Справа № 338/361/25
Провадження № 22-ц/4808/1371/25
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Максюта
21 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кхатера Фаді Еліаса,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кхатер Фаді Еліас, на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Битківським Л.М. 07 липня 2025 року в с-щі Богородчани Івано-Франківської області,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кхатер Фаді Еліас звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - 1/3 частки заробітку (доходу) позивача, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі судового наказу №338/1680/24 від 09.12.2024 року, виданого Богородчанським районним судом Івано-Франківської області.
Заявлені вимоги мотивував тим, що через особливості розгляду справи у порядку наказного провадження та внаслідок замовчування окремих фактів при зверненні до суду самою позивачкою ОСОБА_2 , суд при визначенні розміру аліментів не врахував низку обставин, які мають важливе значення для правильного вирішення справи. Зокрема, у заяві про видачу судового наказу ОСОБА_2 не вказала суду про те, що ОСОБА_1 в ході виконання обов'язків військової служби отримав важке поранення, пов'язане з втратою функціональності правої руки (рука не ампутована, проте не функціонує, через зруйновану кістку), частково втратив слух та зір, а відтак потребує значних матеріальних затрат на відновлення (стабілізацію) втраченого здоров'я, а також йому потрібний сторонній догляд. Крім того, внаслідок припинення шлюбних стосунків, не міг повернутись до попереднього житла, а через відсутність власного - змушений нести додаткові витрати на оренду житла.
Стабільний заробіток військовослужбовця внаслідок порання втрачено, для реабілітації та підтримки елементарних життєвих потреб самого платника аліментів коштів не залишається, тому накопичується борг зі сплати аліментів.
Посилаючись на зазначені обставини, просив зменшити розмір аліментів шляхом тимчасового повного звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей строком на 24 місяці, а по завершенню цього строку визначити аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Змінено розмір аліментів, визначений судовим наказом Богородчанського районного суду від 09.12.2024 року №338/1680/24. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Відкликано із примусового виконання судовий наказ від 09.12.2024 року №338/1680/24 про стягнення аліментів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн сплаченого судового збору.
Короткий зміст апеляційної скарги
ОСОБА_1 з рішенням суду не погодився, подав через свого представника ОСОБА_5 , апеляційну скаргу, у якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, стверджує, що 15.07.2024 року старший солдат ОСОБА_1 отримав, внаслідок обстрілу сторони противника вибухову травму, перелом правої плечової кістки та відрив правого судинно-нервового пучка, що підтверджується довідкою про обставини травми від 31 липня 2024 року №705. Згідно довідки військово-лікарської комісії від 04 листопада 2024 року старшому солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд гарнізонною ВЛК. 13.03.2025 року йому видано свідоцтво про хворобу, відповідно до якого отримана травма (поранення) відносяться до тяжких. 25.03.2025 року ОСОБА_1 отримав довідку про те, що він продовжує хворіти. Згідно довідки від 31.03.2025 року внаслідок отриманих поранень пацієнт тимчасово не здатний до самообслуговування. Відповідно до витягу з рішення ЕКзОПФО від 23.06.2025 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність першої групи.
Враховуючи тяжкість ушкоджень, значний обсяг вже проведених та майбутніх медичних втручань ОСОБА_1 необхідні значні фінансові ресурси для забезпечення належного лікування і підтримки життєдіяльності, а також максимально можливого відновлення здоров'я. Однак судом першої інстанції цих обставин не враховано.
Вважає, що судом першої інстанції не враховано також і те, що позивач на день подання позовної заяви фактично є бездомним та об'єктивно потребує забезпечення житлом, що, у свою чергу, зумовлює додаткові фінансові витрати, зокрема, на оренду житла.
Крім того, позивач обмежений у виконанні трудової діяльності, для оволодіння новими професійними навичками йому потрібен час на навчання, кошти на перекваліфікацію, стабільне житло, задовільний психологічний стан, необхідне обладнання та потрібно відновити здоров'я. Однак суд першої інстанції при вирішенні справи не надав вказаним обставинам значення.
Зазначає, що залишення обов'язку щодо сплати аліментів в обсязі, який є об'єктивно непосильним для позивача, фактично призведе до обмеження його можливості відновитися та знизить ймовірність належного виконання його обов'язку у майбутньому. Водночас, усвідомлюючи свою відповідальність як батька, ОСОБА_1 не наполягає на повному скасуванні судового наказу, а лише просить зменшити розмір аліментів через об'єктивно нові життєві обставини.
З урахуванням наведеного просить скасувати рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_2 не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кхатер Ф.Е. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 усудове засідання не з'явилась, її представник - адвокат Косей Катерина Віталіївна подала заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, апеляційну скаргу не визнає, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, зважаючи на таке.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що судовим наказом, виданим Богородчанським районним судом Івано-Франківської області від 09.12.2024 року стягнено з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09 грудня 2024 року (т.1, а.с.48).
ОСОБА_1 , відповідно до положень ч.7 ст.170 ЦПК України, будучи незгодним із рішенням про стягнення аліментів на підставі судового наказу та із розміром стягнених з нього аліментів, звернувся до суду з позовом про їх зменшення (т.1, а.с.1-5).
Посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 06.10.2015 року, підтверджується, що позивач є учасником бойових дій (а.с.7).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 10.05.2023 року №1473/3/452 старший солдат ОСОБА_1 (позивач) перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 30.10.2022 року згідно наказу №224 від 30.10.2022 року по теперішній час (а.с. 8).
Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2025 року шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірвано (т.1, а.с.49).
У позові представник позивача посилається на те, що під час ухвалення судового наказу не були враховані вагомі обставини, які впливають на правильне вирішення справи, зокрема, те, що позивач, як військовослужбовець, в ході бойових дій отримав важке поранення, пов'язане з втратою функціональності правої руки, частковою втратою слуху та проблемами із зором. Вказані обставини потребують значних матеріальних затрат на реабілітацію. Він потребує стороннього догляду. Крім того, внаслідок зміни у сімейних стосунках, через відсутність власного житла вимушений нести додаткові витрати на найм житла. Будучи звільненим з військової служби за станом здоров'я, відповідач позбавлений стабільного заробітку для підтримки елементарних життєвих потреб. Йому 23 червня 2025 року встановлено першу групу (Б) інвалідності. На підтвердження зазначених вище обставин представник позивача подав письмові докази (т.1 а.с.10-20).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені у позові обставини у контексті положень ст.192 Сімейного кодексу України можуть бути визнані такими, що є підставою для зміни розміру аліментів, тому зменшив розмір аліментів. Водночас, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про звільнення позивача від сплати аліментів строком на 24 місяці, не відповідає нормам Сімейного кодексу України, яким визначено можливість звільнення батьків від обов'язку утримувати дитину лише у випадку, визначеному ст.188 цього кодексу, тобто якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Інших умов чинний закон не передбачає. Вирішуючи питання про розмір аліментів, який слід стягувати з ОСОБА_1 надалі, суд врахував, що пенсії по інвалідності військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-ХІI) призначаються незалежно від наявного страхового стажу у разі настання інвалідності (статті 18-23 Закону України): у період проходження служби; або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби; або пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювань, які виникли в період проходження військової служби. Розмір пенсії по інвалідності залежить від причини інвалідності. Особам з інвалідністю І групи внаслідок війни пенсія призначається в розмірі 100 % сум грошового забезпечення за останньою займаною посадою. Тому вважав посилання представника позивача на те, що очікуваний розмір пенсії ОСОБА_1 буде на рівні двох-трьох тисяч гривень, таким, що не відповідає дійсності.
Враховуючи принципи добросовісності, розумності і справедливості, а також оцінюючи подані суду докази, зважаючи на встановлений законодавством рівень прожиткового мінімуму, а також інші обставини справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання дітей, з 1/3 до частки заробітку (доходу) батька.
З таким висновком апеляційний суд погоджується з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В Україні законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Декларації ООН прав дитини (1959 року), Конвенції ООН про права дитини (1989 року), міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейному кодексі України, а також інших нормативно-правових актах, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Як зазначено в Декларації ООН прав дитини (1959 року) «Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому цей обов'язок є особистим, індивідуальним обов'язком як матері, так і батька.
Положеннями ч.ч.1, 3 ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За частинами першою, другою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України, а саме мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Судом першої інстанції взято до уваги доводи позивача про те, що він, як військовослужбовець, в ході бойових дій отримав важке поранення, пов'язане з втратою функціональності правої руки, частковою втратою слуху та проблемами із зором, у зв'язку з чим потребує значних матеріальних затрат на реабілітацію, а також потребує стороннього догляду. Крім того, внаслідок зміни у сімейних стосунках, через відсутність власного житла позивач вимушений нести додаткові витрати на найм житла. Будучи звільненим з військової служби за станом здоров'я позбавлений стабільного заробітку для підтримки елементарних життєвих потреб. 23 червня 2025 року йому встановлено першу групу (Б) інвалідності.
Враховуючи вищевказані норми закону та зазначені у позові обставини, суд першої інстанції правильно вважав, що під час ухвалення судового наказу не були враховані вагомі обставини щодо стану здоров'я позивача, які впливають на правильне вирішення справи, що є підставою для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача. При цьому, зменшуючи розмір аліментів з 1/3 до частки заробітку (доходу) платника аліментів, місцевий суд керувався принципами добросовісності, розумності і справедливості, а також оцінив подані суду докази, і врахував встановлений законодавством рівень прожиткового мінімуму, а також інші обставини справи, з огляду на що дійшов обґрунтованого висновку в частині визначення нового розміру аліментів на рівні частки заробітку (доходу) позивача
Що стосується позовної вимоги про звільнення позивача від сплати аліментів строком на 24 місяці, колегія суддів звертає увагу на такі положення закону.
Положенням ч.4 ст.273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Вказаною нормою передбачено можливість звернення з позовом про звільнення від сплати аліментів.
Зокрема, відповідно до ст.188 Сімейного кодексу України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Отже, законом передбачено підстави для звільнення платника аліментів від їх сплати (ст.188 СК України), однак позивач не навів підстав, передбачених законом, для можливості звільнення його від сплати аліментів. Водночас зазначені позивачем обставини є підставою для зменшення розміру аліментів, що судом першої інстанції враховано під час вирішення цього позову та зменшено розмір аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині звільнення позивача від сплати аліментів на 24 місяці.
Адвокат позивача в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції не врахував тяжкість ушкоджень, значний обсяг вже проведених та майбутніх медичних втручань ОСОБА_1 , необхідні значні фінансові ресурси для забезпечення належного лікування і підтримки життєдіяльності, а також те, що позивач на день подання позовної заяви фактично є бездомним та об'єктивно потребує забезпечення житлом, що позивач обмежений у виконанні трудової діяльності, для оволодіння новими професійними навичками йому потрібен час на навчання, кошти на перекваліфікацію, стабільне житло, задовільний психологічний стан, необхідне обладнання та потрібно відновити здоров'я. Колегія суддів вважає, що такі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки суд зменшив розмір аліментів з 1/3 до частки заробітку позивача, врахувавши вищевказані обставини, проте щодо звільнення від сплати аліментів правильно керувався тим, що вищевказані обставини не є підставою для повного звільнення від сплати аліментів на строк 24 місяці.
Водночас, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч.1 ст.192 СК України).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кхатер Фаді Еліас, залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 07 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: В.А. Девляшевський
Є.Є. Мальцева
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2025 року.