Справа № 759/11070/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5500/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12024100080000154 від 13.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину та вчинення якого передбачає покарання у виді виключно позбавлення волі. Також наявний ризик впливу на свідків, які не були допитані під час судового розгляду, наявний і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки встановлено, що ОСОБА_9 в період часу до якого відноситься діяння, в скоєнні якого він обвинувачується, виявляв ознаки біполярного афективного розладу, стан ремісії, на даний час немає медичних застережень щодо неможливості перебування обвинуваченого ОСОБА_9 в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 02 листопада 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а обізнаність обвинуваченого про тяжкість можливого покарання обґрунтовує ризик його ухилення від суду та невиконання процесуальних рішень, також існує ризик впливу на свідків, оскільки деякі з них є його знайомими з дитинства та йому відомі їхні адреса проживання, а один із ключових свідків ще не допитаний. Крім того, суд визнав,що не виключена можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва скасувати та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт.
В обґрунтування апеляційній скарзі захисник вказує, що лише зазначення в клопотанні прокурора про те, що обвинувачений намагатиметься переховуватися від суду чи вчиняти інші дії, направлені на протидію розслідуванню чи судовому розгляду, буде впливати на потерпілого чи свідків є недостатнім. Зазначене повинно підтверджуватися відповідними матеріалами, проте жодних належних та допустимих доказів того, що обвинувачений буде впливати на свідків, потерпілого, намагатиметься переховуватися від органів досудового розслідування, вчиняти інші кримінальні правопорушення прокурором не наведено.
Також звертає увагу, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, але проживає у м. Києві з дружиною та сином, що вказує на наявність міцних соціальних зв'язків.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисників, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_9 має такий стан здоров'я, який перешкоджає йому перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Наявність у обвинуваченого дружини, сина та місця проживання не є тими стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Також судом переконливо мотивовано факт не застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, з висновком суду колегія суддів погоджується.
У змісті ухвали не встановлено суперечностей, що могли нівелювати встановлені судом ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Твердження захисника ОСОБА_7 про відсутність доказів перебування ОСОБА_9 у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння під час події, не є предметом розгляду суду апеляційної інстанції під час розгляду питання подальшого тримання особи під вартою, оскільки зазначені обставини мають встановлюватися судом першої інстанції при вирішенні питання про доведеність чи недоведеність висунутого обвинувачення.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_9 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: