Справа № 757/44742/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7632/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Печерського окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції від 27.01.2023), ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні №42023102060000082 від 29.03.2023,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року залишено без задоволення клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодження прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати адресу місця проживання з 23:00 год. по 06:00 год. наступної доби: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023102060000082, а саме до 12 листопада 2025 року включно.
Зобов'язано ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Печерського окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, із можливістю внесення застави у розмірі 1 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя залишив поза увагою, що стороною обвинувачення при зверненні з клопотанням на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження доведено вагомість наявних доказів вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винним у вчиненні кримінального правопорушення.
Прокурор наголошує на тому, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва знаходиться кримінальне провадження № 42023102060000082 від 29 березня 2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції від 27.01.2023), ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
12.09.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Одеса, громадянину України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , (зі слів) раніше не судиму повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції від 27.01.2023), ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України.
12.09.2025 від старшого слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , за погодження прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , до суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року клопотання залишено без задоволення.
Застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати адресу місця проживання з 23:00 год. по 06:00 год. наступної доби: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та / або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42023102060000082, а саме до 12.11.2025 включно.
Зобов'язано ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Слідчий суддя виходив з того, що прокурор не довів суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування відносно нього більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції від 27.01.2023), ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.
Разом з тим, як правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного такого ступеня вірогідності запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, з покладанням на підозрюваного обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та, за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо нього більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м'яким, колегія суддів не вбачає.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Печерського окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_10
Судді:
ОСОБА_11 _________