Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/681/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 401/4369/21 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
23.10.2025 року. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.301-1, ч.2 ст.156 КК України,
продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 жовтня 2025 року по 07 грудня 2025 року включно.
У провадженні Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження №12021121070000303 від 13 червня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.301-1, ч.2 ст.156 КК України.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КК України, тобто вчинення розпусних дій, вчинених щодо малолітньої особи та у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.301-1 КК України, тобто отримання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, її зберігання без мети збуту чи розповсюдження. І зокрема у тому, що 15 квітня 2021 року, близько 18 години 30 хвилин, точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено, ОСОБА_8 перебував у місті Світловодськ, Олександрійського району, Кіровоградської області, точного місця перебування в ході досудового розслідування не встановлено. В цей час, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел спрямований на отримання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем, з метою її подальшого зберігання без мети збуту чи розповсюдження. Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_8 за допомогою інтернет-мережі, через мобільний термінал почав спілкування із малолітньою особою під ім'ям « ОСОБА_9 », в ході спілкування з якою, усвідомлюючи малолітній вік, користуючись її довірою, отримував графічні файли з ознаками дитячої порнографії. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на зберігання дитячої порнографії ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер свої дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 15 квітня 2021 року, о 18 годині 49 хвилин та 18 годині 57 хвилин зберіг три графічні файли, у галерею мобільного терміналу марки «HUAWEI», моделі «CRO-400», s/n: САХ9КІ781591, використовуючи його як знаряддя вчинення злочину, які відносяться до дитячої порнографії, а саме продукції з деталізацією сексуальних стосунків, не обумовлених сюжетною лінією твору, позбавлена елементів художності; вульгарно-натуралістичний цинічно непристойною фіксацією статевих органів і актів; крупно планове, зі всіма анатомічними подробицями зображення геніталій в процесі сексуальних стосунків і поза ними та зображення у будь який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, які ОСОБА_8 , умисно зберігав без мети збуту та розповсюдження. Після чого, продовжував зберігати вказані графічні файли, які відносяться до дитячої порнографії, у галереї мобільного терміналу до моменту виявлення та вилучення його у встановленому законом порядку під час огляду місця події від 13.06.2021 року, тим самим ОСОБА_8 отримав доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою її подальшого зберігання без мети збуту чи розповсюдження.
Крім того, 16 квітня 2021 року, близько 20 години 00 хвилин, точного часу на досудовому розслідуванні не встановлено, ОСОБА_8 перебував у місті Світловодськ, Олександрійського району, Кіровоградської області, точного місця перебування в ході досудового розслідування не встановлено. В цей час, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел спрямований на отримання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно- телекомунікаційних систем, з метою її подальшого зберігання без мети збуту чи розповсюдження. Реалізуючи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_8 за допомогою інтернет-мережі, через мобільний термінал, на якому було встановлено та активовано мобільний додаток «Viber», під ім'ям « ОСОБА_10 » з почав спілкування із малолітньою особою під ім'ям « ОСОБА_9 » з сім-картою, в ході спілкування з якою, усвідомлюючи малолітній вік, користуючись її довірою, отримував графічні файли з ознаками дитячої порнографії. Продовжуючи свої злочинні дії направлені на зберігання дитячої порнографії ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер свої дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 16 квітня 2021 року, о 20 годині 32 хвилини, зберіг шість графічних файлів у галерею мобільного терміналу, використовуючи його як знаряддя вчинення злочину, які відносяться до дитячої порнографії, а саме продукції з деталізацією сексуальних стосунків, не обумовлених сюжетною лінією твору, позбавлена елементів художності; вульгарно-натуралістичний цинічно непристойною фіксацією статевих органів і актів; крупно планове, зі всіма анатомічними подробицями зображення геніталій в процесі сексуальних стосунків і поза ними та зображення у будь який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, які ОСОБА_8 , умисно зберігав без мети збуту та розповсюдження. Після чого, продовжував зберігати вказані графічні файли, які відносяться до дитячої порнографії, у галереї мобільного терміналу, до моменту виявлення та вилучення його у встановленому законом порядку під час огляду місця події від 13.06.2021, тим самим ОСОБА_8 отримав доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, з метою її подальшого зберігання без мети збуту чи розповсюдження. Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 301-1 КК України, тобто в отриманні доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, її зберігання без мети збуту чи розповсюдження.
Крім того, 13 червня 2021 року, близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_8 , перебував на території прилеглій до будинку АДРЕСА_1 , де помітив малолітню ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка заходила до під'їзду № 1 вказаного будинку. В цей час у ОСОБА_8 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій відносно малолітньої ОСОБА_11 . Продовжуючи свій злочинний умисел до кінця, спрямований на вчинення розпусних дій сексуального характеру, які здатні викликати моральне розбещення малолітньої особи, ОСОБА_8 , окликав ОСОБА_11 , повідомивши неправдиві відомості щодо пошуку іншої дівчини, скориставшись зав'язаним діалогом, ОСОБА_8 зайшов за ОСОБА_11 у під'їзд. Перебуваючи у приміщення під'їзду №1, будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 реально усвідомлюючи, що ОСОБА_11 в силу свого малолітнього віку не зможе чинити опір, перегородив їй дорогу, користуючись відсутністю сторонніх осіб з метою задоволення статевої пристрасті, вчинив інтелектуальне розбещення малолітньої, яке полягало у веденні тривалої цинічної розмови на сексуальні теми та запропонував грошову винагороду за дотики до тіла малолітньої ОСОБА_11 . Продовжуючи свій злочинний умисел до кінця, не зважаючи на те, що малолітня ОСОБА_11 плакала та прохала її відпустити, ОСОБА_8 продовжував здійснювати відносно неї розбещення інтелектуального характеру, а саме продовжував вести розмову цинічного характеру на сексуальні теми та пропонував зайти до потерпілої додому. Коли малолітня ОСОБА_11 почала ще гучніше і сильніше плакати, ОСОБА_8 реально усвідомлюючи високу ймовірність викриття його злочинної діяльності та перспективу притягнення до кримінальної відповідальності, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, пригрозив розправою малолітній потерпілій у разі повідомлення будь-кому про вказану подію. Вказаними умисними розпусними діями сексуального характеру, спрямованими на збудження та задоволення власної статевої пристрасті, у виді інтелектуального розбещення малолітньої, ОСОБА_8 завдав шкоду не тільки моральному, а і психолого-фізичному становленню ОСОБА_11 , яка є малолітньою особою, а також сприяв формуванню у неї антиморальних поглядів. Таким чином, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 КК України, тобто у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи.
Під час судового розгляду прокурор звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою. Обгрунтував клопотання тим, що на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень проти громадського порядку та моральності, та проти статевої свободи та недоторканності малолітньої ОСОБА_11 .
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року, ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 жовтня 2025 року по 07 грудня 2025 року включно.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що обвинуваченому ставиться у провину вчинення тяжких злочинів, один з яких є вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, покарання за який передбачено виключно позбавлення волі до 8 років, що свідчить про його суспільну небезпечність. Враховуючи, що обвинувачений розуміє в чому його обвинувачують, та які можуть наступити наслідки його протизаконним діям, існує ризик щодо переховування від суду та продовження злочинної діяльності. Таким чином, на час проведення судового засідання наявні та не зменшилися ризики, встановлені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати стосовно нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Свої вимоги обґрунтовує тим, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді з грудня 2021 року, в зв'язку з чим суд неодноразово продовжував йому строк тримання під вартою. На даний час відсутні ризики. Вказує, що раніше не судимий, також має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно до кримінальної відповідальності не притягувався, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліку, має матір похилого віку, яка потребує допомоги, та за нею зареєстроване житло. Крім того, має позитивну характеристику із СІЗО, згідно досудової доповіді в матеріалах справи його виправлення можливе без позбавлення волі. Також, вказує, що під час досудового слідства перебував на свободі і сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки та немає намірів переховуватись.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а саме, що ОСОБА_8 обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обвинуваченому ставиться у провину вчинення тяжких злочинів, один з яких є вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи, покарання за який передбачено виключно позбавлення волі до 8 років, що свідчить про його суспільну небезпечність. Враховуючи, що обвинувачений розуміє в чому його обвинувачують, та які можуть наступити наслідки його протизаконним діям, існують та не зменшилися ризики щодо переховування від суду та продовження злочинної діяльності.
Також те, що на даний час ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою, не змінились, та не зменшилися, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи. Крім того відсутні у матеріалах справи дані про появу нових обставин, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу або про існування інших перешкод для тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилаються в своїй апеляційній скарзі обвинувачений, колегія суддів не вбачає.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які знайшли своє об'єктивне підтвердження, не зникли та не зменшилися, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені мотиви.
Крім цього, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України підстав для визначення застави, або іншого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, у кримінальному провадженні не встановлено.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що ризики нічим не підтверджені, колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними, оскільки судом першої інстанції при постановленні ухвали правильно встановлено наявність ризиків, які продовжують існувати на даний час та не зменшились, що також підтверджується матеріалами справи, а тому ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та мотивованою.
Крім того, жодних переконливих доказів з приводу того, що зменшились ризики передбачені ст. 177 КПК України, до суду апеляційної інстанції надано не було.
Більше того, на переконання колегії суддів інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, в судовому засіданні апеляційного суду не доведено.
За таких підстав, на переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, належним чином дослідженими та оціненими судом першої інстанції. Крім того, враховуючи вище викладене, колегія суддів, із урахуванням вищевказаних ризиків, які встановлені, не зменшилися та не перестали існувати, особи обвинуваченого, обставин провадження, не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування по суті правильного прийнятого судом першої інстанції рішення колегією суддів не встановлено.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , а тому ухвалу суду першої інстанції залишає без зміни.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 скаржився, що належне лікування в умовах СІЗО йому не надається.
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Так, згідно вимог ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
Так, порушення права на медичну допомогу осіб, взятих під варту, необхідно розцінювати не як просте порушення прав людини, а як катування чи нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 206 КПК України вирішення питань щодо забезпечення невідкладного проведення судово-медичного обстеження особи, доручення проведення дослідження фактів, вжиття заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством являється обов'язком слідчого судді якому в судовому засіданні повідомили про застосування до особи насильства під час затримання або тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що у зв'язку із його хворобами йому проведено медичне обстеження, проте належне лікування противно не надається.
Тому, враховуючи, положення ч. 1 ст. 206 КПК України, слід зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" забезпечити право обвинуваченого ОСОБА_8 , на отримання такої медичної допомоги, якої вимагає стан його здоров'я, для чого забезпечити надання належного лікування.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_8 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 09 жовтня 2025 року по 07 грудня 2025 року включно - залишити без зміни.
На підставі ст. 206 КПК України, зобов'язати начальника ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" надання невідкладного медичного лікування обвинуваченого ОСОБА_8 .
Контроль за виконанням ухвали в частині медичного лікування покласти на процесуального прокурора.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
(підписи)