Справа №211/12645/25
Провадження № 1-кп/211/2010/25
28 жовтня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду за відсутністю учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025046720000261 від 22.10.2025 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
встановив:
21.10.2025 року приблизно о 18 годині ОСОБА_4 прибув до свого знайомого ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час перебування за вказаною адресою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 разом вживали алкогольні напої. У будинку також перебувала ОСОБА_5 , яка є співмешканкою ОСОБА_3 . Оскільки ОСОБА_4 затримався до початку комендантської години, то залишився у ОСОБА_3 на ночівлю. 22.10.2025 року близько 07:00 усі прокинулися. Після цього, ОСОБА_3 попросив ОСОБА_4 сходити до магазину та придбати продукти харчування, на що надав йому грошові кошти. ОСОБА_4 вирушив до магазину, придбав продукти, а по дорозі назад зустрів свого знайомого на ім'я ОСОБА_6 . Під час спілкування вони разом вжили по пляшці пива та горілку, яку ОСОБА_4 придбав, а також спожили всі продукти, куплені в магазині. Цього ж дня приблизно о 09:55 ОСОБА_4 повернувся до будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Коли він зайшов на подвір'я, з будинку вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .. ОСОБА_3 запитав ОСОБА_4 , де продукти, які він просив придбати. ОСОБА_4 повідомив, що продукти були спожиті. Надалі, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків до ОСОБА_4 , виник протиправний умисел, спрямований на завдання ударів, з метою завдання фізичного болю потерпілому. Одразу після цього, ОСОБА_3 знаходячись за вищезазначеною адресою, реалізуючи свій протиправний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов ближче до потерпілого ОСОБА_4 , перебуваючи на відстані витягнутої руки, наніс тому 3 удари правою рукою, а саме долонею в область лівої щоки обличчя, від чого ОСОБА_4 відчув фізичний біль. У подальшому, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, припинив свої протиправні дії та залишив місце вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 заподіяно побої, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.126 КК України - умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вищевказані обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Так, в обвинувальному акті, прокурором викладено клопотання, в якому зазначено про те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, просить суд розглянути це кримінальне провадження у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, обвинувачений визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України. Заява підписана в присутності захисника ОСОБА_7 ..
Потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти такого розгляду, про що надав відповідну заяву, в якій зазначив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження.
Згідно ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснюється.
Згідно ч.2 ст.302 КПК України до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.
Згідно ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
З урахуванням вказаного, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає винуватість ОСОБА_3 доведеною в межах пред'явленого обвинувачення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.126 КК України, тобто умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків.
Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлені.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин та їх наслідків, обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.126 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст.ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст.50 КК України мети покарання.
Судових витрат і речових доказів по справі немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд, -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 грн..
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1