Справа № 755/11544/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7006/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру
ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Амрітсар, штат Пенджаб Республіки Індія, індійцю, громадянину Республіки Індія, паспорт громадянина Республіки Індія для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданий 29.01.2024, паспорт моряка № НОМЕР_2 , виданий 21.02.2018,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1 КК України,
за участю:
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого суддіДніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), про скасування повідомлення про підозру від 28.04.2025 року ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №4202201000000065 від 30.05.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1, ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28.08.2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги в інтересах громадянина Індії ОСОБА_7 на повідомлення останньому про підозру від 28.04.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 332-1 КК України та постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 28.04.2025 року, складене слідчим в ОВС - криміналістом 3 відділу слідчого управління з дислокацією в м. Київ Головного управління Служби безпеки України в АР Крим майором юстиції ОСОБА_10 та погоджене прокурором що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - начальником процесуального керівництва і публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту прокуратури АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_11 у межах кримінального провадження №4202201000000065 від 30.05.2022 року, ОСОБА_9 .
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що слідчий суддя ОСОБА_1 неодноразово демонстрував свою упередженість під час розгляду скарг і клопотань у цій справі, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, адже не ґрунтується на нормах кримінально процесуального та матеріального законів, постановлена з їх істотними та чисельними порушеннями.
22.09.2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала є абсолютно невмотивованою та відверто являє собою зневагу до суддівської професії та просто підриває довіру до правосуддя, адже у ній не наводяться мотиви відхилення чисельних доводів скарги щодо порядку складення, погодження, вручення спірного повідомлення про підозру та його обгрунтованості.
Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали складається з двох абзаців. Слідчий суддя ОСОБА_1 не вдався до деталізації відмови, таке судове рішення має бути обов'язково скасованим, воно не відповідає ані букві закону, ані його духу.
Разом з тим, інший слідчий суддя, голова Дніпровського районного суду м. Києва досить ретельно та детально описала мотиви, за яких спірне повідомлення про підозру від 28.04.2025 року є незаконним і підлягає скасуванню.
Захисник вказує на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 складене 28.04.2025 року, а опубліковане в газеті «Урядовий кур'єр» №87 (8012) від 30.04.2025 року.
Згідно копії паспорту, особа у відношенні якої складено підозру, є громадянином Республіки Індія.
Про перебування ОСОБА_7 на час складання підозри на тимчасово окупованій території чи в рф не вказується.
Відтак, на думку апелянта, повідомлення про підозру ОСОБА_9 , який є громадянином Республіки Індія, мали бути вручені згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Так, Законом України № 662-IVвід 06.03.2003 ратифіковано Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах.
Згідно зі ст. 1 Договору, відповідно до цього Договору, договірні сторони надають одна одній якнайширшу взаємну правову допомогу в кримінальних справах. Для цього Договору взаємна правова допомога надаватиметься незалежно від того, яка допомога запитується, чи має бути надана судом або іншим компетентним органом.
Зокрема передача документів і предметів визначені ст. 7 Договору.
У ході розгляду не встановлено вжиття вказаних вище дій. Також слідчий суддя не може залишити поза увагою той факт, що оскаржуване повідомлення про підозру та повістка про виклик були опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» українською мовою, яка є незрозумілою для громадянина Індії ОСОБА_7 . Більше того, доступ до зазначеного друкованого видання на території Республіки Індія є об'єктивно утрудненим, що унеможливлює ознайомлення особи із його змістом. За таких обставин, оприлюднення мінімального обсягу даних у газеті не може вважатися належним інформуванням особи про зміст підозри та про сам факт її наявності, оскільки такий спосіб повідомлення фактично позбавляє підозрюваного можливості реалізувати свої процесуальні права.
Більш того, як слушно вказується у скарзі, відповідно до ч. 1 ст. 573 КПК запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв'язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року або особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі і невідбутий строк становить не менше чотирьох місяців. Однак, розшук (ані національний, ані міжнародний) стороною обвинувачення не ініційовано, екстрадицію, відповідно, також.
Тобто, йдеться про дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру.
За умов даного кримінального провадження не йдеться про застосування належної правової процедури щодо умов його вручення, визначених КПК.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру має містити анкетні відомості особи (прізвище, ім'я по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру.
Згідно п.22 ч.1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відноситься мова кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
Сторона обвинувачення не залучила перекладача, англійською мовою ані слідчий, ані прокурор професійно не володіють, документів на спростування цього матеріали провадження не містять.
Слідчим та прокурором зроблено 4 помилки у прізвищі та імені ОСОБА_7 .
Факт помилок слідує з офіційного перекладу паспорту особи, у відношенні якої, як вказує сторона обвинувачення, нею складено повідомлення про підозру. А саме переклад з англійської мови на українську мову зроблений перекладачем та який засвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Тому вказане, за обставин констатації порушення умов вручення повідомлення про підозру, не може залишатись поза увагою, адже попри все вказує на порушення п.2 ч.1 ст. 276 КПК України.
Крім того адвокат звертає увагу суду на те, що підозрюваного викликали оголошенням в газеті «Урядовий кур'єр» від 30.04.2025 року на 06.05.2025, тобто за шість днів, а не за п'ятнадцять.
В судове засідання підозрюваний та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та підозрюваного, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відповідно до вимог ч.2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 5, 72, 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Створення та діяльність органів іноземної держави на тимчасово окупованій території України - Автономна Республіка Крим (далі - ТОТУ АР Крим) призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України та порушення її суверенітету.
Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII, визначено, що тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії РФ є: сухопутна територія та повітряний простір Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії РФ з 20.02.2014.
У зв'язку з цим, зазначений закон встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, країною членом якої зокрема є РФ та Україна, переважною більшістю голосів проголосувала за прийняття Резолюції від 27.03.2014 №A/RBS/68/262, якою визначила, що референдум, проведений на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя 16.03.2014, не був санкціонований Україною, підтвердила свою прихильність суверенітету, політичній незалежності, єдності і територіальній цілісності України в її міжнародно-визнаних кордонах; закликали всі держави відмовитися і утримуватися від дій, спрямованих на часткове або повно порушення національної єдності і територіальної цілісності України, в тому числі будь-яких спроб змінити кордони України за допомогою загрози силою або її застосування, або інших незаконних засобів; підкреслила, що референдум, проведений в АР Крим та м. Севастополі, 16.03.2014, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Натомість, громадянин Республіки Індія ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи капітаном судна «ANKA» (ІМО:9365415), власником якого є компанія «FAB PETROL DOO» (IMO: 6281827), яка зареєстрована в Чорногорії за адресою: С/О: JK Ltd Makedonska G20, 85000, Bar, Montenegro), достеменно знаючи про офіційне закриття морських портів на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, вирішив проігнорувати Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 №A/RES/68/262 та порушити законодавство держави Україна, зокрема: ст.ст. 1, 2, 5, 17 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 2, 5, 6, 18 Закону України «Про прикордонний контроль», ст.ст. 5, 10, 11, 17 Закону України «Про морські порти України», наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255, норми міжнародного морського права: ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ст.ст. 5, 6, 10 Конвенції ООН про відкрите море 1958 року, ст.ст. 1, 2, 17 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 року, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), будучи капітаном судна «ANKA» (IMO: 9365415), передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.11.2024, здійснив незаконний захід до закритого Україною Севастопольського морського торговельного порту, що знаходиться на тимчасово окупованій РФ території України (м. Севастополь), в порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, з метою подальшого завантаження насінням пшениці, захопленою країною-агресором на окупованих територіях України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що дозволяють завантаження та вивезення вказаного товару за межі митної території України.
Разом з цим, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), усвідомлюючи злочинний характер своїх дій при здійсненні входу до закритого морського порту України на тимчасово окупованій РФ території України (м. Феодосія) з використанням судна «ANKA» (ІМО: 9365415), з метою приховання своєї протиправної діяльності, періодично здійснював вимкнення системи «AIS» (Автоматичної ідентифікаційної системи Automatic Identification System), вказаного судна та вносив до неї фіктивні відомості щодо курсу слідування судна, з метою подальшого уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, а саме у порушенні порядку в?їзду на тимчасово окуповану територію України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчиненого службовою особою з використанням службового становища.
Крім того, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи капітаном судна «ANKA» (ІМО: 9365415), власником якого є компанія «АВ PETROL DOO» (IMO: 6281827), яка зареєстрована в Чорногорії за адресою: С/О: JK Ltd Makedonska G20, 85000, Bar, Montenegro), вирішив повторно проігнорувати Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 27.03.2014 № A/RES/68/262 та повторно порушити законодавство держави Україна, зокрема: ст.ст. 1, 2, 5, 17 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 4, 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст. 2, 5, 6, 18 Закону України «Про прикордонний контроль», ст.ст. 5, 10, 11, 17 Закону України «Про морські порти України», наказ Міністерства інфраструктури України від 16.06.2014 № 255, норми міжнародного морського права: ст. 94 Конвенції ООН з морського права 1982 року, ст.ст. 5, 6, 10 Конвенції ООН про відкрите море 1958 року, ст.ст. 1, 2, 17 Конвенції ООН про територіальне море та прилеглу зону 1958 року.
Так, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи капітаном судна «ANKA» (ІМО: 9365415), передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.11.2024 року, діючи повторно, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, забезпечивши завантаження судна 4644,5 т. насінням пшениці, захопленої країною-агресором на окупованих територіях України, не оформлюючи при цьому жодних документів в компетентних органах України, що дозволяють завантаження та вивезення вказаного товару за межі митної території України, здійснив незаконний вихід із закритого Україною Севастопольського морського торговельного порту, що знаходиться на тимчасово окупованій РФ території України (м. Севастополь).
При цьому, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), усвідомлюючи злочинний характер своїх дій при здійсненні виходу із закритого морського порту України на тимчасово окупованій РФ територій України (м. Севастополь) з використанням судна «ANKA» (LMO: 9365415), з метою приховання своєї протиправної діяльності, періодично здійснював вимкнення системи «AIS» (Automatic Identification System, Автоматичної ідентифікаційної системи) вказаного судна та вносив до неї фіктивні відомості щодо курсу слідування судна, з метою подальшого уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення даного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_12 ( ОСОБА_12 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, а саме у порушенні порядку виїзду з тимчасово окупованої території України з метою заподіяння шкоди інтересам держави, вчиненого повторно, службовою особою з використанням службового становища.
28.04.2025 року ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1, ч. 2 ст. 332-1 КК України.
19.08.2025 року адвокат ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із скаргою на повідомлення про підозру від 28.04.2025 року, у кримінальному провадженні №42022010000000065 від 30.05.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332-1, ч. 2 ст. 332-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 28 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), на повідомлення про підозру.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що зміст повідомлення про підозру відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в них зазначені всі відомості, передбачені ст. 277 КПК України, а також дотримано вимоги ст.ст. 276-278 КПК України щодо порядку вручення повідомлення про підозру, що не є порушенням норм чинного законодавства.
Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя першої інстанції дійшов висновку, що при здійсненні повідомлення про підозру, органом досудового розслідування було дотримано вимоги положень ст. 276-278 КПК України, а тому скарга захисника задоволенню не підлягає.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваною є особа, якій у порядку, передбаченому КПК України, вручено повідомлення про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до змісту ч.ч. 1, 2 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні регулюється ст. 135 КПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається з матеріалів провадження, повідомлення від 28 квітня 2025 року ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332-1 КК України, відповідає в повному обсязі зазначеним вимогам ч. 1 ст. 277 КПК України, а також було вручене у відповідності до вимог ст. 278 КПК України. Зокрема, 28 квітня 2025 року, тобто в день складення такого повідомлення про підозру, було скеровано на адресу газети «Урядовий кур'єр» лист щодо публікації повідомлення ОСОБА_7 про підозру, а також повістки про виклик останнього до органів досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру, оскільки ОСОБА_14 ( ОСОБА_7 ) на той час за наявною у органів досудового розслідування інформацією перебував на тимчасово окупованій території, у зв'язку з чим його було оголошено у розшук. При цьому вказане повідомлення про підозру було також опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, тобто органом досудового розслідування в повній мірі були дотримані вимоги ч. 8 ст. 135 КПК України і іншого порядку вручення у таких випадках повідомлення про підозру будь-якій особі, яка виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, чи на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, кримінальним процесуальним законом не визначено.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на те, що стороною обвинувачення було порушено умови вручення повідомлення про підозру ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам ст.ст. 276, 277 КПК України, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. До того ж, таке повідомлення про підозру стосується саме порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та порядку виїзду з тимчасово окупованої території України, в обох випадках з метою заподіяння шкоди інтересам держави (ч. 2 ст. 332-1 КК України), а це, в свою чергу, вказує на правильність дій органів досудового розслідування здійснити повідомлення ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) про підозру у відповідності до вимог ч. 8 ст. 135 КПК України.
Дослідивши матеріали провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий вчинив всі можливі, передбачені законом дії, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
За таких обставин, колегія суддів, вважає недоведеними твердження адвоката ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 ) було вручено повідомлення про підозру у неналежний спосіб.
Враховуючи викладене, підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_9 ( ОСОБА_7 )
Щодо посилань сторони захисту з приводу порушення права на захист підозрюваного, та реалізацію своїх прав, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підпункт "е" п. 3 ст.6 Конвенції) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.
Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.
Для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача, установлення зазначених обставин має бути "поза розумним сумнівом".
При цьому чинниками для з'ясування розуміння особою вказаних обставин Конвенція та практика ЄСПЛ визначають: 1) тривалість проживання у державі ведення судочинства; 2) рівень освіти, час та місце її здобуття; мова навчання; 3) рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації.
Зважаючи на обставини кримінального провадження, а також вручення підозрюваному повідомлення про підозру у відповідності до вимог ч.8 ст. 135 КПК України, колегія суддів відхиляє доводи захисника про порушення права підозрюваного на захист в частині незалучення захисника та перекладача, оскільки не вважає їх безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.135 КПК повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до ст. 551 КПК України, суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.
Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.
У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.
У разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно усунути, або з поясненням причин неможливості направлення запиту.
Щодо доводів захисника про те, що органом досудового розслідування попри наявність Договору між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, було здійснено публікацію в газеті «Урядовий кур'єр», колегія суддів з посиланням на вищезазначені норми права зазначає, що оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» публікують у кримінальних провадженнях, коли потрібно повідомити про підозру або викликати особи, яка переховується від слідства, але її місцезнаходження невідоме. Запит про міжнародну правову допомогу направляють, коли необхідно провести процесуальні дії за кордоном, наприклад, викликати особу на допит до іншої країни, про що йдеться в міжнародних договорах, а тому з огляду на відсутність у органу досудового розслідування на час складання повідомлення про підозру відповідної інформації про точне місцезнаходження підозрюваного, було вчинено відповідну процесуальну дію, передбачену ч.8 ст. 135 КПК України.
Щодо помилок у прізвищі ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), не дотримання строку виклику іноземної особи для проведення процесуальної дії та не здійснення перекладу повідомлення про підозру з української мови на мову, якою володіє ОСОБА_14 ( ОСОБА_7 ), то з огляду на відсутність у органу досудового розслідування на час складання повідомлення про підозру відповідної інформації, а також з огляду на те, що на суть самого повідомлення про підозру, визначеного в ч. 1 ст. 277 КПК України, це не впливає, колегія суддів вважає дані доводи апелянта необґрунтованими.
Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається апелянт, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, перевіркою матеріалів судового провадження в апеляційному порядку колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4