Справа № 212/6684/25
2/212/3778/25
28 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вершиніна Олена Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів,
10 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вершиніна О.М., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.09.2020 по 31.05.2025 у розмірі 1 981 008,72 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 12.09.2019 з відповідача на користь позивача стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, до досягнення сином повноліття. Згідно з довідкою-розрахунком наданою державним виконавцем у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів у період з 01.09.2020 по 31.05.2025 у загальній сумі 320 637,15 грн. Відповідно до проведеного розрахунку загальна сума пені за порушення відповідачем аліментних зобов'язань станом на 31.05.2025 становить 1 981 008,72 грн.
Ухвалою судді від 23 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи на 22 вересня 2025 року, роз'яснено учасникам справи їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року відкладено судовий розгляд справи на 28 жовтня 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
Позивач ОСОБА_1 та її представник Вершиніна О.М. в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Відповідач повторно не з'явився до суду, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини своєї неявки не повідомив, відзив не подав.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до частин 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 січня 2017 року, який був розірваний на підставі рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2021 року (а.с. 9-11).
Сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого на підставі судового наказу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2019 року стягнуті з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), щомісяця, до повноліття дитини (а.с. 12-14).
09 грудня 2019 року головним державним виконавцем Теплицького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області відкрито виконавче провадження ВП № 60823518, що підтверджується відповідною постановою копія якої була надіслана стягувачу та боржнику (а.с. 18-19).
Відповідно до розрахунку ст.державного виконавця Бершадського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) О. Громлюк заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29.08.2019 по 31.05.2025 становить 446 010,77 грн, що включає у тому числі штраф 94 422 грн та виконавчий збір 28 326,60 грн (а.с. 15-17).
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
За положеннями ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
При розрахунку заборгованості, суд бере до уваги надану позивачем розрахунок державного виконавця, яким визначено, що розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29 серпня 2019 року по 31 травня 2025 року становить 323 262,17 грн.
При цьому суд враховує відсутність відомостей про оскарження вказаного розрахунку заборгованості в судовому порядку, в матеріалах справи відсутні докази на спростування цього боргу.
Стаття 196 СК України передбачає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів виникає з часу набрання рішенням законної сили.
Як роз'яснено у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначена уст. 196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту ст. 196 СК України, суд повинен встановити факт заборгованості зі сплати аліментів і наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки. При цьому право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виходячи з наведеного, законодавець не ставить обов'язок по сплаті аліментів, у разі обізнаності платника аліментів про їх стягнення, в залежність від стягнення таких за виконавчим листом шляхом відрахування із заробітної плати чи іншого доходу, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, підлягають обов'язковому виконанню.
Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за заявлений нею період.
Згідно із ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення пені у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму (постанова Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року, справа №572/1762/15-ц).
Перевіривши поданий суду розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, суд вважає, що розмір пені позивачем обраховано вірно, проте позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 196 СК України.
Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 323 262,17 грн (446 010,77 грн - штраф 94 422 грн - виконавчий збір 28 326,60 грн).
Отже, відповідно до абз.2 ч. 1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості, яка становить 323 262,17 грн та розміром застосованих заходів примусового виконання у виді штрафу у розмірі 94 422 грн і становить 228 840,17 грн.
Ураховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 196 СК України, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів у період з вересня 2020 року по травень 2025 року підлягає задоволенню частково у сумі 228 840,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 288, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вершиніна Олена Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 228 840 (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот сорок) грн 17 коп.
У задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 2 288, 40 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений та підписаний 28 жовтня 2025 року.
Суддя: О. В. Колочко