Справа № 370/2734/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5487/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
21 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілих ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 149, ч. 3 ст. 152, ч. 6 ст. 153, ч. 1,2 ст. 156, ч. 1,4 ст. 301-1 КК України.
Під час судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, які мають високий ступінь суспільної моральності та небезпеки, зумовлені тяжкими наслідками, санкції яких передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років або ж довічне позбавлення волі, тому існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду. Крім того, вважає, що існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те, що обвинувачений може знищити, переховувати або спотворити будь-які із речей або документів, які мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень шляхом вжиття заходів, спрямованих на їх знищення. Також вказує на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, законного представника, особу, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, з якою останній вчиняв кримінальні правопорушення, на свідків , а також на експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні. Крім того, вважає, що існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких останній обвинувачується. Вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, а тому для забезпечення виконання процесуальних обов'язків, а також належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду у даному кримінальному провадженні необхідно застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Звертає увагу суду, що обвинуваченому інкриміновано 32 епізоди кримінальних правопорушень та повідомила, що обвинувачений намагається зв'язатися з потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_9 до 02 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано, що обвинувачений може вчиняти, в подальшому, дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у вид позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Крім того суд погоджується, що існують ризики, що обвинувачений може знищити, переховуватися або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, шляхом вжиття заходів, спрямованих на знищення доказів. Також суд погодився з доводами прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків, експерта та спеціаліста, хоча останній є мінімальним.
Суд у своїй ухвалі також взяв до уваги, що обвинувачений ОСОБА_9 не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при цьому суд дійшов висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, може не забезпечити йому належної процесуальної поведінки.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний, захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не враховано особу обвинуваченого, який має похилий вік, і, незважаючи на це, перебуває на службі у Збройних Силах України, 08.09.2023 комісією ВЛК його визнано обмежено придатним для служби, обвинувачений має дружину, у якої інвалідність ІІІ групи, з якою проживають і зареєстровані по одній адресі, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Також зазначив, що командир військової частини НОМЕР_1 надав суду письмову згоду та клопотання про переведення ОСОБА_9 до цієї військової частини та надав рекомендаційний лист про прийняття його на службу.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_9 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються лише на припущеннях, є безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, і така ймовірність прокурором доведена.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Посилання захисника на відсутність обґрунтувань неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції надано оцінку кожному із заявлених прокурором ризиків та підтверджено їх існування та суд прийшов до висновку про наявність підстав для продовження дії саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянта про наявність в обвинуваченого дружини з третьою групою інвалідності, постійного місця проживання з нею, самі по собі не можуть слугувати підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, адже наведені обставини не можуть підтверджувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого та відсутність ризиків, з якими закон пов'язує можливість продовження строку дії такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: