м. Київ
28 жовтня 2025 року
справа № 140/6001/24
адміністративне провадження № К/990/36010/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (суддя - Сорока Ю. Ю.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року (судді: Ільчишин Н. В., Нос С. П., Гуляк В. В.)
у справі №140/6001/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітрейн»
до Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Рух справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року № 0088090701, яким зменшено від'ємне значення за лютий 2023 року на суму 3058512 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Волинській області від 07 липня 2023 року №0088090701.
Постановою Верховного Суду від 21 січня 2025 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2024 року скасовано, справу № 140/6001/24 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового судового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №140/6001/24, задоволено позов повністю.
29 серпня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №140/6001/24.
Після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги 22 вересня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої та/або апеляційної інстанції.
29 вересня 2025 року справа №140/6001/24 надійшла до Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги
Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Як на підставу касаційного оскарження податковий орган покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 44.6 статті 44 ПК України й без врахування висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 13 червня 2022 року у справі №420/5345/19, де суд касаційної інстанції виснував, що «платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами».
Ще однією підставою касаційного оскарження відповідач визначив пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо судове рішення оскаржується із підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 КАС України.
Зокрема, скаржник стверджує, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про залишення позовної заяви без розгляду. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що Товариство було необізнане у проведенні позапланової документальної невиїзної перевірки і було об'єктивно позбавлено можливості надати всі наявні у нього первинні документи необхідні для проведення такої перевірки.
Проте, на думку скаржника, такі висновки суду попередніх інстанції порушують норми процесуального права, оскільки відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Щодо висновку судів першої та апеляційної інстанції про те, що надані позивачем до суду первинні документи підтверджують реальність спірних господарських операцій платника, відповідач зазначив, що 29 березня 2023 року Головне управління ДПС у
Волинській області на адресу Товариства направив повідомлення № 78 від 28 березня 2023 року та Наказ № 570-п від 28 березня 2023 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запит про надання документів до документальної позапланової невиїзної перевірки № 4035/6/03-20-07-
02-06а від 29 березня 2024 року. Однак станом на дату початку перевірки 02 травня 2023 року та до завершення перевірки 08 травня 2023 року, платник податків не надав будь-яких первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, які відносяться до предмету перевірки, про що складено відповідні акти про ненадання документів від 02 травня 2023 року №1158/07-01/44430555, від 03 травня 2023 року №1196/07-01/44430555, від 04 травня 2023 року №1241/07-01/44430555, від 05 травня 2023 року №1288/07-01/44430555, від 08 травня 2023 року №1318/07-01/44430555, які були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезгаданий рекомендований лист було повернуто, з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання» - 10 червня 2023 року, додаток наявний у матеріалах справи.
Отже, відповідач доводить, що Товариство не забезпечило виконання вимог підпунктів 16.1.5, 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 ПК України в частині обов'язкового подання на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
03 жовтня 2025 року від Товариства до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, у якому позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обставини справи
Суди попередніх інстанцій установили, що 20 березня 2023 року Товариство подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2023 року із зазначенням в рядку 16 та 16.1 декларації від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду в сумі 3 278 682,00 грн, значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду. Усього податкового кредиту (рядок 17 декларації) визначено 4 193 671 грн. Рядок 19 декларації - від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 рядок 9 декларації) (позитивне значення) визначено у сумі 3 058 512 грн. Згідно рядка 21 декларації сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) періоду визначено у сумі 3 058 512 грн.
Відповідно до доповідної записки № 63/03-20-07-02-04 від 28 березня 2023 року та поданням позивачем податкової декларації за лютий 2023 року із від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн, Головне управління ДПС у Волинській області винесло наказ № 570-п від 28 березня 2023 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства.
Вищевказаний наказ, а також запит про надання документів до перевірки №4035/6/03-20-07-02-06 направлено на юридичну адресу Товариства: 43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 76А кв. 303 засобами поштового зв'язку у відповідності до статті 42 ПК України, проте як слідує з матеріалів справи вищевказані документи Товариством не отримано та повернуто з відміткою поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 7866/07-01/44430555 від 15 травня 2023 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення платником податків пунктів 44.1., 44.6. статті 44, пункту 85.2. статті 85, пунктів 198.1., 198.2., 198.3. статті 198 ПК України, внаслідок чого неправомірно визначено податковий кредит у податковій декларації за лютий 2023 року на загальну суму 4 193 671 грн, що призвело до завищення показників рядка 19 та рядка 21 декларації за лютий 2023 року на суму 3 058 512 грн, та до заниження рядка 18 декларації за лютий 2023 року позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету на суму 1 135 159 грн.
На підставі акта перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року №0088090701, яким зменшено від'ємне значення за лютий 2023 року на суму 3 058 512 грн.
Висновки Верховного Суду за результатами касаційного розгляду
Одним з ключових питань, яке підлягало вирішенню судами в цій справі, є можливість врахувати первинні документи Товариства під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій за умови, що такі документи не були надані під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. При цьому, за встановленими обставинами, платник податків фактично не отримував наказ про проведення перевірки і запит про надання документів, які були направлені на адресу Товариства рекомендованим листом, але повернуті з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Вирішуючи спір в цій частині, суди попередніх інстанцій застосували положення статті 42, пункту 44.1 статті 44, пункту 83.1 статті 83, підпунктів 85.2, 85.4, 85.6 статті 85, пунктів 86.1, 86.7 статті 86 ПК України й констатували, що платники податків зобов'язані формувати податкову звітність з показників, які підтверджуються первинними документами, а також вказали на порядок подання документів під час податкової перевірки на підтвердження господарських операцій, та наслідки їх неподання.
Суди попередніх інстанцій при вирішенні справи врахували надані позивачем до суду документи на підтвердження реальності господарських операцій стосовно факту придбання та подальшої реалізації транспортних засобів у лютому 2023 року, зокрема, копії зовнішньоекономічного контракту №002/PT-02 від 26.10.2021, укладеного між позивачем та DERIVADA VARIAVEL UNIPESSOAL LDA, копії вантажно-митних декларацій, інвойсів, договорів купівлі-продажу, податкові накладні, квитанції про реєстрацію податкових накладних, виписку за рахунком, платіжні інструкції.
В оскаржуваних рішеннях установлено, що всі податкові накладні по даних операціях зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про їх реєстрацію.
За результатами аналізу досліджених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції за вищевказаними договорами, зокрема, їх реальність, підтверджуються всіма необхідними первинними документами, у зв'язку з чим Товариством правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у періоді, який перевірявся контролюючим органом.
При цьому, суди визнали безпідставним застосування до позивача наслідків ненадання документів під час перевірки, визначених пунктом 44.6 статті 44 ПК України, та відповідно відхилили доводи податкового органу щодо відсутності документів, обґрунтувавши оскаржувані рішення тим, що фактично (фізично) запитів про надання первинних документів позивач не отримував, що в свою чергу позбавило його можливості надати контролюючому органу під час проведення перевірки всі необхідні документи.
Колегія суддів Верховного Суду акцентує на тому, що особливістю цього спору є наявність преюдиційних обставин, встановлених в іншій адміністративній справі.
За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, суди попередніх інстанцій при вирішенні спору врахували, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі №140/1146/24 за позовом ТОВ «Логітрейн» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року №0088100701, яке також винесено за наслідками висновків того самого акта перевірки №7866/07-01/44430555 від 15 травня 2023 року в частині заниження податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, яке сплачується до бюджету на суму 1 135 159 грн, було задоволено позов Товариства, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року №0088100701. Вказане рішення набрало законної сили 04 вересня 2024 року.
Зокрема, у справі №140/1146/24 суди дійшли висновку, що у позивача наявні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій, внаслідок яких задекларовано суми від'ємного значення 3 058 512 грн та відображення відповідних показників у декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року. Реальність господарських операцій не є спростованою контролюючим органом.
Отже, рішенням у справі №140/1146/24 встановлено факт правомірності відображення показників на підставі наявних у них документів у декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року.
Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).
Принцип змагальності сторін є одним із найбільш вагомих принципів в адміністративному судочинстві. Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, з огляду на зазначені принципи й завдання адміністративного судочинства, враховуючи наявність у справі обставин, які не потребують доказуванню, колегія суддів Верховного Суду погоджується з судами попередніх інстанцій про правомірність формування платником податків від'ємного значення на підставі наданих позивачем документів під час розгляду справи.
Покликання відповідача на правові висновки Верховного Суду, висловлені в інших справах щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України колегія суддів відхиляє з огляду на відмінність фактичних обставин та наявність обставин, визначених частиною четвертою статті 78 КАС України.
Щодо доводів податкового органу про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, статей 122, 123 КАС України, та не застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи податковий орган в суді першої інстанції заявив клопотання про залишення позову Товариства без розгляду з огляду на пропуск шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Волинський окружний адміністративний суд, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, постановив ухвалу від 05 серпня 2024 року про відмову в його задоволенні. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що фактично твердження відповідача про пропуск строку ґрунтується на наявному в справі рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 0690007496873 від 13 липня 2023 року, з якого неможливо встановити, що саме оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року №0088090701 направлялось позивачу та ним отримане. Суд врахував й те, що всі попередні документи, які стосувались проведення перевірки, подання запитів, направлялись позивачу, проте отримані не були. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач не направляв в електронний кабінет платника податків.
Як зазначив суд першої інстанції, позивач звернувся до суду 06 червня 2024 року, після ознайомлення із долученими до справи №140/2934/24 за позовом ТОВ «Логітрейн» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2023 року № 00144020408 документами (31 травня 2024 року), до яких і було додане оскаржуване в цій справі податкове повідомлення-рішення, тобто з дотриманням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а відтак відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Отже, враховуючи те, що відповідач не надав належних, допустимих й достатніх доказів того, що позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення саме 13 липня 2023 року, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про дотримання шестимісячного строку звернення до суду, який обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав чи інтересів.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Верховний Суд погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій, що на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи по здійснених господарських операціях, які в силу норм ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, дають платнику податків право відобразити відповідні показники у звітних документах за відповідний період, що і було зроблено платником податків у декларації з податку на додану вартість за лютий 2023 року, а відповідач не довів правомірність та обґрунтованість висновків акта перевірки про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3. статті 198 ПК України, та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 07 липня 2023 року № 0088090701.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі №140/6001/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк