16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/1561/25
Провадження № 3/730/682/2025
"28" жовтня 2025 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді - Луговця О.А.
з участю секретаря судового засідання - Чорнухи Н.О.
особи, яка притягається адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , одруженого, непрацюючого, за ч.1 ст.183-1 КУпАП, -
ОСОБА_1 , будучи зобов'язаним за судовим наказом Борзнянського районного суду Чернігівської області №730/250/25 від 06.03.2025р. сплачувати на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28 лютого 2025 року й до досягнення найстаршою дитиною повноліття, своєчасно не сплачував аліменти на утримання цих дітей, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої за період з 10 березня 2025 року по 22 жовтня 2025 року становить 49810,58 грн і перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винним себе у вчиненні даного правопорушення визнав повністю й пояснив, що не сплачував аліменти у зв'язку з відсутністю роботи та стабільного доходу; пенсії не отримує через відсутність необхідного страхового стажу; перебивається періодичними заробітками від праці по найму. Зазначає, що він не є біологічним батьком дітей і має намір оскаржувати своє батьківство.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
За змістом вимог ст.7, 9, 245, 252, 280 КУпАП підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Під час судового розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин, вирішення питання, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Винуватість ОСОБА_1 у скоєнні вказаного правопорушення, окрім власного зізнання в судовому засіданні, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення №75 від 22.10.2025р., зі змістом якого притягуваний погодився і його підписав, будь яких зауважень чи заперечень щодо порядку оформлення протоколу державним виконавцем не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять;
- копіями матеріалів виконавчого провадження ВП №77453028 (судовий наказ, постанова про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2025р., розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, письмове пояснення боржника).
З огляду на приписи ст.251 КУпАП зазначені протокол про адміністративне правопорушення (який є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій), письмові документи, пояснення самого притягуваного є належними й допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення.
Одночасно суд зважує на ту обставину, що з часу відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 жодного разу не здійснив сплати присудженого розміру аліментів.
Тому, з урахуванням щомісячного розміру аліментного зобов'язання притягуваного, його виникла загальна заборгованість по аліментах перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання (49810,58>6431,00х6).
Водночас, згідно з ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (ч.1 ст.33 КУпАП).
Відповідно до ч.1 ст.183-1 КУпАП несплата аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, - тягне за собою виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.
Тобто, санкція ч.1 ст.183-1 КУпАП, за якою притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , містить лише один вид адміністративного стягнення - суспільно корисні роботи.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.31-1 КУпАП суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і наразі є особою 63-річного віку.
Відтак, передбачене санкцією ч.1 ст.183-1 КУпАП безальтернативне адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт до ОСОБА_1 не може бути застосоване.
Приписами ст.284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Разом з тим, у статтях 247, 284 КУпАП не передбачено випадків закриття провадження у справі, коли особа не може бути піддана адміністративному стягненню в силу відповідних обмежень, встановлених главою 3 розділу ІІ КУпАП для певного виду стягнення.
У ст.22 КУпАП передбачена можливість звільнення від адміністративної відповідальності лише при малозначності вчиненого правопорушення.
Принагідно слід зауважити, що чинний КУпАП, до якого постійно вносяться зміни, за своєю суттю є законом, який поєднує норми як матеріального, так і процесуального права, охоплює всі сфери суспільно-економічного життя і в той же час містить в собі ряд колізійних норм або норм, які не виконуються через їх недосконалість (нікчемних норм), а тому потребує системних законодавчих змін.
Конституційний Суд України в рішенні від 29.06.2010р. у справі №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3), а в рішенні від 22.09.2005р. №5-рп/2005 той же Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз.2 пп.5.4 п.5).
Крім того, Конституційний Суд України у п.3.4 і п.3.6 свого рішення від 11.10.2011р. у справі №10-рп/2011, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу вказаного законодавства України, правових позицій Європейського суду з прав людини, який за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 21.10.2010р. у справі «Корнєв і Карпенко проти України», рішення від 30.01.2015р. у справі «Швидка проти України», рішення від 09.06.2011р. у справі «Лучанінова проти України», рішення від 11.04.2013р. у справі «Вєрєнцов проти України», рішення від 06.03.2018р. у справі «Михайлова проти України», рішення від 06.09.2005р. у справі «Гурепка проти України»), враховуючи принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (ст.3 Конституції України) та який знайшов своє закріплення у судовій практиці Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Верховного Суду і прецедентних рішеннях ЄСПЛ, суд приходить до переконання, що зазначена справа про адміністративне правопорушення щодо накладення на ОСОБА_6 стягнення у виді суспільно корисних робіт за критеріями Енгеля належить до квазікримінальних справ.
Відтак, на цю категорію справ поширюється гарантії ст.6 Конвенції, що у свою чергу надає суду можливість застосувати аналогію закону, тобто застосувати у межах своєї компетенції до КУпАП інші норми закону, які регламентують подібні відносини, заповнивши тим самим прогалину у законодавстві України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд не вправі перейти до більш м'якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Таким чином, враховуючи викладені обставини й щоОСОБА_1 повністю визнав свою вину, має вік старше 60 років, у зв'язку з чим передбачене санкцією ч.1 ст.183-1 КУпАП безальтернативне адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт до нього не може бути застосовано, то суд приходить до висновку про необхідність звільнити притягуваного від адміністративної відповідальності й провадження по справі закрити.
Оскільки за наслідками розгляду справи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладається, то відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП судовий збір стягненню з нього не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.7, 9, 31-1, 23, 33, 40-1, 183-1, 245, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, і провадження по даній адміністративній справі закрити.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Борзнянського районного суду О.А.Луговець