Справа № 341/389/23
Провадження № 11-кп/4808/51/25
Категорія ч.1 ст. 115 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на вирок Галицького районного суду від 19.09.2024 щодо обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зима Іркутської області, Російської Федерації, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше не судимого на території України, з середньою освітою, неодруженого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_10 ,
1. Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання - 8 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили тримання під вартою залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 строк попереднього ув'язнення з 03.10.2022 року у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з моменту затримання, з 03.10.2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 33 659, 72 коп.
Вирішено питання речових доказів.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
03 жовтня 2022 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті тривалих неприязних стосунків, під час сварки, з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх неправомірних дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті і бажаючи її настання, взяв до рук кухонний ніж та наніс ОСОБА_11 один цілеспрямований удар у грудну клітку в ділянку серця, спричинивши при цьому проникаючу колото-різану рану грудної клітки зліва з ушкодженням 5-го ребра, пристінкової плеври, серцевої сорочки, серця, що супроводжувалась внутрішньою кровотечею в ліву плевральну порожнину та порожнину серцевої сорочки, яка ускладнилась тяжким геморагічним шоком, внаслідок чого настала смерть ОСОБА_11 , тобто, вчинив умисне вбивство ОСОБА_11 .
3. Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 :
3.1. У ОСОБА_7 був відсутній умисл на вбивство ОСОБА_11 , вчинення дій внаслідок яких настала його смерть були у стані необхідної оборони;
3.2. Настання смерті ОСОБА_11 спричинило недбалість самого потерпілого, який сам під вагою свого тіла спричинив собі тілесні ушкодження ножем, який ОСОБА_7 тримав у руці.
Враховуючи наведені обставини, просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та призначити більш м'яке покарання.
4. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 :
4.1. Вважає оскаржений вирок незаконним і необґрунтованим, таким який прийнятий із неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, надто суворим та таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного;
4.2. Суд першої інстанції розглядаючи справу відкинув можливість застосування ст. 36 КК України та ст. 118 КК України виключно виходячи із того, що засуджений не визнавав своєї вини;
4.3. На численні експертизи які проведенні стороною обвинувачення, на розгляд експерта при проведенні судово-психіатричного експерта за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта поставлено типові питання: щодо загально психіатричного стану здоров'я та чи ОСОБА_7 усвідомлював та міг керувати своїми діями, вказані дії свідчать про збирання органами досудового розслідування виключно доказів сторони обвинувачення, а від так таки висновок експертизи не може бути достатнім для встановлення суб'єктивної сторони та фактичних обставин справи, адже характеризують засудженого ОСОБА_7 в загальному, не даючи відповіді на питання чи перебував він в стані сильного душевного хвилювання ти чи усвідомлював, що йому загрожує, чи вчиняв дії направленні на самооборону та внаслідок чого воно путається в своїх показ щодо обставин смерті ОСОБА_11 ;
4.4. В суді першої інстанції було встановлено, що судово-медична експертиза № 523 від 02.12.2022 р. проводилась без наявності у експерта матеріалів кримінального провадження, і їх наявність, зі слів експерта, важлива при визначенні механізму спричинення тілесних ушкоджень;
4.5. 18.10.2022 р. та 11.11.2022 р. експерт надав лист слідчому про надання матеріалів кримінального провадження, результати судово-медико-криміналістичної експертизи одягу трупа, однак, до 05.12.2022 року матеріали кримінального провадження, результати судово-медико-криміналістичної експертизи одягу трупа не надано;
4.6. Відповідно до висновку експерта №184 встановлено, що локалізація тілесних ушкоджень, на різних протилежних ділянках тіла вказує на те, що положення, в якому знаходився ОСОБА_11 під час отримання тілесних ушкоджень, могло бути різними;
4.7. Висновок експерта не спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що після того, як він вибив ніж з рук потерпілого ОСОБА_11 , та першим підняв ножа і тримав його знизу вверх, а ОСОБА_11 в цей час наблизився і сам напоровся на ніж;
4.8. Вказує на те, що у обвинуваченого наявні стійкий соціальні зв'язки, він активно сприяв розкриттю злочину в його помешканні та за його участі проводилися за згоди без відповідної ухвали слідчого судді, похилий вік засудженого та стан його здоров'я який хворіє резидуальні та відсторонені психічні розлади;
4.9. За час перебування в установі ув'язнений ОСОБА_7 звертався до медичного персоналу з приводу погіршення психічного стану, оглядався лікарем - психіатром та призначався курс амбулаторного лікування;
4.10. ОСОБА_7 раніше не судимий, жодних доказів про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, наявні стійкі соціальні зв'язки.
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок змінити і перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
5. Доводи заперечення на апеляційні скарги прокурора:
5.1. Суд не відкидав можливість застосування ст. 36 та 118 КК України, а належним чином перевірив доводи обвинуваченого про перебування в стані необхідної оборони та навів докази, які спростовують твердження обвинуваченого про заподіяння смерті потерпілому внаслідок необережних дій самого потерпілого, а також відсутності умислу на вбивство;
5.2. Судово-медичний експерт ОСОБА_12 будучи допитаною в судовому засіданні 05.08.2024 пояснила, що їй матеріали кримінального провадження надані не були, але для такого роду експертизи вони не дуже потрібні, експертиза проводилась шляхом розтину трупа та на підставі висновку експерта криміналіста, а тому матеріали справи не впливають на висновок експерта;
5.3. На судово-психіатричну експертизу слідчим не ставились питання про те, чи перебував засуджений в стані сильного душевного хвилювання, чи усвідомлював, то йому загрожує та чи вчиняв дії направлені на самооборону, а тому відповідей на ці питання у висновку експерта не має.
Враховуючи наведені обставини, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржений вирок без змін.
6. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
6.1. Обвинувачений і його захисник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
6.2. Прокурор заперечив проти апеляційної скарг обвинуваченого та захисника, просив вирок суду залишити без змін.
7. Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_11 за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку.
Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_7 діяв у стані необхідної оборони, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано визнані ним безпідставними.
Як вірно встановлено судом, право на необхідну оборону виникає лише за наявності умов, визначених ст. 36 КК України, зокрема, наявності суспільно небезпечного посягання, що створює негайну і невідворотну шкоду .
Суд першої інстанції, аналізуючи обставини події, дійшов правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 ознак необхідної оборони. Цей висновок ґрунтується, зокрема, на показаннях свідка ОСОБА_13 , яка, хоч і плуталась у показаннях щодо своєї присутності в кімнаті , однак чітко засвідчила (перебуваючи на подвір'ї), що чула, як під час сварки ОСОБА_7 першим висловив погрозу вбивством ОСОБА_11 , вигукнувши: «Відстань від мене, бо заріжу!». Ці показання доствірні, оскільки підтверджені свідченнями ОСОБА_14 (фельдшер), якій ОСОБА_13 розповідала одразу після події про те, що ОСОБА_7 погрожував вбити ОСОБА_11 .
Таким чином, суд встановив, що ініціатором конфлікту, який переріс у вбивство, був сам обвинувачений. І у нього був мотив - неприязні стосунки, які існували між ним та потерпілим протягом тривалого періоду часу та погроза вбивством, які він висловив у ході конфлікту. Наявність неприязного мотиву вказує на прямий умисел на позбавлення життя.
Ушкодження на тілі потерпілого свідчать про цілеспрямований удар у життєво важливу ділянку.
Прокурор в апеляційному суді слушно зауважив, що обвинувачений значно нижчий за потерпілого. І тому пояснення обвинуваченого, що ніж він тримав направленим знизу догори, а потерпілий сам потім на нього наткнувся є неспроможними як з точки зору здорового глузду, так і спростовані висновком та показаннями експерта ОСОБА_12 про те, що механізм спричинення смертельного поранення ОСОБА_11 не відповідає показаному ОСОБА_7 під час слідчого експерименту. Експерт встановила, що удар був нанесений згори вниз, дещо зліва-направо, що повністю спростовує версію обвинуваченого про те, що він тримав ніж знизу вверх, і потерпілий сам на нього напоровся. Експерт категорично виключила можливість самостійного «напорювання» на ніж. Хоча експерт зазначила, що не отримувала повні матеріали справи, вона водночас пояснила, що для такого роду експертизи (розтину трупа) вони не були критично потрібні.
Докази того, що обвинувачений захищався від посягання відсутні - ОСОБА_11 після погрози обвинуваченого зарізати простягнув обвинуваченому ніж і сказав: “На, ріж» (показання свідка ОСОБА_13 в суді 1-ї інстанції). Ані на тілі потерпілого, ані на тілі обвинуваченого не виявлено тілесних ушкоджень, які б свідчили про боротьбу чи самооборону.
У момент, коли ОСОБА_7 заволодів ножем (незалежно від того, як саме це сталося), та завдавав удару, він не перебував у стані захисту від суспільно небезпечного посягання, а діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого, що підтверджується характером його попередніх погроз.
Твердження захисника про те, що суд не врахував протиправну поведінку потерпілого, також спростовуються текстом вироку. Суд першої інстанції взяв до уваги дані про те, що ОСОБА_11 зловживав спиртними напоями, часто був ініціатором конфліктів, а також перебував у стані легкого алкогольного сп'яніння в день смерті. Ці обставини були враховані судом при призначенні покарання, однак вони не є підставою для кваліфікації дій обвинуваченого як необхідна оборона.
Захист також звертав увагу суду про те, що під час психіатричної експертизи не ставилося питання про можливий афект. Суд апеляційної інстанції констатує, що дійсно таке питання експертом не розглядалося, але не тому, що це було упущення слідства, а тому, що для цього не було жодних об'єктивних підстав. Матеріали експертизи ( а.п.1-3 т.2) вказують на те, що під час дослідження психічного стану обвинуваченого не було констатовано ні в минулому обвинуваченого, ні під час проведення експертизи жодних проявів афективної поведінки. Не було таких проявів і за обставин, установлених судом першої інстанції.
Покарання ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до особливо тяжких , та дані про особу обвинуваченого. Суд взяв до уваги пом'якшуючі обставини: те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, є особою пенсійного віку та задовільно характеризується. Водночас суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння , що підтверджено довідкою (1,65 проміле).
Призначене покарання у виді 8 років позбавлення волі, що є близьким до мінімального (7 років), передбаченого санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
8. Висновок.
Вирок суду є законним та обгрунтованим. Підстав для скасування або зміни вироку апеляційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Галицького районного суду від 19.09.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженому в цей же строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5