Ухвала від 15.10.2025 по справі 759/21837/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/21837/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7792/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України підполковника поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001669, внесеного до ЄРДР 15.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 терміном на 60 діб, в межах строку досудового розслідування до 20.11.2025 року включно без визначення розміру застави з утримуванням його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор МЮ України».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 22.09.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постановити нову ухвалу, якою застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням необхідних обов'язків на підозрюваного. В разі, якщо суд прийде до переконання про законність продовження обраного заходу, визначити заставу з урахуванням майнового стану підозрюваного ОСОБА_7 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Адвокат зазначає, що у оскаржуваному рішенні слідчий суддя посилається на доведеність ризиків прокурором.

Однак, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, слідчим суддею не наведено обґрунтування, які саме обставини доводять існування ризиків, крім повного, ідентичного копіювання тексту клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу.

Апелянт зазначає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше судимий за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК країни, тобто за тяжкі злочини, за які відповідно до ст. 12 КК України передбачені покарання у вигляді позбавлення волі.

Однак, існування даного ризику не підтверджується фактом притягнення ОСОБА_7 до відповідальності за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, оскільки не має ніякого відношення до підозри, пред'явленої за 3 ст. 307 КК України.

Крім того, органом досудового розслідування не надано суду доказів, що ОСОБА_7 ухилявся від явки до суду або до правоохоронних органів у вищевказаних кримінальних провадженнях чи до суду. Більш того, ОСОБА_7 був звільнений від відбування покарання за гарну поведінку умовно-достроково.

На думку захисника, вказаний ризик не обґрунтований, оскільки органами досудового розслідування у ОСОБА_7 вилучено документ, який надає право виїхати за кордон, а саме закордонний паспорт. Сам ОСОБА_7 є особою мобілізаційного віку та на теперішній час перетнути Державний кордон України у нього не має можливості.

Адвокат зазначає, що підозрюваний одружений та має стійкі соціальні зв'язки.

22 лютого 2025 року ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_10 .

Створене подружжя проживало з батьками дружини за адресою: АДРЕСА_2 , і лише за декілька місяців до затримання підозрюваного почали проживати окремо на орендованій квартирі.

Крім того, міцні соціальні зв'язки підозрюваного з державою Україною підтверджуються наявністю родини в м. Кривій Ріг, де проживає мати та вітчим підозрюваного.

Апелянт зазначає, що суворість покарання є однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, яке загрожує особі у випадку визнання її винною.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі.

Ризик того, що підозрюваний незаконно впливатиме на свідків у кримінальному провадженні також є формальним і нічим не обгрунтованим, оскільки на теперішній час стороною обвинувачення не надано будь яких фактичних даних суду та доказів, які б могли свідчити про тиск на свідків з боку ОСОБА_7 , можливість пошуку з ними контакту, такі факти непроцесуальної поведінки не відомі і раніше. Окрім того, взагалі не зрозуміло про яких свідків у кримінальному провадженні йдеться.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є абстрактним та доведення його існування стороною обвинувачення взагалі проігноровано в клопотанні.

Захисник вказує, що на теперішній час відсутні будь-які докази про спроби перешкоджання з боку ОСОБА_7 органам досудового розслідування або суду з приводу виконання завдань кримінального провадження.

Стороною захисту у судовому засіданні зверталася увага суду, що стороною обвинувачення не доведено з посиланням на обставини, докази чи поведінку підозрюваного ОСОБА_7 про існування зазначених ризиків, які дають підстави стверджувати про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного.

Однак, у оскаржуваному рішенні оцінки даним твердженням надано не було, як не наведено причин, чому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.

На думку сторони захисту, слідчий суддя не вмотивовано не визначив розмір застави, пославшись на норму п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, не врахувавши наступне.

Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, у випадку підозри за злочини, передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 307 КК України, суд може не визначати заставу. Тобто законодавець надав суду право, а не обов'язок відмовлятися від визначення застави.

При цьому, суд не врахував існуючі обставини, передбачені ст.177 КПК України.

Злочин, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_7 , вчинений без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей.

Застава попередньо у даному кримінальному провадженні не обиралася, та не порушувалась підозрюваним.

При цьому згідно повідомленої підозри, мова йде про можливу причетність ОСОБА_7 у двох епізодах.

Скаржник зауважує, що за місцем проживання ОСОБА_7 не було вилучено наркотичних засобів, він добровільно видав комп'ютерну техніку та телефон під час обшуку.

Тобто, ОСОБА_7 своєю поведінкою на досудовому розслідуванні не дав жодних підстав вважати, що має намір перешкоджати слідству чи неналежно виконувати покладені на нього обов'язки.

Враховуючи вище викладене, сторона захисту вважає, що рішення слідчого судді є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, у зв'язку із чим на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України воно підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024000000001669 від 15.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

25.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 26.06.2025 року у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб, тобто до 26.08.2025 року.

Постановою заступника Генерального прокурора у вказаному кримінальному провадженні продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 25.09.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2025 року у відношенні підозрюваного ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.09.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.09.2025 року строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 25.12.2025 року.

19.09.2025 року (клопотання датоване 18.09.2025 року) старший слідчий в ОВС ГСУ НП України підполковник поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001669, внесеного до ЄРДР 15.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

На обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024000000001669 від 15.08.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи раніше притягненим до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, володіючи організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи та маючи на меті незаконне отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами та психотропними речовинами, вирішив продовжити вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та знову організувати систематичне незаконне їх придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та подальший їх збут.

Так, з метою реалізації свого злочинного наміру, у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не пізніше серпня 2024 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись у невстановленому досудовим розслідуванням місці, ОСОБА_11 , розуміючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками не лише для здоров'я конкретної особи, а й для здоров'я населення в цілому, здійснюватиметься в порушення вимог вищевказаних законів, а тому її провадження потребує чітких та узгоджених дій значної кількості людей та вжиття заходів суворої конспірації, маючи намір здійснювати таку діяльність протягом тривалого періоду часу, створив стійке об'єднання - організовану групу, до складу якої ним особисто з їх подальшим погодженням було залучено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Вищевказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, за попередньою змовою зорганізувалися в стійке об'єднання для спільної діяльності, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, розробивши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного учасника такої організованої групи, спрямованих на реалізацію цього плану, підкорюючись під час злочинної діяльності ОСОБА_11 , як керівнику організованої групи, який забезпечував керівництво, координацію кримінально-протиправної діяльності інших осіб та забезпечував функціонування організованої групи, свідомо виконуючи його вказівки.

Для забезпечення діяльності організованої групи, ОСОБА_11 розробив план вчинення вищевказаних злочинів, який передбачав наступне:

1) підібрати та залучити до протиправної діяльності осіб, які повністю визнаватимуть його авторитет як керівника і організатора, дотримуватимуться в суворому порядку встановлених ним неформальних правил поведінки, під час вчинення злочинів;

2) розподілити між залученими учасниками конкретні функції та завдання направлені на досягнення спільного протиправного результату, зокрема щодо незаконного придбання наркотичних засобів та психотропних речовин, їх фасування та розподілу між учасниками організованої групи, налагодження шляхів збуту наркотичних засобів та психотропних речовин;

3) організувати незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин шляхом так званих «закладок» та «майстер-кладів», тобто схованок, через які мав відбуватись незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин;

4) організувати незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин безконтактним способом шляхом пересилання за допомогою приватних поштових сервісів, в тому числі ТОВ «Нова Пошта» з використанням вигаданих анкетних даних та спеціально підібраних для таких відправлень абонентських номерів;

5) забезпечити недопущення викриття протиправної діяльності з боку співробітників правоохоронних органів, шляхом впровадження заходів конспірації;

6) розподіляти незаконно одержані в результаті такої діяльності грошові кошти між учасниками організованої групи в залежності від виконання покладених на них функцій та обов'язків.

При цьому для забезпечення стабільності та безпеки функціонування вказаної організованої групи під час підбору зазначених осіб враховувалися їх особисті якості, навички, здатність до підпорядкування та організації діяльності інших осіб, територіальну та сімейну спорідненість, схильність до вчинення правопорушень, визнання авторитету її лідера та безумовне підпорядкування.

Створена ОСОБА_11 організована група характеризувалась:

- стабільністю і згуртованістю свого складу;

- розробкою та узгодженням планів і методів вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту та незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин;

- наявністю визначених правил поведінки;

- домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами організованої групи у будь-який час;

- «спеціалізацією» злочинної діяльності учасників організованої групи, яка виражалась у вчиненні умисних дій, спрямованих на незаконний обіг наркотичних засобів, обіг яких обмежено - канабіс, кокаїн та особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), PVP;

- стабільністю членів організованої групи та детальної організації функціонування організованої групи;

- розподілом організатором грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності, між всіма її учасниками;

- об'єднаністю злочинних дій єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети;

- чіткою ієрархією, що полягає у підпорядкованості учасників організованої групи ОСОБА_11 ;

- маскуванням своїх злочинних дій, шляхом розроблення схеми реалізації наркотичних засобів, обіг яких обмежено - канабіс, кокаїн та особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), PVP, без особистих зустрічей між продавцем та покупцем.

Протягом періоду часу з серпня 2024 року по травень 2025 року ОСОБА_11 , являючись керівником організованої групи, здійснював її керування при вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, направлених на незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також подальший незаконний збут наркотичних засобів, обіг яких обмежено - канабіс, кокаїн та особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), PVP.

Дисциплінованість учасників організованої групи підтримувалася свідомим і беззаперечним виконанням вказівок ОСОБА_11 як її керівника та чітким розподілом ролей між її учасниками, останній керував нею, забезпечував її фінансування, організував вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, керував їх підготовкою та вчиненням, а також організовував приховування зазначеної кримінально протиправної діяльності.

Також, ОСОБА_11 , будучи керівником організованої групи, для досягнення максимального злочинного результату її злочинної діяльності та уникнення викриття їх протиправної діяльності правоохоронними органами, суворо дотримувався засобів конспірації та вимагав цього ж від інших учасників організованої групи.

Створене злочинне об'єднання діяло на території України і характеризувалося протягом усієї своєї діяльності такими ознаками:

- кількістю та стабільністю учасників, до якого увійшли 6 установлених осіб та невстановлені на даний час особи, які добровільно погодилися на вчинення особливо тяжких злочинів у складі організованої групи;

- стійкістю злочинного об'єднання, що виразилося в попередній зорганізованості її членів у спільне об'єднання для вчинення особливо тяжких злочинів; постійного контролю з боку керівника злочинного об'єднання при організації вчинення злочинів, керівництві в їх підготовці та здійсненні; наявності детально розробленого плану, який доведений всім її учасникам; визначенні способів і механізмів вчинення злочинів; чітким визначенням ролей учасників об'єднання, загального мотиву щодо вчинення злочинів, а також бажанням досягнення загального злочинного результату;

- використання загальних неформальних правил поведінки всередині організованої групи, які були обов'язковими для виконання та дотримувалися у суворому порядку всіма її учасниками, у т.ч. обов'язкове виконання вимог конспірації під час спілкування за допомогою засобів мобільного зв'язку, заборона контактувати з представниками правоохоронних та контролюючих органів, розголошувати інформацію про суть діяльності злочинного об'єднання та його складу, тощо;

- забезпечення фінансування організованої групи, що полягало у спрямовуванні витрат на придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, виплаті коштів членам організованої групи за виконання ними відповідних функцій.

Таким чином, ОСОБА_11 створив та очолив організовану групу зі стабільним складом, до якої увійшли окрім нього ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які заздалегідь зорганізувались у стійке об'єднання, після чого у період з 08.02.2025 по 28.05.2025, вчинили особливо тяжкі злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за наступних обставин.

ОСОБА_11 , будучи керівником організованої групи, діючи умисно, виконуючи відведену йому роль в організованій групі, до складу якої входили ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на виконання єдиного плану вчинення кримінальних правопорушень, відомого всім учасникам організованої групи, забезпечив у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, придбання ОСОБА_15 наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, його подальше зберігання з метою збуту, та збут шляхом відправлення через ТОВ «Нова пошта», тобто організував незаконне придбання, зберігання наркотичного засобу з метою збуту, а також його незаконний збут при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , діючи у складі організованої групи у якості виконавців, під керівництвом та за вказівками організатора ОСОБА_11 , реалізуючи спільний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, за невстановлених обставин, незаконно придбали наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс та помістили його в автомобіль марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , де стали незаконно зберігати з метою подальшого збуту шляхом так званого «майстер-кладу».

18.02.2025 року приблизно в 14.50 годин ОСОБА_7 та ОСОБА_14 , діючи у складі організованої групи у якості виконавців, відповідно до вказівок ОСОБА_11 , на автомобілі марки «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , незаконно зберігаючи в ньому зазначений наркотичний засіб, прибули до ділянки місцевості у лісопарковій зоні з координатами 50.342055, 30.455720, розташованої на просілковій дорозі між населеними пунктами Новосілки та Хотів Київської області, тим самим здійснили незаконне перевезення у вказаному транспортному засобі наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу з метою збуту.

Знаходячись на ділянці місцевості у лісопарковій зоні з координатами 50.342055, 30.455720, розташованої на просілковій дорозі між населеними пунктами Новосілки та Хотів Київської області, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, упакований в 5 вакуумних поліетиленових пакетів, заховали їх у вищевказаному місці у вигляді так званого «майстер-кладу», тим самим, діючи умисно, стали незаконно зберігати на вищевказаній ділянці місцевості з метою збуту.

18.02.2025 року в період часу з 16.50 годин до 17.04 годин під час проведення слідчої дії та огляду ділянки місцевості у лісопарковій зоні з координатами 50.342055, 30.455720, розташованої на просілковій дорозі між населеними пунктами Новосілки та Хотів Київської області працівниками поліції було виявлено 5 вакуумних поліетиленових пакетів з подрібненими речовинами рослинного походження зелено-коричневого кольору, з яких відібрано зразки речовин, які згідно висновку судової експертизи є канабісом загальною масою 45,3 г., який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

Крім того, ОСОБА_11 , будучи керівником організованої групи, діючи умисно, повторно, викопуючи відведену йому роль в організованій групі, до складу якої входили ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на виконання єдиного плану вчинення кримінальних правопорушень, відомого всім учасникам організованої групи, забезпечив у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, придбання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, його подальше перевезення та зберігання шляхом так званого «майстер-кладу» з метою збуту, тобто організував незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу з метою збуту при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно та ОСОБА_12 , діючи умисно, у складі організованої групи у якості виконавців, під керівництвом та за вказівками організатора ОСОБА_11 , реалізуючи спільний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів та психотропних речовин, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, і у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, за невстановлених обставин, незаконно придбали наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який стали незаконно зберігати з метою подальшого збуту шляхом так званого «майстер-кладу».

19.04.2025 року, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно та ОСОБА_12 , діючи умисно, у складі організованої групи у якості виконавців, відповідно до вказівок ОСОБА_11 , у невстановлені досудовим розслідуванням спосіб та за невстановлених обставин, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс прибули до ділянки місцевості за координатами 50.3140415, 30.4933004, розташованої у с. Лісники Київської області.

Знаходячись на ділянці місцевості у лісопарковій зоні з координатами 50.3140415, 30.4933004, розташованої у с. Лісники Київської області, незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, упакований в 5 вакуумних поліетиленових пакетів, заховали їх у вищевказаному місці у вигляді так званого «майстер-кладу», тим самим, діючи умисно, стали незаконно зберігати його на вищевказаній ділянці місцевості з метою збуту.

19.04.2025 року в період часу з 19.32 годин до 19.44 годин під час проведення слідчої дії та огляду ділянки місцевості у лісопарковій зоні з координатами 50.3140415, 30.4933004, розташованої у с. Лісники Київської області, працівниками поліції було виявлено 5 вакуумних поліетиленових пакетів з подрібненими речовинами рослинного походження зелено кольору, з яких відібрано зразок речовини, яка згідно висновку судової експертизи є канабісом масою 8,85521 г., який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.

25.06.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

У клопотанні прокурор посилався на те, що обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 10.02.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/13354-НЗПРАП від 10.03.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 13.02.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 14.02.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/12038-НЗПРАП від 28.02.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 19.02.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/16014-НЗПРАП від 26.03.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 19.04.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/25827-НЗПРАП від 27.05.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 23.04.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/25979-НЗПРАП від 27.05.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 25.04.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/26741-НЗПРАП від 14.05.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 16.05.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/31385-НЗПРАП від 11.06.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 28.05.2025 року; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/32453-НЗПРАП від 12.06.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_11 від 12.03.2025, 29.04.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_11 від 08.01.2025, 10.03.2025, 10.06.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_7 від 29.04.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_7 від 28.02.2025, 01.04.2025, 15.05.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_15 від 29.04.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_12 від 29.04.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_12 від 24.03.2025, 15.05.2025, 10.06.2025 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_15 від 10.06.2025 року; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_13 від 10.03.2025, 11.06.2025 року, протоколом огляду мобільного телефона ОСОБА_7 від 23.07.2025 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні закінчується 25.09.2025 року, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не видається можливим, оскільки необхідно провести та завершити слідчі та процесуальні дії, а саме:

- провести призначені судові експертизи дослідження матеріалів, речовин, виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» та долучити до матеріалів кримінального провадження їх висновки;

- провести призначені судові молекулярно-генетичні експертизи та долучити до матеріалів кримінального провадження їх висновки;

- провести призначені судово-балістичні експертизи та долучити до матеріалів кримінального провадження їх висновки;

- оглянути всі речі, предмети та документи, вилучені у кримінальному провадженні в ході проведення обшуків, тимчасових доступів, в тому числі матеріальні носії інформації та вирішити питання про визнання їх речовими доказами та приєднання до матеріалів провадження;

- зняти гриф секретності зі всіх матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій у відношенні фігурантів, які на даний час не розтаємнені, та долучити їх до матеріалів кримінального провадження;

- зняти гриф секретності з клопотань та ухвал суду, на підставі яких проведені негласні слідчі (розшукові) дії та долучити їх до матеріалів кримінального провадження;

- на підставі отриманих висновків судових експертиз, огляду речей, предметів та документів, вилучених в ході проведення обшуків, аналізу розсекречених матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій вирішити питання щодо причетності до вчинення вказаних злочинів інших осіб або наявності в їх діях складу інших кримінальних правопорушень;

- на підставі отриманих висновків судових експертиз, огляду речей, предметів та документів, вилучених в ході проведення обшуків, аналізу розсекречених матеріалів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій вирішити питання щодо наявності у діях ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 складу інших кримінальних правопорушень;

- зібрати в повному обсязі матеріали, що характеризують особи підозрюваних;

- виконати інші слідчі (розшукові), процесуальні дії, у проведенні яких з'явиться необхідність, направлені на звершення досудового розслідування у вказаному провадженні;

- за результатами проведення досудового розслідування ознайомити підозрюваних та їх захисників з матеріалами кримінального провадження, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування.

Також, сторона обвинувачення вважає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно виливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З часу обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, вищенаведені ризики не зменшилися та наявні до цього часу в повному обсязі, а тому виникає необхідність у продовженні строку раніше обраного відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, пов'язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження. Неможливість обрання стосовно підозрюваного іншого запобіжного заходу обґрунтовується його можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати будь-яку із речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України підполковника поліції ОСОБА_9 , погодженого з прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024000000001669, внесеного до ЄРДР 15.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених вище кримінальних правопорушень, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Так, відповідно до матеріалів провадження обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 10.02.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/13354-НЗПРАП від 10.03.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 13.0.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - огляд і виїмки кореспонденції від 14.02.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/12038-НЗПРАП від 28.02.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 19.02.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/16014-НЗПРАП від 26.03.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 19.04.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/25827-НЗПРАП від 27.05.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 23.04.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/25979-НЗПРАП від 27.05.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 25.04.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/26741-НЗПРАП від 14.05.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 16.05.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/31385-НЗПРАП від 11.06.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 28.05.2025; висновком судової експертизи № СЕ-19-25/32453-НЗПРАП від 12.06.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_11 від 12.03.2025, 29.04.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_11 від 08.01.2025, 10.03.2025, 10.06.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_7 від 29.04.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_7 від 28.02.2025, 01.04.2025, 15.05.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_15 від 29.04.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи у відношенні ОСОБА_12 від 29.04.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_12 від 24.03.2025, 15.05.2025, 10.06.2025; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_15 від 10.06.2025; протоколами про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - візуальне спостереження за особою у відношенні ОСОБА_13 від 10.03.2025, 11.06.2025, протоколом огляду мобільного телефона ОСОБА_7 від 23.07.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно виливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Слідчим суддею, також, згідно вимог закону, досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні наявність ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зумовлено тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкція за які передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, а тому, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання.

Ризик незаконного виливу підозрюваним на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_7 може шляхом погроз, вмовлянь, як особисто, так і спільно з іншими невстановленими особами, незаконно вплинути на свідків, з метою зміни їх показів.

Також доведеним є ризик вчинення підозрюваним дій, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити вчиняти кримінальні правопорушення. Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний постійного місця роботи та стабільного доходу не має, що може спонукати його до продовження протиправної діяльності. Окрім того, протоколами НСРД підтверджується, що ОСОБА_7 систематично займається незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин.

Крім цього, у даному кримінальному провадженні наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вказані ризики підтверджуються тим, що на даному етапі не встановлені всі кримінальні правопорушення, вчинені підозрюваним, не встановлені всі можливі співучасники, а тому перебуваючи на волі, останній може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які зможуть довести вчинення кримінальних правопорушень, таким чином перешкодити кримінальному провадженню, а також перебуваючи під іншим більш м'яким запобіжним заходом, володіючи відомостями досудового розслідування, які стали йому відомі під час проведення слідчих дій за його участі та отримання копій документів кримінального провадження, може попередити невстановлених осіб, які є співучасниками, з метою уникнення ними кримінальної відповідальності.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема, цілодобового домашнього арешту, про що просить захисник в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.

При цьому, продовжуючи підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, зміст підозри та вимоги п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, а саме те, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Доводи апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Посилання сторони захисту на характеристики особи підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не являються достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя безпідставно не застосував щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника із викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

______________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4