Справа № 372/5038/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7219/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
16 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, у кримінальному провадженні №12025111230001576 від 09 травня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного, окрім як нічного домашнього арешту, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти ризикам, наявним у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора ОСОБА_10 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження вбачається, що 19.08.2025 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України (кримінальне провадження № 12025111230001576).
Розпорядженням секретаря Обухівської міської ради Київської області від 04.07.2023 № 334 на посаду директора комунального некомерційного підприємства Обухівської міської ради «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» (далі за текстом - КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ»), з 05.07.2023 призначено ОСОБА_12 .
Крім того, 05.07.2023 між виконавчим комітетом Обухівської міської ради в особі секретаря Обухівської міської ради ОСОБА_13 та ОСОБА_12 укладено контракт з керівником КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» (далі за текстом - контракт).
05.07.2023 наказом директора КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» № 424-к ОСОБА_12 призначено на посаду директора КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» з 05.07.2023 з граничним строком перебування на посаді протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
ОСОБА_12 , будучи директором КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ», відповідно до Статуту Підприємства, має відповідні повноваження та є відповідальною за керівництво діяльністю КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» на підставі трудового контракту від 04.07.2023.
Таким чином, зважаючи на обсяг повноважень, ОСОБА_12 на час вчинення кримінального правопорушення була директором КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ», виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, несла відповідальність за ведення господарської діяльності, а також фінансово-економічний стан підприємства, тобто відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України, являлась службовою особою.
Однак, ОСОБА_12 , обіймаючи посаду директора КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ», зловживаючи службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, всупереч інтересам служби, вирішила стати на злочинний шлях та вчинити ряд злочинів у сфері службової діяльності за наступних обставин.
Так, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, у ОСОБА_12 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, для вчинення якого вона домовилась із іншими працівниками лікарні, зокрема: медичним директором ОСОБА_7 , головним бухгалтером ОСОБА_14 та завідуючою - лікарем-невропатологом інсультного відділення ОСОБА_15 , які погодились на спільне вчинення кримінальних правопорушень.
Так, згідно версії органу досудового розслідування за наведених у клопотанні обставин, медичний директор ОСОБА_7 , виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, за попередньою змовою з директором КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» ОСОБА_12 , головним бухгалтером ОСОБА_14 , та завідувачем - лікарем-невропатологом інсультного відділення ОСОБА_15 , зловживаючи своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, у невстановлені досудовим розслідуванням час та дату але не пізніше листопада 2023 року, перебуваючи в службовому приміщенні КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ» в м. Обухів Київської області по вул. Каштанова, 52, шляхом внесення недостовірних відомостей до електронної системи охорони здоров'я про надані медичні послуги за пакетом «Надання медичної допомоги при гострому мозковому інсульті», що не відповідає обсягу та якості наданої послуги, визначеної НСЗУ та клінічними протоколами МОЗ України, вчинив зловживання своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи - КНП ОМР «Обухівська БЛІЛ», за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, в особі НСЗУ, у вигляді збитків, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на загальну суму 2 479 115,00 гривень.
27.08.2025 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, з покладенням обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого.
Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що органом досудового розслідування не доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність у клопотанні слідчого переконливого обґрунтування існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності вказаних ризиків, зокрема можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів встановила, що такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, характер кримінальних правопорушень та конкретні обставини інкримінованих дій.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні належним чином обґрунтовано, що усвідомлюючи тяжкість покарання, з метою уникнення відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На переконання колегії суддів, дійшовши висновків про недоведеність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та відмовивши у задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та їх наслідки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
На переконання колегії суддів, слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду належним чином не доведено, що з урахуванням даних про особу підозрюваного та його процесуальної поведінки, заявлені органом досудового розслідування ризики мають такий ступінь небезпеки та такий ступінь вірогідності, якому здатен запобігти лише запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби.
Дослідивши надані суду апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження та врахувавши конкретні обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі можливого визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв'язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді особистого зобов'язання,із покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі та документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень та наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані колегією суддів при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у межах кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру 27.08.2025 року, а тому граничним днем закінчення строку досудового розслідування є 27.10.2025 року.
За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, обов'язків, лише в межах граничного дня закінчення строку досудового розслідування, тобто до 27.10.2025 року.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 04 вересня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування, а саме до 27 жовтня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду у визначений час, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися із міста, у якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17 ___________