Справа № 517/1092/25
Провадження № 2-з/517/6/2025
28 жовтня 2025 року с-ще Захарівка
Суддя Захарівського районного суду Одеської області Меєчко О.М., розглянувши заяву адвоката Непомнющого Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника позивача - адвоката Непомнющого Олександра Миколайовича, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
установив:
Представник позивачки - адвокат Непомнющий О.М. через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Разом із позовною заявою адвокат, як додаток до неї, подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все належне відповідачу нерухоме майно, а саме: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,125 га та земельну ділянку площею 0,150 га. Заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам відчужувати, обтяжувати, передавати в заставу чи іншим чином розпоряджатися вказаними об'єктами. Як доказ належності відповідачу на праві власності вказаного нерухомого майна адвокатом до заяви долучено Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта № 448526419 від 21 жовтня 2025 року. У даній довідці (інформації) містяться записи про обтяження у виді податкової застави (дата реєстрації обтяження 27 червня 2024 року) на вказаний вище будинок та заборони на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,150 га, кадастровий № 5123755800:01:003:0837 (дата реєстрації обтяження 11 лютого 2016 року), земельну ділянку, площею 0,125 га, кадастровий № 5123755800:01:003:0838 (дата реєстрації обтяження 29 листопада 2007 року, дата перенесення запису до реєстру 11 лютого 2016 року). Адвокат посилається на те, що існує реальна загроза відчуження майна, передання його третім особам або вчинення інших дій, що можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає що заява про забезпечення позову підлягає поверненню виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зі змісту частини 1 статті 152 ЦПК України слідує, що заява про забезпечення позову може подаватися одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним у статті 151 ЦПК України.
Згідно з частини 1 статті 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Так, щодо вимог, визначених частини 1 статті 151 ЦПК України відносно того, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі та підписується заявником суд зазначає таке.
Відповідно до частини 8 статті 43 ЦПК України, відповідно до частини 8 стаття 43 ЦПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Пунктами 15, 44 частини 1 статті 1 ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» установлено, що електронний підпис - це електронні дані, що додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Відповідно до частин 1, 3 статті 6, частини 1 статті 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно до частин 1, 4, 6, 8 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами станом на 05 вересня 2024 року) процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення).
Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (пункт 26 вказаного Положення).
Отож альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».
Таким чином, законодавцем допускається подання особою нарівні з паперовою формою, зокрема, заяв про забезпечення позову в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистему «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Водночас адвокатом до суду подано через електронний суд лише позовну заяву з додатками, а сама заява про забезпечення позову, в порушення пункту 26 Положення, створена не за допомогою вбудованого текстового редактора шляхом заповнення відповідної форми документу «ЗАЯВА ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ», а додана до позовної заяви як додаток, тобто не містить відомостей про її підписання адвокатом електронним цифровим підписом.
При цьому суд зауважує, що електронним підписом за допомогою ЄСІТС повинен бути скріплений процесуальний документ, що подається до суду, а накладення ЕЦП на додатки до цього документа лише засвідчує їхню справжність оригіналу.
За таких обставин, електронний примірник заяви, яка сформована із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форми документа «ЗАЯВА ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ», через систему «Електронний суд» та підписану електронним підписом, суду не надано.
Аналогічні висновки, щодо належного звернення до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» містяться і в ухвалах Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 359/1538/21, від 11 квітня 2025 року у справі № 758/2119/25, від 31 березня 2025 року у справі № 757/12652/23-ц, від 11 листопада 2024 року у справі № 201/3322/24, від 22 жовтня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 16 жовтня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 09 жовтня 2024 року № 380/29104/23, від 27 вересня 2024 року у справі № 320/11462/21, від 12 липня 2024 року у справах № № 160/17336/23 420/10945/22, 360/1086/23, 420/1691/24, 520/24528/23, від 27 червня 2024 року у справі № 4823/1488/20 та багатьох інших.
Отже, документ сформований в системі «Електронний суд» як додаток до позову у вигляді «pdf-файлу» не відповідає електронній формі документа «ЗАЯВА ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ», а відтак не відповідає вимогам частині 1 статті 151 ЦПК України щодо підписання заяви та вважається не підписаною.
Крім того, в порушення пункту 5 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить ціну позову, про забезпечення якого просить представник заявника.
Також, в порушення пункту 6 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідача та має забезпечити відшкодування збитків відповідача, що можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.
Крім цього, у заяві про забезпечення позову, в порушення пункту 7 частини 1 статті 151 ЦПК України не зазначено інші відомості, потрібні для забезпечення позову, зокрема щодо вартості майна, які необхідні для встановлення співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Згідно частини 10 статті 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
За таких обставин, відповідно до частини 10 статті 153 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що заява підлягає поверненню представнику заявника.
Керуючись ст. ст. 149-151, 153, 258-260, 353 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву адвоката Непомнющого Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника позивача - адвоката Непомнющого Олександра Миколайовича, поданим в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики повернути представнику заявника.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя