Справа № 615/2380/25
Провадження № 2/615/514/25
28 жовтня 2025 року м. Валки
Валківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2380/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Стислий зміст (виклад) позовних вимог.
03 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»(далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК Дебт Коллекшн») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року у розмірі 5 024,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3064603131/236088, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1 500,00 грн строком на 30 днів, тобто до 09 березня 2020 року, зі сплатою 675,25 % річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % на добу.
У порушення умов кредитного договору про належне, повне і своєчасне виконання зобов'язань, ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого має заборгованість в розмірі 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн відсотки.
31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників за кредитним договором.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31 травня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року на суму 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн відсотки.
03 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (новий кредитор) укладено договір № 1-03/06/2021 про відступлення права вимоги, за умовами якого кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року на суму 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн відсотки.
Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.
Заяви по суті справи від сторін не надходили.
Аргументи (позиції) учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» та у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву до суду не подав.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Рух справи.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 3064603131/236088 (надалі - кредитний договір) (а.с. 15-18).
Відповідно до розділу 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 09.03.2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Згідно розділу 2 кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору.
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису R24343), що також підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 10).
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року, сторонами визначено графік розрахунку та орієнтовну вартість кредиту, а саме: сума кредиту 1 500,00 грн; фіксована процентна ставка 1,85 %; сума нарахованих відсотків 749,70 грн; всього до сплати 2 249,70 грн (а.с. 17 зворот - 18).
Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 за кредитним договором № 3064603131/236088 має заборгованість у розмірі 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн прострочені відсотки (а.с. 8 зворот).
31 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гоуфінгоу» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (фактор) укладено договір факторингу № 1-31/05/21, за умовами якого фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору права грошової вимоги до боржників за кредитним договором (а.с. 19-22).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-31/05/21 від 31 травня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року на суму 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн відсотки (а.с. 9 зворот).
03 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» (новий кредитор) укладено договір № 1-03/06/2021 про відступлення права вимоги, за умовами якого кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором (а.с. 11-14).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-03/06/21 від 03 червня 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року на суму 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн відсотки (а.с. 9).
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року містять основні істотні умови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Вказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року.
За змістом положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вже було встановлено, згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 за кредитним договором № 3064603131/236088 має заборгованість у розмірі 5 024,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 3 524,70 грн прострочені відсотки (а.с. 8 зворот).
Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У свою чергу суд не погоджується із сумою нарахованих відсотків за кредитним договором, з огляду на наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини 2 статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини 2 статті 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Суд зазначає, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Із змісту кредитного договору вбачається, що відповідачу наданий кредит у розмір 1 500,00 грн строком на 30 днів, тобто до 09 березня 2020 року.
За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,85 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, протягом 3 днів з моменту надання кредиту діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,01% на добу. З четвертого дня користування кредитом процентна ставка для такого клієнта нараховується відповідно до пункту 1.3 договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року, сторонами визначено графік розрахунку та орієнтовну вартість кредиту, а саме: сума кредиту 1 500,00 грн; фіксована процентна ставка 1,85 %; сума нарахованих відсотків 749,70 грн; всього до сплати 2 249,70 грн (а.с. 17 зворот - 18).
Тобто між сторонами під час укладення кредитного договору була узгоджена сума відсотків за користування кредитом, яка становить 749,70 грн (1 500 / 100 х 0,01 х 3 = 0,45; 1 500 / 100 х 1,85 х 27 = 749,25 + 0,45 = 749,70).
Разом з тим, згідно долученого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, сума заборгованості за відсотками складає 3 524,70 грн, що свідчить про те, що проценти за користування кредитом були нараховані поза межами строку дії договору.
У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Умови кредитного договору не передбачають порядку продовження строку кредитування.
Кредитний договір містить п. 2.3., яким визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.
Натомість умови кредитного договору не містять відомостей про узгодження між сторонами можливості нарахування кредитором після закінчення строку кредитування відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, відповідно після 09 березня 2020 року (закінчення строку кредитування) кредитор не мав права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами.
Таким чином, оскільки право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом припинилося 09 березня 2020 року, тому нарахування процентів за користування кредитом починаючи з 10 березня 2020 року у загальному розмірі 2 775,00 грн є безпідставним та не породжує у відповідача обов'язку сплачувати ці кошти.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» просить стягнути з відповідача в тому числі прострочену заборгованість за комісіями та відсотками у розмірі 3 524,70 грн, тоді як згідно розрахунку заборгованості (а.с. 8 зворот) строкова заборгованість за комісією становить 0,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками становить 3 524,70 грн.
Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
З вищевикладеного вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань відповідач має заборгованість у розмірі 2 249,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 749,70 грн заборгованість за відсотками.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року у розмірі 2 249,70 грн, з яких: 1 500,00 грн тіло кредиту; 749,70 грн заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» сплачено 2 422,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією № 9329 від 18 серпня 2025 (а.с. 23 зворот).
Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 084,57 грн (2 249,70 / 5 024,70 х 2 422,40 = 1 084,57).
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).
У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Сторона спору у договорі зі своїм адвокатом може визначати будь-яку ціну адвокатських послуг. Проте, суд, за результатами розгляду справи, здійснюючи розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний враховувати критерії, визначені законом.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 рокуу справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 рокуу справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн до матеріалів справи в тому числі надано копії: договору № 11/07/2025 про надання правової допомоги від 11 липня 2025 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем (а.с. 13-14); акта про отримання правової допомоги від 15 вересня 2025 року, відповідно до якого адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем надані послуги з правової допомоги щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суму 10 500,00 грн (а.с. 44 зворот); платіжної інструкції кредитного переказу № 9542 від 15 вересня 025 року, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» здійснило переказ коштів у розмірі 10 500,00 грн на рахунок ОСОБА_3 за парвиничу допомогу згідно договору від 11 липня 2025 року, відповідно до рахунку від 15 вересня 2025 року (а.с. 45).
Відповідач будь-яких клопотань щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу або незгоди з розміром таких витрат не надала.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 701,14 грн (2 249,70 / 5 024,70 х 10 500 = 4 701,14).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 3064603131/236088 від 09 лютого 2020 року у розмірі 2 249 (дві тисячі двісті сорок дев'ять) грн 70 коп, з яких: 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп тіло кредиту; 749 (сімсот сорок дев'ять) грн 70 коп заборгованість за відсотками.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 084 (одна тисяча вісімдесят чотири) грн 57 коп, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 701 (чотири тисячі сімсот одна) грн 14 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне полу, 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ: 44243120.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя А.О. Логвінов