№ 207/3280/25
№ 2/207/1515/25
08 жовтня 2025 року Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.,
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивачем вказано, що 19.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №117437-ДН1-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 19.07.2020 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №117437-ДН1-001 про надання кредиту.
19.07.2020 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №117437-ДН1-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G3616, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 19.07.2020 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір №117437-ДН1-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,16632977 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, лише частково сплатив кошти, у Боржника станом на 15.05.2025 року утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту, в розмірі 20 418,40 грн., що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 779,40 грн.;
- суми прострочених платежів по процентах - 11 639,00 грн.
Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшли до суду пояснення з приводу зазначеного кредиту, зазначив, що відповідач намагався зв'язатись з представником позивача щодо мирного врегулювання спору, але на телефонні дзвінки відповідали лише оператори і жодної допомоги щодо врегулювання спору надано не було. 28.07.2025 р. представником відповідача було направлено адвокатський запит 30022 з проханням надати контакти уповноваженої особи на врегулювання суперечностей, але у відповіді запитуваної інформації не надано.
Відповідач визнає позовні вимоги частково, в розмірі заборгованості нарахованої в строк та розмірі передбаченому договором та паспортом до кредитного договору. ОСОБА_1 повернув кошти у розмірі 5345,20 грн. Пунктом 3 договору «Графік платежів» зазначено, що договір діє до 08.11.2020 р., загальний платіж з урахуванням тіла кредиту 12 000 грн. та процентів 10 560 грн. становить 22 560 грн. До позовної заяви також додано паспорт споживчого кредиту, яким також визначено, що строк кредиту 16 тижнів, процентна ставка в день -1,16632977, загальний розмір наданого кредиту 12 000 грн., термін договору до 08.11.2020 р. Дані документи умов щодо продовження дії договору поза межами строку кредитування не містять.
Додано розрахунок зазначеної заборгованості за договором №117437-ДН1-001 про надання кредиту від 19.07.2020 р., відповідно до якого залишок заборгованості становить 20 418,4 грн. Відповідно до розрахунку за договором №117437-ДН1-001 про надання кредиту від 19.07.2020 р. розмір процентів складає 13 763,6 грн. Зазначений розрахунок не відповідає умовам договору та паспорту кредиту. Залишок заборгованості повинен становити -17 214,8 грн., оскільки загальний розмір заборгованості за строк кредитування складає 22 560 грн. (12 000 грн. тіло кредиту + 10 560 грн. проценти) , з яких відповідач повернув 5345,20 грн. Подальше продовження нарахування процентів за договором після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зоюов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 р. не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст.625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").
Тож, нарахування процентів поза межами дії кредитного договору у даній справі є протиправним і не відповідає засадам цивільного законодавства. Більш того, жодних доказів на щодо продовження строку кредитування договором позивачем не надано.
Враховуючи вищевикладене відповідач визнає позовні вимоги частково у розмірі 17 214,8 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на позивача.
Від представника позивача ОСОБА_3 надійшли до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідач не заперечує проти укладення договору, отримання кредитних коштів, здійснення платежів за кредитним договором, наявності заборгованості.
Відповідно до п.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА". Відповідно до п. 1 Кредитного договору сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,16632977 процентів за кожен день користування Кредитом.
Згідно з п. 2 Кредитного договору сторони визначили, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п.3 кредитного договору сторони на момент укладення договору встановили орієнтований графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись. Встановлений цим пунктом Кредитного договору графік платежів який передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом та процентами.
Згідно з п.6 позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, уклав Договір з вільним волевиявленням.
Всі істотні умови кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту (у випадку її встановлення), строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у правилах надання кредитів чи паспорті споживчого кредиту, а у кредитному договорі, який уклав відповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».
Позивач за кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну неустойку відповідно до ст.549 ЦК України (у вигляді пені чи штрафів), не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми), не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору, розмір заборгованості позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, сума заборгованості відповідача за кредитним договором після 08.11.2020 р. припинила змінюватися, у зв'язку із закінченням строку дії кредитного договору. Розрахунок заборгованості, який був доданий позивачем формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії кредитного договору (після 08.11.2020) до дати створення цього розрахунку заборгованості. Останньою датою у розрахунку є 15.05.2025, тобто дата, на який розрахунок заборгованості був виконаний (створений). Тобто, позивач не продовжував строк дії кредитного договору в односторонньому порядку, не нараховувало проценти після закінчення строку дії кредитного договору.
Порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення загальної вартості кредиту, тому що процентна ставка нараховується за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту. Якщо позичальник не здійснив платіж за графіком або здійснив його у меншому розмірі/, ніж передбачено графіком, це закономірно призводить до нарахування процентів у більшому розмірі.
Встановлення у кредитному договорі процентів, які нараховуються на залишок заборгованості за кредитним договором, відповідає принципу свободи договору. Уклавши кредитний договір позичальник добровільно погодився з його умовами.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача. Згідно з п.5 ч.3 ст18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про становлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості, сума заборгованості підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 19.07.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №117437-ДН1-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідально до якого надано відповідачу грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності (арк.с.27). Однак, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого станом на 15.05.2025 року утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту, в розмірі 20 418,40 грн.: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 779,40 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 11 639,00 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.Пунктом 1 ч.2 ст.11ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Позивач з посиланням на положення ч.1 ст.634ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються кредитором, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов'язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
За змістом положень статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, ч. 4 ст. 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень п. 5 ч. 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Частинами 5 та 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Із наведеного суд робить висновки, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які Відповідач не міг оцінити належно, у зв'язку зі специфічними умовами та структурою самого договору.
Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п.3 мотивувальної частини Рішення КонституційногоСуду Українивід 10листопада 2011року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст.627ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Враховуючи вищенаведене, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 11 639,00 грн. не є співрозмірною тілу кредиту у розмірі 8 779,40 грн., тому суд доходить висновку про зменшення розміру відсотків до розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8779,40 грн. Суд приходить до переконання, що саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним в контексті даних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізне позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачені останнім судові витрати по справі в розмірі 2 422,40 грн..
Керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 133, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, Місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 117437-ДН1-001 про надання кредиту, що становить 17 558,80 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 80 коп., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 779,40 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 8 779,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Погребняк Т.Ю.