Справа №591/11957/25
Провадження № 2-з/591/90/25
27 жовтня 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми у складі:
головуючого судді Косар А. І.
розглянув у порядку письмового провадження у судовій справі єдиний унікальний номер:591/11957/25про забезпечення позову до подачі позовної заяви
заявник:
ОСОБА_1
представник заявника ОСОБА_2
Інша особа
малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5
Третя особа Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Людмила Павлівна
заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах, а також у інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який буде поданий протягом десяти днів з дня постановлення ухвали
та установив:
У жовтні 2025 року в підсистемі «Електронний суд» адвокат Нестеренко Максим Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Зарічного районного суду м. Суми заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить:
1. Забезпечити позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах, а також у інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який буде поданий протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
2. Накласти арешт на квартиру, яка належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2993577059080).
3. Зустрічне забезпечення не застосовувати.
Заяву мотивовано тим, що:
12.04.2024 ОСОБА_4 своїми протиправними діями завдав каліцтва малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вироком Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.12.2024 у справі №592/11230/24 серед іншого ОСОБА_4 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України і йому за цим законом призначене покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки десять місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 12 136.00 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 470 164.60 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_3 .
До Зарічного районного суду міста Суми у зв'язку із виключною підсудністю протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову подаватиметься позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах і інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , предметом якого є визнання недійсним договору дарування ОСОБА_4 ОСОБА_5 квартири за адресою АДРЕСА_1 , посвідченого 23.08.2024 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Л.П., зареєстрованого у реєстрі за №1803 від 23.08.2024, як фраудаторного, тобто укладеного за умови існування зобов'язання ОСОБА_4 відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану позивачці і її малолітньому сину, завданої каліцтвом останнього, недобросовісно, з метою уникнення цього обов'язку, недопущення звернення стягнення на подароване нерухоме майно, що порушує майнові інтересів позивачки і її малолітнього сина.
Тобто, шкода каліцтвом завдана 12.04.2024, а оспорюваний правочин вчинений 23.08.2024.
Крім того, 11.08.2025 позивач звернулася до Ковпаківського районного суду міста Суми із позовом до відповідачів ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на загальну суму 1 365 201.11 грн.
Отже, метою позову про визнання недійсним договору дарування квартири є повернення спірної квартири у «реєстраційне» володіння ОСОБА_6 для подальшої можливості звернення стягнення на неї у рахунок відшкодування завданої ним шкоди. Водночас, що існує обгрунтований ризик того, що у разі ненакладення арешту на спірну квартиру за адресою АДРЕСА_1 в порядку забезпечення позову, ОСОБА_5 під час розгляду справи зможе безперешкодно відчужити квартиру добросовісному набувачу, і вирішення позову про визнання договору дарування недійсним втратить будь який сенс для позивачки і позбавить її ефективного захисту її прав. ОСОБА_5 вже уклала недобросовісний правочин і може вчинити його повторно.
Заявниця вважає належним способом забезпечення позову арешт накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , який не потребує особистої участі ОСОБА_5 у виконавчому провадженні на відміну від заборони відчуження майна і може ефективно забезпечити виконання рішення суду.
Зазначений спосіб забезпечення позову також не є обтяжливим для ОСОБА_5 , адже не призведе до жодних збитків. Відповідно до інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка додається до позовної заяви, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2993577059080) загальною площею 66.84 кв.м., житловою площею 38.7 кв.м., яка складається із трьох житлових кімнат.
Відповідно до частини першої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК/, дана заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали заяви суд дійшов до наступного.
Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (ч. 6-8 статті 153 ЦПК).
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. ч. 2,3 статті 150 ЦПК).
Згідно з частиною 10 статті 150 ЦПКне допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Верховний Суд зауважує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19).
Перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК, суд установив, що предметом позову буде вимога не майнового характеру і мови про стягнення грошових коштів не йде. Отже, заявником належним чином не обґрунтовано підстави застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на квартиру, не надано доказів існування реальної загрози утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, відсутні будь-які встановлені обставини, які б свідчили про те, що відповідачами може бути відчужено спірну квартиру, у зв'язку з чим суд робить висновок про відсутність підстав для забезпечення позову.
Твердження заявника про намір продажу квартири є припущенням.
Сама наявність судового спору між сторонами за відсутності доведення необхідності вжиття судом заходів забезпечення позову не може бути підставою для забезпечення позову, самі лише твердження позивача не є достатніми та обґрунтованими підставами для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Враховуючи вищевикладені обставини та з огляду на заявлені позовні вимоги суд дійшов висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними та адекватними із заявленими позовними вимогами, позивачем не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, а відтак, приймаючи до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача, права якого можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням обраних позивачем заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову за необґрунтованістю.
Керуючись ст. 12, 149-150, 156, 158, 258-260, 353 Цивільного процесуального кодексу України,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах, а також у інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який буде поданий протягом десяти днів з дня постановлення ухвали - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію по справі, що розглядається, учасники справи можуть отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: https://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року.
Суддя А. І. Косар