18.10.25
Справа №336/9930/25
Провадження №2/336/4780/2025
про повернення позову через не усунення недоліків
18 жовтня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за минулий час, -
13 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернулася з вказаним позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти за минулий строк з 21.08.2014 по 21.08.2020 у сумі 350 000 гривень.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.10.2025 справу передано в провадження судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздової Н.С.
Позивачка разом з позовною заявою звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позиваці відмовлено у задоволенні клопотання.
Ухвалою суду від 13.10.2025 позовна заява була залишена без руху, позивачці було надано строк п'ять днів з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви, у разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу.
16.10.2025 та 17.10.2025 позивачкою надані заяви про усунення недоліків.
Підставою залишення позову без руху було те, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 1 ст. 177 ЦПК України, а саме не надано належного підтвердження про вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками в розумінні ст. 43 ЦПК України у зв'язку з поданням позовної заяви через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Позивачкою, за заяви про усунення недоліків додано аналогічне підтвердження про направлення відповідачу позовної заяви з додатками, а саме: долучено скріншот про відправку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення наступного змісту: «Я делюсь с вами файлом Документ», текс сообщения Документ 152 КБ (мова оригіналу збережена). Враховуючи, що відповідач не зареєстрований в електронному суду, належними докази є поштове відправлення з описом на адресу відповідача, яке суду не надано.
Крім того, надано скріншот про відправку на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення наступного змісту: «Я делюсь с вами файлом Документ», текс сообщения Документ 152 КБ (мова оригіналу збережена) з посиланням, що зазначена електронна пошта належить донці, яка проживає разом з позивачкою, та заявлено вимоги про стягнення аліментів на її утримання за минулий час, що не може буди підтвердженням надсилання саме відповідачу позовної заяви з додатками.
Встановити, кому належать зазначені адреси електронної пошти неможливо, та яке вкладення відправлено також не відомо, а тому суд приходить до висновку про те, що позивачкою не надано належного підтвердження направленні відповідачу документів у відповідності до ст. 43 ЦПК України.
Таким чином, позивачем не виконані вимоги ч.1 ст.177 ЦПК України, недоліки не усунуто.
Згідно до п. 5 п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
В п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду від 21.12.2007 року вказано, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 18.05.2020 по справі № 215/5867/17, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Зі змісту заявлених позовних вимог вбачається, що позивачкою не викладено ґрунтовних обставин вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача за минулий час та ухилення відповідача від добровільного надання утримання дитини.
В заяві про усунення недоліків позивачка посилається на матеріали справ Олександрівського районного суду м. Запоріжжя та Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, які підтверджують, що нею вживались заходи для стягнення аліментів з відповідача, на підтвердження цих вимог надає копію рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя, за змістом якого судом розглядались вимоги про поділ майна подружжя, вимоги про стягнення аліментів не розглядались. Доказів розгляду будь-якої справи Дніпровським судом м. Запоріжжя не надано, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позивачкою недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 13.10.2025 не усунуто.
Положеннями ч.3 ст.185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
З огляду на вказане, оскільки станом на теперішній час, недоліки позову, не усунуті, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.175, 185, 260 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за минулий час - вважати неподаною і повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.7 ст.185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.С. Звєздова