Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1396/24 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В.
Категорія 70 Доповідач Павицька Т. М.
27 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №291/1396/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 11 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Митюк О.В. у селищі Ружин,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом мотивуючи його тим, що вона з ОСОБА_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.05.2003 року. У шлюбі у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14.11.2011 шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 08.08.2014 у справі №291/954/14-ц стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 500,00 грн. на кожну дитину, окремо, щомісячно, до 19.05.2022 починаючи з 20.06.2014 року. Рішення суду на теперішній час перебуває на примусовому виконанні у Малинському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Відповідач аліменти не сплачує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість. Згідно розрахунку з 20.06.2014 по 01.10.2024 розмір пені за прострочення сплати аліментів становить 146 176,63 грн.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 11 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2014 року по 01 жовтня 2024 року в сумі 146176,63 гривень 63 копійки. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про те, що відповідач є боржником у виконавчому провадженні №4791272. Вважає, що мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів є обґрунтованим. Правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Здійснюючи розрахунок пені, суд першої інстанції проігнорував наявні у матеріалах справи докази здійснення часткового погашення заборгованості зі сплати аліментів, на підтвердження чого, відповідачем було надано суду банківські квитанції. Зазначає, що у рамках виконавчого провадження №47491271 головним державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Скрябіною А.Я. на підставі ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» була винесена постанова про накладення штрафу на ОСОБА_2 на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 67905,45 грн. Судом було неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 196 СК України максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 с. 71 ЗУ «Про виконавче провадження».
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.05.2003 року.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 14.11.2011 шлюб між сторонами розірвано.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 08.08.2014 у справі №291/954/14-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 500,00 грн. на кожну дитину, окремо, щомісячно, до 19.05.2022 починаючи з 20.06.2014 року.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого державним виконавцем Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Скрябіною А.Я., за ОСОБА_2 рахується заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 146176,63 грн., що утворилась станом на 15.05.2022 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, правомірними, а наданий позивачем розрахунок пені за період прострочення сплати аліментів з червня 2014 року по жовтень 2024 року є вірним та арифметично правильним.
Розглядаючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 196 СК України передбачена, зокрема, відповідальність за прострочення сплати аліментів.
У частині 1 зазначеної статті зазначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тобто, сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, судам необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Крім того, обов'язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.
Так, згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 15.05.2022 року становить 146176,63 грн. Вказаний розрахунок у встановленому законом порядку відповідач не оскаржував.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки його вина як платника аліментів в утворенні заборгованості не спростована.
Посилання відповідача у відзиві та у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції проігнорував наявні в матеріалах справи докази здійснення часткового погашення заборгованості зі сплати аліментів є безпідставним, оскільки такі виплати були здійснені ОСОБА_2 після виконання державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не вірно застосував приписи абзацу 2 ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно до яких у разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.
Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13.09.2024 року у зв'язку із наявною заборгованістю зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки на боржника ОСОБА_2 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_1 у розмірі 50 % суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 67905,45 грн. Доказів того, що дана постанова скасована, позивачем не надано.
На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення сплати аліментів в розмірі 146176,63 грн.
З урахуванням викладеного, розмір заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає зменшенню на суму накладеного штрафу, та становитиме 78 271,18 грн (146176,63грн.- 67905,45 грн).
Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені підлягає зміні.
З положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України слідує, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позов ОСОБА_1 задоволено на 53,5% ( заявлена сума 146176,63 грн, стягнуто судом 78 271,18 = 53,5%).
ОСОБА_1 за звернення до суду із позовом була звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», тому із ОСОБА_5 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 648,00 грн - пропорційної розміру задоволених вимог (1211,20 грн х 53,5%).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 1816,80 грн судового збору, апеляційну скаргу задоволено на 46,5%, відтак необхідно компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 844,81 грн судового збору за подання апеляційної скарги (1816,80 грн х 46,5%).
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 11 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 146176,63 грн до 78 271,18 грн та судового збору з 1211,20 грн до 648,00 грн.
В решт рішення залишити без змін.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 844,81 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді