Справа № 761/36712/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7822/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна.
Накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H.
У задоволенні вимог клопотання прокурора про арешт грошових коштів у сумі 40 тис. дол. США. - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині задоволених вимог клопотання прокурора, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що майно, яке було вилучене слідчим в ході обшуку 28.08.2025, не відповідає критеріям, як визначені ст.98 КПК України, оскільки воно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його сліди та не було отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вказує також на відсутності правових підстав для накладення арешту на мобільний телефон та комп'ютер.
Крім того, апелянт зазначає, що додані до клопотання матеріали не містять відомостей про те, що ОСОБА_7 яким-небудь чином причетна до обставин, які підлягають встановленню у даному кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою в частині відмовлених вимог клопотання, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в цій частині та постановити нову ухвалу, якою повністю задовольнити клопотання про арешт майна в повному обсязі.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що накладення арешту на грошові кошти, які було відшукано та вилучено під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 є об'єктивно необхідним, оскільки їх визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки проголошення резолютивної частини ухвали відбулося без участі власника майна та прокурора, а копію оскаржуваної ухвали прокурор не отримував, а апеляційну скаргу прокурор ОСОБА_8 подала 09.10.2025, тому колегія суддів вважає, що прокурору слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника ОСОБА_6 , який підтримав доводи апеляційної скарги сторони захисту, пояснення прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) ОСОБА_9 та його заступниками - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , із залученням третіх осіб, організовано протиправний механізм, пов'язаний із перешкоджанням законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом постачання неякісних ІНФОРМАЦІЯ_3 за завищеними цінами та розкрадання державних коштів під час виконання державних оборонних замовлень.
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є компанією з серійного виробництва ІНФОРМАЦІЯ_3, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_4, яка поставляє свою продукцію обладнану спеціальними ІНФОРМАЦІЯ_5 на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_6» ІНФОРМАЦІЯ_7.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, з метою здешевлення серійного виробництва легкої ІНФОРМАЦІЯ_8» та отримання незаконного надприбутку із держзамовлень, директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» ОСОБА_9 , за попередньою змовою із своїми заступниками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з грудня 2024 року організували закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_10.
Для штучного завищення вартості авто, у 2025 році директор ОСОБА_12 від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» уклав імпортні контракти щодо постачання ІНФОРМАЦІЯ_11 із підконтрольними ІНФОРМАЦІЯ_12 компаніями: «ІНФОРМАЦІЯ_13.» та «ІНФОРМАЦІЯ_14.», згідно яких вартість машини зросла до 59 тис. доларів США.
Під час тестування в I кварталі 2025 року працівниками ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» легких ІНФОРМАЦІЯ_15, зафіксовано низькі швидкісні параметри, які обмежують можливості автомобіля, особливо по бездоріжжю та пересіченій місцевості, низьку динаміку по шосе, постійний вихід із ладу АКПП у зв'язку з низькою потужністю атмосферного двигуна та понаднормовими навантаженнями на нього. Для збільшення потужності двигуна, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» активно зверталось до українських автокомпаній щодо можливості дообладнання ІНФОРМАЦІЯ_16, проте результат відсутній.
Разом із тим, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9», володіючи інформацією про низькі технічні показники своєї легкої ІНФОРМАЦІЯ_8», що впливають на продуктивність і експлуатаційні якості даного авто, умисно, з метою отримання надприбутку, діючи з корисливих мотивів, здійснює їх поставку одному з державних замовників за штучно завищеними цінами.
Згідно отриманих матеріалів, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» у період із 07.04.2025 по 13.05.2025 на виконання контракту № НОМЕР_3, укладеного з Адміністрацією Держприкордонслужби України на виробництво та постачання ІНФОРМАЦІЯ_3 «НОМЕР_4», ввезла на територію України через НОМЕР_5.
Крім того, директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_9 та його заступники - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , у змові з власником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» ОСОБА_13 та директором ОСОБА_14 , всупереч державним інтересам, з використанням свого службового становища налагодили механізм постачання ІНФОРМАЦІЯ_3 обладнаних засобами ІНФОРМАЦІЯ_18 неналежної якості, які не забезпечують їх ІНФОРМАЦІЯ_19.
Згідно п. 5 Постанови КМУ № 1275 від 11.11.2022 «Деякі питання здійснення ІНФОРМАЦІЯ_20 на період дії правового режиму воєнного стану» прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більш як 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку ціни несе виконавець державного контракту.
Проте, вищевказані особи, з корисливих мотивів, досягли згоди про встановлення на ІНФОРМАЦІЯ_21» засобів ІНФОРМАЦІЯ_18 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» різних модифікацій, виготовлених із дешевих компонентів низької якості та технічних характеристик за штучно завищеними цінами з метою отримання прибутку, що значно перевищує 25 %.
Так, під час проведення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» випробувань засобів ІНФОРМАЦІЯ_18 «ІНФОРМАЦІЯ_22.
Проте, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_9» продовжує закупати у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_17» різні модифікації засобу ІНФОРМАЦІЯ_18 «ІНФОРМАЦІЯ_23» за цінами вдвічі вищими від ринкових на системи ІНФОРМАЦІЯ_18 аналогічних за призначенням або більш досконалих.
28.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H; грошові кошти у сумі 40 тис. дол. США. на які не надано підтверджуючі документи.
Відповідно до постанови слідчого від 28.08.2025 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №22025000000000468.
10.09.2025 у кримінальному провадженні №22025000000000468 було призначено комп'ютерно-технічну експертизу щодо вилучених мобільних телефонів та комп'ютеру.
25.09.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва накладено арешт із забороною розпорядження та користування на майно, вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H.
У задоволенні вимог клопотання прокурора про арешт грошових коштів у сумі 40 тис. дол. США. - відмовлено.
Слідчий суддя виходив з того, що наявні достатні підстави вважати, що вказане майно, а саме: чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, а метою такого арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Разом з тим, слідчим суддею не встановлено, що грошові кошти у сумі 40 тис. дол. США мають правовий статус речового доказу, зокрема є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, частково задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на майно, з тих підстав, що вказане майно, а саме: чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H, у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Крім цього, 10.09.2025 у кримінальному провадженні №22025000000000468 було призначено комп'ютерно-технічну експертизу щодо вилучених мобільних телефонів та комп'ютеру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на чорнові записи на 13 арк.; мобільний телефон Iphone 15 Pro, imei: НОМЕР_1 ; ноутбук ASUS, s/n: R9NXCV18T95539H, які вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Посилання представника власника майна на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що арештоване майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Також колегією суддів відхиляються доводи представника апелянта про відсутності правових підстав для накладення арешту на мобільний телефон та комп'ютер, з огляду на таке.
Так, згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп'ютерних даних.
Приписами ч. 5 ст. 237 КПК України визначено, що при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.
Положення ч. 7 ст. 237 КПК України при проведенні огляду уповноважують слідчого, прокурора оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. При цьому, такі речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з тим, ч. 2 ст. 168 КПК України передбачає, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
У свою чергу, в силу приписів ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається зі змісту протоколу обшуку мобільні телефони та ноутбук, вилучені у ході обшуку, містять інформацію, яка має значення для даного кримінального провадження, відтак, слідчим прийнято рішення про їх вилучення.
Також, 10.09.2025 у даному кримінальному провадженні призначено комп'ютерну-технічну експертизу, для проведення якої надано, вилучені в ході проведення обшуку, мобільні телефони та ноутбук.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника власника майна про те, що клопотання прокурора та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру в тому, що власник майна може сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчим суддею безпідставно відмовлено у накладенні арешту на грошові кошти у сумі 40 тис. дол. США. відхиляються колегією суддів, позаяк органом досудового розслідування не доведено відповідності грошових коштів у сумі 40 тис. дол. США критеріям, викладеним у ст. 98 КПК України, а саме, що вони є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо формального характеру постанови слідчого в частині визнання грошових коштів речовими доказами, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідають грошові кошти у сумі 40 тис. дол. США., які вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи представника власника майна та прокурора стосовно незаконності ухвали слідчого судді колегія суддів вважає непереконливими.
Інші зазначені в апеляційних скаргах доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити прокурору Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року.
Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 та прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_15
Судді:
ОСОБА_16 ___________