Справа № 526/4024/24 Номер провадження 22-ц/814/2010/25Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
21 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати)
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край»
на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року та
рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ТОВ «Агро-Край» на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320481700:00:010:0149 за 2023 рік, 3% річних, інфляційні втрати, пеню у загальному розмірі 8163,16 грн, з них 7668,94 грн (орендна плата), 222,38 грн (3% річних), 820,60 грн (інфляційних втрати), 270,56 грн (пеня), а також вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що є власником земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами 5320481700:00:010:0149, що розташована на території Великобудищанської (до об'єднання Вельбівської) сільської ради Миргородського (до об'єднання Гадяцького) району Полтавської області.
11.09.2015 указана земельна ділянка передана в оренду СТОВ ім.Духова, про що укладено договір оренди №б/н, з урахуванням додаткової угоди, строком дії оренди 7 років (п.8 договору), де новим орендарем став: ТОВ «Агро-Край». За умов такого договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; орендна плата - 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Сторонами також погоджено, що обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (п.10 договору); орендна плата вноситься на протязі року поточного року на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами (п.11 договору).
Позивач у повному обсязі та належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, передавши у строкове платне орендне користування відповідачу відповідну земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Натомість відповідач, у порушення строку та обов'язку, передбаченого договором оренди землі, не здійснив внесення на користь позивача орендної плати за 2023 рік, із вирахуванням податку на доходи фізичних осіб у розмір 18% та військового збору у розмірі 1,5%, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у порядку ч.2 ст.625 ЦК України.
Із підстав викладеного, просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320481700:00:010:0149 за 2023 рік, пеню, 3% річних, інфляційні втрати у загальному розмірі 8163,16 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 23.01.2025 застосовано відносно ТОВ «Агро-Край» захід процесуального примусу у вигляді штрафу за невиконання обов'язку щодо надання до суду витребуваних доказів; стягнуто з ТОВ «Агро-Край» в дохід державного бюджету штраф у розмірі 6056,00 грн.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 03.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) - задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320481700:00:010:0149 за 2023 рік у загальному розмірі 8163,16 грн, з яких - 6849,62 грн - орендна плата за землю; 222,38 грн - 3% річних, 820,60 грн - інфляційні втрати, 270,56 грн - пеня.
Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Не погодившись із указаними судовими рішеннями ТОВ «Агро-Край» оскаржило їх в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу районного суду про застосування заходів процесуального примусу та змінити рішення суду по суті спору в частині розміру правничих витрат, зменшивши його із 5000,00 грн. до 3000,00 грн.
Зазначає, що ТОВ «Агро-Край» є великим регіональним товариством, що здійснює свою діяльність у сфері виробництва сільськогосподарської продукції. Відтак, юридичний супровід діяльності підприємства не обмежується самим лише веденням судових справ, а стосується широкого спектру забезпечення його діяльності.
Просить врахувати, що ТОВ «Агро-Край» жодним чином не мало на меті висловити неповагу до суду. Натомість, відсутність документів, які витребовувалися ухвалою суду не перешкоджало прийняттю рішення суду по суті спору.
Вказує на те, що перелік послуг наданих адвокатом не відповідає дійсності та суперечить матеріалам справи, тоді як процесуальні документи, подані позивачем, не містять ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, а їх виготовлення не вимагало значного обсягу технічних робіт.
Вважає, що розмір адвокатських витрат в сумі 5000,00 грн. є неспівмірним наданому об'єму адвокатських послуг у справі, яка є малозначною.
Від представника позивача - адвоката Рой І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу товариства на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, як законне та обґрунтоване.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, вважає, що суд ураховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати за власної ініціативи питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.
Також просить застосувати до спірних правовідносин позицію Великої Палати Верховного Суду, сформульовану у справі №922/1964/21 від 16.11.2022, за змістом якої суд не вправі втручатися у правовідносини між адвокатом та клієнтом.
Зазначає, що витрати позивача на надання правової допомоги у цій справі склали 5000,00 грн, що включає в себе: консультацію з вивченням документів; складання адвокатського запиту; складання позовної заяви із направленням її до суду; за необхідності, подання до суду заперечень на відзив та подання клопотань. За домовленістю між адвокатом та клієнтом, остання упродовж 30-ти днів після постановлення рішення сплатила правничі витрати і, як стверджує представник позивача, відповідач, як недобросовісний орендар, не має права втручатися у їх договірні правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень та матеріалів справи в межах апеляційного оскарження, приходить до таких висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Агро-Край» про стягнення заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320481700:00:010:0149 за 2023 рік, 3% річних, інфляційні втрати, пеню у загальному розмірі 8163,16 грн.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.10.2024 відкрито провадження у справі; витребувано у ТОВ «Агро-Край»: 1) оригінали платіжних відомостей, чи будь-яких інших документів, які підтверджують факт проведення розрахунків, сплати орендної плати у будь-якій формі (грошовій чи натуральній), за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320481700:00:010:0149, яка належить ОСОБА_1 з 2022 року і по теперішній час; 2) довідку про розмір заборгованості за договором оренди землі; 3) детальний розрахунок нарахування орендної плати по договором оренди; 4) належним чином засвідчені копії всіх існуючих додаткових угод до догорів оренди землі (а.с. 29-31).
Встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, - протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі №526/4024/24 від 29.10.24 представник ТОВ «Агро-Край» отримав - 30.10.2024, що підтверджує розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с.34).
20.11.2024 ТОВ «Агро-Край» подано відзив на позовну заяву (а.с. 36-41).
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 09.01.2025 зобов'язано ТОВ «Агро-Край» надати суду у строк до 20.01.2025: 1) оригінали платіжних відомостей, чи будь-яких інших документів, які підтверджують факт проведення розрахунків, сплати орендної плати у будь-якій формі (грошовій чи натуральній), за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320481700:00:010:0149, яка належить ОСОБА_1 з 2022 року і по теперішній час; 2) довідку про розмір заборгованості за договором оренди землі; 3) детальний розрахунок нарахування орендної плати по договором оренди; 4) належним чином засвідчені копії всіх існуючих додаткових угод до догорів оренди землі (а.с. 52-53).
Копія ухвали суду про витребування доказів у справі №526/4001/24 від 09.01.25 отримана ТОВ «Агро-Край» 09.01.2025 20:27:53, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронної скриньки (а.с. 54).
Застосовуючи заходи процесуального примусу, районний суд виходив з того, що ТОВ «Агро-Край» повторно не виконав вимог ухвали суду та за відсутності поважних причин не надав суду витребуваних доказів.
Із підстав викладеного, з метою запобіганню створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства та спонукання володільця документів надати відповідні докази, керуючись статтею 148 ЦПК України, районний суд дійшов висновку, що до відповідача, як володільця документів, необхідно застосувати захід процесуального примусу у вигляді штрафу в сумі двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка складає 6056,00 гривень (3028,00 грн. х 2).
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно із позицією Верховного Суду, сформульованою у справі №910/1873/17 постанова від 08.05.2018, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
За змістом статей 143, 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Статтею 148 ЦПК України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, серед іншого, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.
Отже притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції наведені норми права правильно застосував та, установивши, що відповідач, завчасно отримавши ухвалу суду від 09.01.2025 про витребування документів, залишив її без виконання, дійшов обґрунтованого висновку щодо підстав застосування відносно ТОВ «Агро-Край» заходів процесуального примусу.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять обґрунтувань поважності причин невиконання відповідачем вимог ухвали суду. Натомість, характер господарської діяльності підприємства, а також обсяги претензійно-позовної роботи підприємства не звільняють відповідача у цій справі від виконання його процесуального обов'язку.
Посилання відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, що відсутність витребовуваних документів не перешкоджало розгляду справи по суті спору, колегія суддів відхиляє. Оскільки суперечлива поведінка відповідача свідчила про створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
За вказаних обставин, ухвала суду першої інстанції від 23 січня 2025 року про застосування заходів процесуального примусу до ТОВ «Агро-Край» є законною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду апеляційним судом не вбачається.
Стосовно правомірності рішення районного суду в частині розміру правничих витрат, колегія суддів ураховує наступне.
Представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалося адвокатом Рой І.В. на підставі договору про надання адвокатських послуг №б/н від 03.10.2024, із урахуванням додаткової угоди №1, сторони погодили наступне: клієнт доручає адвокату здійснити представництво інтересів клієнта в Гадяцькому районному суді щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Агро-Край», у тому числі зі сплати орендної плати за землю за договором оренди землі (кадастровий номер 5320481700:00:010:0149); клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 5000,00 грн.
24.10.2024 між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В. складено Акт виконаних робіт №1 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 22.10.2024, яким визначено перелік наданих юридичних послуг: 1) консультація (03.10.2024) 500,00 грн; 2) складання та направлення адвокатського запиту 1000,00 грн.; 3) складання та подання позовної заяви 2500,00 грн.; 4) складання та подання клопотання про витребування доказів 1000,00 грн. Всього до сплати 5000,00 грн (а.с. 27).
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, районний суд виходив із того, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критеріям реальності та розумності їх розміру.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не погоджується із огляду на наступне.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
При постановленні рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції наведені норми процесуального права та позицію Верховного Суду неправильно застосував, залишивши без належного реагування доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, що витрати на адвоката є завищеними та такими, що не відповідають критеріям складності справи.
Між тим, апеляційний суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 5000,00 грн, вважає, що застосуванню підлягає позиція Великої Палати Верховного Суду, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов'язання не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог орендодавців до ТОВ «Агро-Край» про стягнення орендної плати, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у сумі 5000,00 грн, при заявлені позовних вимог в розмірі 8163,16 грн, є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Доводи представника позивача викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу ґрунтуються на загальному цитуванні норм процесуального закону та нерелевантній практиці Верховного Суду по відношенню до спірних правовідносин. Натомість, фінансова спроможність ТОВ «Агро-Край» сплатити 5000,00 грн правничих витрат не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо їх неспівмірності зі складністю справи та ціною позову. Тоді як відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Агро-Край» на ухвалу суду від 23 січня 2025 року про застосування заходу процесуального примусу задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Апеляційна скарга відповідача на рішення суду в частині розподілу правничих витрат підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши розмір правничих витрат, постановлених до стягнення із ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 із 5000,00 грн до 3000,00 грн. В іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалося.
Керуючись ст.ст.367, 368,374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2025 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року - задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року змінити в частині розміру витрат на правову допомогу, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 , 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль