кредитний договір та отримала кредитні кошти.
Водночас у відзиві на позовну заяву просила відмовити в задовленні частини вимог по нарахуванню заборгованісті за щомісячці проценти в розмірі 62 945 грн 59 коп.
Окрім цього представник відповдачки адвокат Бахмат О.І. в заяві поданій 07 травня 2025 року визнав позов частково, відповідно до відзиву та вказав, що у разі повного або часткового задоволення позову просив відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців з чого вбачається, що відповідачка фактично визнавала наявність у неї заборгованості.
Разом з тим оскаржуючи ріщення суду відповідачка вказувала, що на момент укладення між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» Договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, його боргові зобов'язання за кредитним договором від 10 серпня 2022 року ще не існували, а тому в силу положень ст. 514 ЦК України не могли бути передані новому кредитору.
Проте, суд критично оцінив зазначені доводи, виходячи з наступного.
01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ "ФК "ЦФР" передало АТ "ТАСКОМБАНК" права вимоги в тому числі за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, укладеним з відповідачкою (а.с. 91-94).
За п. 2.2 Договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні реєстри прав вимог є невід 'ємною частиною цього договору. Передача кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання.
Відповідно до п. 3.4 Договору право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам.
Пунктом 9.1 - 9.3 Договору передбачено, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін. Договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Сторони мають право в односторонньому порядку припинити (розірвати) договір, сповістивши письмово про припинення договору іншу сторону не менше ніж за 30 календарних днів.
Згідно Реєстру прав вимоги від 12 серпня 2022 року до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року АТ "ТАСКОМБАНК" набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року (а.с. 31).
Відповідно до платіжної інструкції № 1002186435 від 12 серпня 2022 року новий кредитор АТ "ТАСКОМБАНК" перерахував первісному кредитору ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" ціну договору згідно договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року у розмірі 12 167 416 грн 66 коп (а.с. 99).
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до змісту ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За ч. 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі викладеного, враховуючи підписання первісним та новим кредитором Реєстру прав вимог саме 12 серпня 2022 року та сплату новим кредитором первісному кредитору відповідної суми за відступлення права вимоги, АТ "Таскомбанк" став новим кредитором відносно ОСОБА_1 за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року, що передбачено п. 3.4 договору про відступлення права вимоги щодо моменту передачі майнових прав.
10 серпня 2022 року відповідачка підписала повідомлення про відступлення прав вимог за кредитним договором № 6205908777 від 10 серпня 2022 року від ТОФ "ФК "ЦФР" до АТ "Таскомбанк", згідно якого вона також визнала, що новим кредитором у вказаних кредитних правовідносинах стане АТ "Таскомбанк", жодних заперечень не зазначила.
На підставі викладеного, відступлення права грошової вимоги до відповідачки та набуття такого права АТ "Таскомбанк" відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачка частково виконувала умви договору з якими вона ознайомилася підписавши його.
Пункт 1.2 кредитного договору передбачає сплатиту проценту (щомісячні проценти в розмірі 2,49 % від суми кредиту, річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором) за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Також, як було зазначено відповідачка підписала паспорт кредиту, яким передбачено сплату 0,01 % річних відсотків від суми боргу та 2,49 % щомісячних процентів від суми кредиту, і передбачено графік повернення кредиту та процентів, з якими відповідачка погодилась, підписавши його.
Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентних ставок плати за користування кредитом: щомісячна процентна ставка 2,49 % від суми кредиту та річна процентна ставка 0,01 % від суми кредиту, а тому, вимоги про стягнення процентів є обґрунтованими, оскільки такі умови прямо передбачені кредитним договором та паспортом кредиту до вказаного кредитного договору, які особисто підписані відповідачкою, відтак, остання була обізнана з такими умовами договору перед його укладанням.
Наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості, враховуючи, що позивачем надані докази отримання кредитних коштів.
За ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідачка з умовами договору була ознайомлена, підписала кредитний договір, однак порушила його умови.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: