Апеляційне провадження
№22-ц/824/14796/2025
23 жовтня 2025 року місто Київ
справа №757/49321/23-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.,
перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хайнацького Є.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про встановлення факту постійного проживання на території України,-
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області 23 липня 2025 року подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суд».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для сплати судового збору та подання до Київського апеляційного суду квитанції про оплату.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року направлялася Центральному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до електронного кабінету 15 вересня 2025 року та була доставлена 15 вересня 2025 року о 14:35:42 год, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Також, ухвала Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року направлялася представнику заінтересованої особи - Білоруцькому В.М. до електронного кабінету 15 вересня 2025 року та була доставлена 15 вересня 2025 року о 14:25:35 год, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Відповідно до п.п.2, 5 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, доставлення ухвали Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху до електронного кабінету особи є доказом отримання апелянтом зазначеного судового рішення (ухвали) суду апеляційної інстанції.
Проте, апелянтом вимоги встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року не виконані, а тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Так, прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Крім того, як наголошує у своїх рішенням Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки, недоліки апеляційної скарги встановлені ухвалою апеляційного суду від 10 вересня 2025 року усунуті не були, тому згідно з ст.185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню.
Повернення апеляційної скарги не перешкоджає апелянту повторно звернутися з апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог ст.356 ЦПК України.
У зв'язку з наведеним, повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, апелянт має право повторного звернення до суду із апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу заінтересованої особи Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Хайнацького Є.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській областіпро встановлення факту постійного проживання на території Українивизнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: