Справа № 761/17032/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12917/2025
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Пономаренко Н.В.,-
встановив:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності в порядку поділу спільного сумісного майна на: 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки розміром до 1000 кв.м біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину апартаментів ( приміщення яке не відноситься до житлового фонду, але має всі необхідні умови для проживання), розташованих за адресою: АДРЕСА_2, 76, з власним паркомісцем під автомобіль; та про визнання за відповідачем право власності в порядку поділу спільного сумісного майна на: 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки під будинком за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки розміром до 1000 кв.м біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину апартаментів ( приміщення яке не відноситься до житлового фонду, але має всі необхідні умови для проживання), розташованих за адресою: АДРЕСА_2, 76, з власним паркомісцем під автомобіль.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити.
Представник ОСОБА_2 заперечила щодо вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про поділ нерухомого майна подружжя, розташованого на території Королівства Іспанія, підлягає розгляду судом держави, на території якої знаходиться вказане нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.
За ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ст. 40 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.
В порядку ст. 42 Закону України «Про міжнародне приватне право» захист права власності та інших речових прав здійснюється на вибір заявника відповідно до права держави, у якій майно знаходиться, або відповідно до права держави суду.
Захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.
Захист права власності та інших речових прав, які підлягають державній реєстрації в Україні, здійснюється відповідно до права України.
За п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Відповідно до ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, зокрема об'єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт.
Колегією суддів встановлено, що спір у даній справі виник між громадянами України стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, зокрема й нерухомого майна, яке набуте за час зареєстрованого шлюбу та знаходиться на території України та на території Королівства Іспанія.
Апеляційний суд вважає, що за законодавством України вказана справа є справою з іноземним елементом, а компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно - України та Королівство Іспанія.
Враховуючи, що сторони спору не укладали договору про визначення підсудності, компетентним судом у цій справі є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно.
Відмовляючи у відкритті провадження в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності в порядку поділу спільного сумісного майна на нерухоме майно, яке розташоване на території Королівство Іспанія, суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 у вказаній частині вимог порушено правила виключної підсудності, оскільки спірне нерухоме майно не знаходиться в територіальних межах Шевченківського району міста Києва.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про розповсюдження на вказаний спір правил виключної підсудності, колегія суддів відхиляє, оскільки спір в частині поділу нерухомого майна, яке розташоване на території Королівство Іспанія, не належить до юрисдикції суду держави Україна. Шевченківський районний суд міста Києва не є компетентним судом для розгляду спору, пов'язаного з нерухомим майном, місцезнаходження якого є територія Королівство Іспанія.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 05 травня 2025 року постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко